9.4. Страхування туристів

Стаття 17 Закону України «Про туризм» передбачає, що «Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) обов'язкове і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності».

Суб'єкт туристичної діяльності, який надає туристичні послуги, зобов'язаний забезпечити страхування туристів та осіб, які їх супроводжують. Для цього договір страхування із страховиком можуть укласти самі туристи або суб'єкт туристичної діяльності як агент страхової компанії. У першому випадку перевіряється наявність у туриста страхового полісу і його копія додається до договору про надання туристичних послуг. У другому – договір страхування укладається безпосередньо в туристичному підприємстві агентом страхової компанії, яка має ліцензію на право здійснення діяльності, пов'язаної з організацією медичного страхування і страхування від нещасного випадку.

Туристичний оператор підписує договір з певною страховою компанією, саме тому практикується продаж страхового полісу в комплексі з туром. Однак нав'язувати одного конкретного страховика у тур агента права немає.

Факт укладення договору страхування засвідчує поліс, переданий страховиком страхувальнику. Договір страхування може бути укладений на будь-який термін до одного року. Під страховим ризиком розуміють можливу подію, на випадок настання якої проводиться страхування; під страховим випадком – подію, що здійснилася, передбачену договором, з настанням якої виникає обов’язок страховика виплатити страхове забезпечення за одним або декількома страховими випадками, котрі сталися в період дії договору страхування. Виплата не може перевищувати встановленої в договорі страхової суми, виходячи з якої встановлюється розмір страхового внеску і страхової виплати. Страхова сума є максимальною сумою, яку страховик виплатить повністю, якщо настануть усі страхові випадки, а страховий внесок є платою за страхування, який страхувальник зобов’язаний внести страховику. Сума виплат страхового забезпечення з одного або декількох страхових випадків не може перевищувати встановленої в договорі страхової суми.

Страховими ризиками є такі можливі події: «раптове захворювання», «нещасний випадок», «смерть унаслідок раптового захворювання або нещасного випадку». Отже, за договором добровільного медичного страхування надають і оплачують такі послуги:

– медичні послуги, що включають госпіталізацію, амбулаторне лікування, а також ліки і медикаменти, приписані лікарем;

– медичне транспортування до найближчої лікарні, а також у країну постійного проживання з медичним супроводом;

– репатріація останків;

– екстрена стоматологічна допомога.

Слід враховувати, що при страхуванні туристів, які приїжджають, наприклад, до США, Канади, Австралії, Японії, Ізраїлю, Нової Зеландії, країн Центральної та Південної Америки, на острови Тихого й Індійського океанів за індивідуальними турами сума страхового внеску, як правило, збільшується вдвічі. При страхуванні туристів, що виїжджають до країн Південно-Східної і Південної Азії, Екваторіальної і Південної Африки, сума страхового внеску збільшується в 1,5 рази.

Додатково оплачуються ризики, пов’язані з віком туриста. Для осіб, вік яких перевищує 65 років, страховий внесок збільшується вдвічі, понад 70 років – втричі.

Діти, молодші двох років, і особи віком понад 75 років не страхуються.

Для турів з підвищеним ризиком (гірськолижних, водних тощо) передбачаються спеціальні умови страхування. Наприклад, для таких турів, як правило, вводяться типові коефіцієнти для страхових платежів: зимові види спорту (крім гірськолижного) – коефіцієнт 1,8; гірські лижі – 2,8; плавання – 1,2; стрибки у воду – 2,0; підводне полювання – 1,8; велосипед – 2,0; альпінізм – 3,0.

Страхова компанія, крім поліса, видає кожному туристу спеціальну пам’ятку, у якій зазначено, як слід діяти при настанні страхового випадку або раптовому захворюванні, а також адреси та телефони центрів, що надають допомогу в різних країнах світу.

При укладанні договору страхування варто передусім звернути увагу на те, щоб страховка передбачала оплату не тільки медичних видатків, а й евакуацію (так страховики називають будь-яке транспортування клієнта) або репатріацію, а також на величину ліміту відповідальності страхової компанії.

Мінімальний ліміт відповідальності, який пропонують українські страхові компанії, становить 5 тис. дол. США. На таку суму переважно страхують тих, хто виїжджає в республіки колишнього СРСР або країни ближнього зарубіжжя (Польщу, Болгарію), хоча там і не вимагають страхового поліса.

Для поїздок у країни Середземномор’я, де медичні послуги порівняно недорогі, також буде достатньо поліса з лімітом відповідальності за медичними видатками 5 тис. дол. США, з евакуації й репатріації – 10 тисяч. Для поїздок в інші країни Європи потрібний поліс із загальним лімітом відповідальності не менше ніж 30 тис. дол. США. Посольства країн – учасниць Шенгенської угоди вимагають від туристів поліси з такою страховою сумою як один з обов’язкових документів для одержання візи.

Останнім часом поширене страхування з асистансом послугою, яка доповнює медичну допомогу (наприклад, доставка потерпілого в лікувальну установу, вирішення проблем щодо оплати медичних послуг тощо).

Тобто якщо стався страховий випадок, то потрібно лише зателефонувати до диспетчерської служби асистанс-компанії (працює цілодобово).

При страхуванні без асистанса (що значно дешевше) у разі страхового випадку доведеться шукати медичну допомогу самостійно й самостійно оплачувати рахунки за лікування. I тільки повернувшись в Україну, можна отримати від страхової компанії витрачену на лікування суму (звичайно, для цього слід підтвердити свої видатки, пред’явивши документи медичних установ з печатками і підписами).

Поліс зазвичай складається з трьох самокопіюючих сторінок. Перший корінець страховки турист повинен зберігати у себе, щоб не залишитись без відшкодування збитків.