5.2. Особливості становлення та розвитку психолога-профконсультанта

Іноді перед психологами виникає цікаве питання: чим вони як фахівці принципово відрізняються від «психологів-любителів»? Можливо, саме з постановки цього питання і розпочинається справжній розвиток професіонала.

Прикладом ефективної профорієнтаційної допомоги «психолога-любителя» може бути допомога матері у виборі професії сину чи взаємна допомога однокласників один одному в інформуванні щодо професій та навчальних закладів, в морально-емоційній підтримці і навіть у працевлаштуванні тощо.

Та все ж, можна виділити основні відмінності психолога-фахівця від «психолога-любителя»:

1) спеціаліст має ґрунтовну теоретичну базу. Його знання систематизовані, узагальнені, і, крім того, у фахівця постійно виробляється особливий стиль мислення. Любитель може похвалитися, що «прочитав всього З. Фрейда», і навіть привести красиві приклади з його книг, але суть З.Фрейда він, швидше за все, не зрозумів, оскільки не знає інших корифеїв психології і тому йому складно оцінити роль З.Фрейда у психології та у всій культурі;

2) психолог-професіонал використовує спеціальні засоби – методики, які розширюють можливості психолога, а іноді навіть підстраховують його, наприклад, коли психолог просто втомлюється (любитель часто спирається на свою природну чарівність і життєвий досвід);

3) психолог-фахівець формує почуття відповідальності. Любитель зазвичай бере всю відповідальність «на себе», тоді як завдання психолога значно складніше сформувати почуття відповідальності у підлітка, який перебуває на стадії самовизначення;

4) психолог-фахівець включений в професійну спільноту, тож у нього розвиваються професійна самосвідомість і самоповага. «Психолог-любитель» зазвичай позбавлений стабільних контактів з психологами і «вариться у власному соку» (навіть якщо самостійно захоплюється психологією і читає психологічну літературу). Включення до спільноти (в «професійну тусовку») дозволяє психологу-спеціалісту обмінюватися досвідом з колегами (особливо в неформальному спілкуванні), бути в курсі методичних новинок, а також отримувати морально-емоційну підтримку в разі невдач на роботі;

5) спеціаліст має диплом і різні сертифікати, які підтверджують його кваліфікацію, чого позбавлений психолог-любитель. Зауважимо, що для багатьох клієнтів важливо, щоб з ними працював «дипломований» спеціаліст;

6) психолог-фахівець володіє особливим професійним тактом, розвиненою професійною та людською моральністю, суть якої полягає в тому, щоб не позбавляти людину права бути суб'єктом свого вибору (Дод. А). Любителі в більшості випадків демонструють людям, яким вони допомагають, власну впевненість і напористість, їх позиція зазвичай така: «Будьте спокійні! Ви можете в усьому покластися на мене»;

7) справжній фахівець здатний до саморозвитку (навіть без спеціально організованих «перепідготовок» і «навчань» за рахунок організації);

8) психолог-професіонал здатний до самозбереження, оскільки він володіє спеціальною психогігієною праці, спеціальне вивчення якої у вузах, на жаль, майже не проводиться;

9) професійний психолог має імунітет проти ненаукових, популістських методів, наприклад проти використання в роботі з клієнтами методів, якими послуговуються астрологи та ворожки. Хоча іноді для встановлення довірчого контакту з «астрологічно-орієнтованими» клієнтами було б непогано продемонструвати свої знання в цих областях (наприклад, як би ненароком заявити, що читали книги такого авторитету і були на лекціях такого-то), але тільки для того, щоб потім перевести професійну консультацію в русло науково-практичної традиції.

Для розуміння того, ким є «справжній професійний консультант», можна звернутися до поняття «модель спеціаліста». А. К. Маркова виділяє наступні складові «моделі фахівця» [85]:

а) професіограму діяльності фахівця;

б) професійно-посадові вимоги (ППВ);

в) кваліфікаційний профіль (вимоги за розрядами, категоріями).

При побудові «моделі фахівця» виділяють також наступні варіанти такої моделі:

1) модель реально діючого, «готового» фахівця, яка включає в себе: а) модель діяльності фахівця (де виділяються цілі, завдання, дії, операції) і б) модель особистості фахівця (де виділяються професійно важливі якості ПВЯ);

2) модель підготовки фахівця. Такі моделі можуть бути дуже різноманітними залежно від досвіду навчання (або перенавчання) фахівця.

Зауважимо, що традиційно коли психологи говорять про фахівця тієї чи іншої професії, то більше уваги звертають саме на його якості. У психолога зазвичай виділяють: комунікативність, психічне здоров'я, знання своєї справи, життєвий досвід і навіть дотепність (за оцінками і побажанням багатьох студентів). Але якщо б профвідбір на професію «психолог» здійснювався тільки за цими якостями, то, швидше за все, така людина, як З.Фрейд, відомий своїм нетовариським характером, був би відразу ж «забракований».

Таким чином, є, мабуть, щось набагато важливіше, ніж просто «необхідні якості». Для цілого ряду творчих професій важливі світоглядна позиція, здатність знаходити сенс у даній професійній діяльності, нарешті, готовність здійснити в рамках даної діяльності особистісний вчинок, будь то наукове відкриття чи вольові якості, потрібні для протидії професійним стереотипам. Особливо це відноситься до гуманітарних професій, включаючи і професію психолога-практика.

Основні концептуальні установки профконсультанта. Виділення подібних установок є важливим для кращого усвідомлення профконсультантом своєї праці, для усвідомлення того, що саме він робить в кожному конкретному випадку. В цілому можна виділити три пари таких протилежних установок (табл. 10).

Таблиця 10