Вінниця – 2013

УДК 159.98: 331.548 (075.8)

ББК 88.4 я 73

Ш 91

Рекомендовано: вченою радою Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського (протокол № 3 від 23 жовтня 2013р.)

Рецензенти:

Василенко Н.В. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри методології та управління освітою Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, заслужений вчитель України

Паламарчук О.М. – кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Штифурак В.С. Профорієнтаційна діяльність: теорія та практика: навчальний посібник / В.С. Штифурак, Г.В. Коліжук, І.М. Мельник; заг. ред. В.С. Штифурака. – Вінниця, ТОВ «Ландо ЛТД», 2013. – 418 с.

У навчальному посібнику розкрито та систематизовано психологічні основи профорієнтації як науково обґрунтованої системи взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей, що впливають на вибір професії або на заміну виду трудової діяльності. Представлені основні аспекти та форми профорієнтаційної роботи: профінформація, профдобір, профвідбір, профконсультування та профадаптація. У навчальному посібнику розкрито особливості роботи з дітьми різної рівня здібностей, профорієнтаційної роботи з різними освітньо-віковими категоріями, розвиток особистості як суб’єкта праці, сутність професійного самовизначення та роботу державних центрів зайнятості населення.

Призначений для студентів вищих навчальних закладів, вчителів, вихователів, практичних психологів, соціальних педагогів, батьків та широкого кола читачів.

©В.С. Штифурак, Г.В. Коліжук, І.М. Мельник

ЗМІСТ

ВСТУП

Проблема самовизначення – це, насамперед, проблема визначення свого способу життя.

(С. Рубінштейн)

Вибір професії – один із найсерйозніших виборів, який має здійснити молода людина. Від того, чи відповідає обрана професія здібностям, інтересам і нахилам учня, чи затребувана ця професія на ринку праці, чи дає вона можливість кар'єрного зростання, залежить, як складеться подальше життя підлітка. Проте усвідомлено й обдумано здійснити цей вибір дуже складно.

Сучасним молодим людям досить складно зорієнтуватися у широкому світі сучасних професій і здійснити вибір майбутньої професійної діяльності з урахуванням свого покликання, своїх нахилів та здібностей. Останнім часом у навчальних закладах послабилася робота з профорієнтації учнів, втрачаються зв'язки з виробництвом, що негативно впливає на професійне спрямування та розвиток професійного самоусвідомлення молоді.

Орієнтація старшокласників на професійну діяльність у системі загальної середньої освіти, молоді у ПТНЗ та ВНЗ різного рівня акредитації, осіб з особливими потребами, безробітних у системі Державної служби зайнятості України потребує наукового переосмислення. Результатом такої роботи має бути впровадження в освітню практику нового змісту навчально-виховної роботи, нових форм профорієнтаційної роботи, оскільки разом з отриманням знань є нагальна необхідність послідовно готувати молодих людей до професійної діяльності, яка є найважливішою для переважної більшості людей сучасності. Разом з тим система профорієнтаційної роботи відповідатиме їхнім особистісним якостям і одночасно підтримуватиметься державними соціально-економічними програмами.

Професійна діяльність абсолютно необхідна як для окремої особи, так і для суспільства в цілому на різних його рівнях, включаючи світову спільноту, людство. Конкретній людині професія дає матеріальні засоби існування. Крім того вимогою сучасної гуманістичної психолого-педагогічної науки є така організація професійної діяльності людей, яка сприяла б не тільки підвищенню продуктивності праці, але й надавала можливість духовного розвитку людини. Дійсно, робота займає основне місце в житті людей і забирає їх основний час. Де, як не в професійній діяльності, людині слід перш за все добиватися розвитку й задоволення своїх потреб й інтересів, схильностей, здібностей (загальних, спеціальних, професійних), вдосконалення мислення, пам'яті й інших психічних процесів? Де людина може знайти найбільше застосування своїм силам і здібностям, досягти найбільш життєво значущих і цінних цілей, самостверджуватися й одержати пошану в суспільстві? Звичайно, перш за все в професійній діяльності.

За даними наукових досліджень професійна орієнтація впливає на збільшен­ня продуктивності праці (залежно від галузі на 10-30 %), скорочення плинності кадрів (на 20-25 %), зниження аварійності та травматизму (на 35-45 %), продовження періоду працездатності (на 8-10%), спри­яє зниженню відрахування учнів з професійних навчальних закладів у 3-4 рази.

Результати інших досліджень свідчать, що продуктивність праці на 20 % вища у працівників, котрі за своїми якостями відповідають вимогам професії, ніж у тих, котрі цим вимогам не відповідають, а близько 50 % працівників, що змінюють місце роботи – це ті, котрі обрали професію не за здібностями [72, 15].

Розроблення цілісної системи професійної орієнтації набуває особливого значення в умовах переходу до ринкової економіки, коли інтенсифікується про­цес вивільнення робочої сили і підвищуються якісні вимоги до кваліфікації пра­цівників.

Професійна орієнтація відповідно до «Концепції державної системи професійної орієнтації населення» (Дод. А) є науково обґрунтованою системою взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір професії або на заміну виду трудової діяльності.

Не секрет, що професійне самовизначення здійснюється у шкільному віці. Сьогодення поставило перед загальноосвітньою школою низку специфічних завдань. Їхнє успішне розв’язання передбачає активізацію розробки теоретичних і практичних аспектів проблеми професійного самовизначення та професійної орієнтації молоді. Перешкодою для успішного розвитку профорієнтації є те, що вона, як правило, розрахована на середнього учня; відсутній індивідуальний, диференційований підхід до особистості школяра; профорієнтаційна робота має переважно декларативний характер, не надаючи можливості кожному спробувати себе в різних видах практичної діяльності тощо.

Не менш важливі й протиріччя соціально-економічні: між сучасними вимогами до фахівців й застарілими уявленнями про шляхи розвитку економіки, її кадрове забезпечення; професійними планами молоді, що має високий рівень освіти, та потребою економіки в кадрах, здатних виконувати важку фізичну працю; необхідністю координації й інтеграції профорієнтаційних впливів і вирішенням цієї проблеми вузько відомими шляхами й засобами тощо.

У центр сучасної профорієнтації поставлена особистість, її соціально-особистісна орієнтація не тільки в період вибору професії, а й процес всього професійного розвитку. Профорієнтація носить формуюче-виховний характер, спеціальне значення відводиться діагностичному методу (Є.Клімов, К.Платонов). Також на важливість вивчення професій з метою профорієнтації вказують у своїх дослідженнях багато психологів, зокрема, В.Бодров, І.Бех, Л.Бурлачук, С.Геллєрштейн, К.Гуревич, Є.Ільїн, Н.Левітов, Є.Клімов, Б.Кулагін, Н.Литвинова, С.Максименко, Є.Мільєрян, К.Платонов, Н.Побірченко, В.Рибалка, Б.Федоришин, І.Шпільрейн та інші дослідники проблем профорієнтації.

Отже, вибір професії багато в чому відображає життєві орієнти­ри особистості – прагнення досягти певного соціального статусу, рівень самооцінки та самоповаги, ціннісні пріоритети. Такий вибір вимагає досить зрілого та об'єктивного світогляду, певної життєвої компетенції та активності, реалістичності та енергії.

Реформування системи загальної середньої освіти, яка, зокрема, передбачає впровадження профільного навчання, подальшу демократизацію та гуманізацію школи, створює потенційно сприятливі умови для успішного розв’язання вищезазначених завдань.

Необхідною умовою створення освітнього простору, який сприяє свідомому професійному самовизначенню учня середньої школи, є кваліфіковане проведення з ним профорієнтаційної роботи. Система профорієнтаційних заходів надає учням можливість визначити своє місце у світі професій, оцінити свої професійні здібності, знайти особистісний сенс у професійній діяльності, виконуючи при цьому ряд важливих виховних функцій, до яких належать такі, як профілактика соціальних девіацій, переживань соціальної самотності, проявів різних форм асоціальної поведінки, подолання життєвої установки «тут і тепер» при плануванні свого професійного життя та кар'єри тощо.

Основними принципами, які зумовлюють розв'язання нагальних проблем профорієнтації, є діяльнісний підхід до аналізу психічних явищ; комплексний, системний підхід до оцінки індивідуально-психологічних особливостей оптанта; принцип динамічності (пролонгованості) та активності профорієнтаційної роботи. Профорієнтація є одним із напрямів роботи по підвищенню якості навчальної діяльності у різних вікових періодах і здійснюється, перш за все, для забезпечення максимально ефективної професійної самореалізації кожної людини з урахуванням її індивідуального особистісного потенціалу.

Людська діяльність усе більше знаходить духовний вимір. Фізична праця поступається місцем праці розумовій. Отже, якість робочої сили стає одним із головних чинників, який визначає конкурентоспроможність будь-якої компанії або фірми. Тому випускники професійних навчальних закладів повинні бути не тільки професіоналами (бездоганними спеціалістами у своїй галузі, які володіють технологіями виробництва), але і високоосвіченими (які впевнено орієнтуються в інших сферах, культурі, знають вітчизняну і світову історію, літературу, філософію, володіють декількома мовами), компетентними (самостійними, здатними до прийняття відповідального рішення, з абстрактним, системним, експериментальним мисленням, комунікабельними, здатними постійно вчитися і т.д.) людьми. Все це потребує створення нових типів навчальних закладів професійної освіти, які здійснюють багаторівневу підготовку кваліфікованих робітників і фахівців з вищою освітою, враховують регіональну специфіку, займаються виробничою і госпрозрахунковою діяльністю. Очевидно, що спеціалізація збільшує кількість різноманітних професій і водночас технологічні нововведення зменшують «час життя» будь-якої професії. Економіст Норман Ентон – спеціаліст з проблем робітничої сили – пише, що поява і зникнення професії є, а надалі ще буде, настільки швидкими, що викличуть постійну невпевненість людей.