Словник основних понять

Адаптація – процес активного пристосування організму до умов навколишнього (фізичного, соціального) середовища.

Адаптація сенсорна – зміна параметрів чутливості аналізаторів, пристосування їх до подразників.

Адаптація соціально-психологічна – активний процес постійно­го пристосування до зміни умов соціального середовища та його пси­хологічних наслідків (пристосування індивіда до групи, групових норм і соціальної групи до індивіда у взаєминах під час діяльності).

Адаптованість – стан організму, який характеризується відносно сталим пристосуванням до умов середовища.

Адаптованість і неадаптованість – тенденції функціонування си­стеми, які визначаються відповідністю чи невідповідністю її цілей досягнутим у процесі діяльності результатам. Адаптивність вира­жається в їх узгодженості.

Вакансія – не заміщена, незайнята посада в установі, навчальному закладі; вільне місце в навчальному закладі для учня.

Вибір професії (За Клімовим Є.) залежить від таких чинників – це 1) позиція старших, сім’ї; 2) позиція однолітків; 3) позиція шкільного педагогічного колективу (вчителі, класні керівники тощо; 4) особистісні професійні і життєві плани; 5) здібності і їх прояви; 6) посягання на суспільне визнання; 7) інформованість про ту чи іншу професійну діяльність; 8) нахили.

Деадаптація – втрата адаптованості.

Дизадаптація – розлад адаптованості.

Допрофесійний відбір включає початковий (пропедевтичний), пізнавально-пошуковий і базовий (визначальний) етапи.

Здібності – індивідуальні-психологічні особливості людини, що відповідають вимогам певної діяльності та є умовою успішного її виконання.

Кар’єра – це: 1) досягнення найвищих результатів; 2) вид занять; 3) просування по службових сходинках.

Кваліфікація – це: 1) професія, спеціальність; 2) ступінь придатності до якого-небудь виду праці, рівень підготовленості.

Компетентність - це якість особистості, яка необхідна для якісної продуктивної діяльності в певній сфері; конкретні життєві вміння та навички, необхідні людині будь-якої професії, будь-якого віку.

Кваліфікація – це здатність особи виконувати завдання або обов’язки відповідної роботи. Кваліфікація вимагає відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Медико-фізіологічна функція професійної орієнтації забезпечує реалізацію вимог до здоров’я і окремих фізіологічних якостей, необхідних для професійної діяльності, визначення відхилень у стані здоров’я, корекцію професійних планів з урахуванням стану здоров’я, фізичних можливостей особистості.

Мета профорієнтації – підвести учня до зваженого, самостійного вибору професійної діяльності, сформувати психологічну готовність до професійного самовизначення.

Об’єктом професійної орієнтації є молодь, яка навчається, зайняте та незайняте населення, вивільнювані працівники і особи з обмеженою працездатністю.

Пізнавально-пошуковий етап охоплює 5-7 класи середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів і передбачає: формування ціннісних орієнтацій, мотивації самопізнання, установки на власну активність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяльністю; систематичне ознайомлення з професіями у навчально-виховному процесі; формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованості; консультування щодо вибору профілю подальшої освіти, форм трудової підготовки.

Покликання – найвища ступінь взаємовідповідності конкретної людини і її роботи.

Посада – це службовий обов’язок, службове місце. Це коло дій, які покладені на певну людину і безумовних для виконання.

Початковий (пропедевтичний) етап передбачає ознайомлення дітей у процесі навчальної, позакласної та позашкільної роботи з найпоширенішими професіями, виховання позитивного ставлення до різних видів трудової і професійної діяльності, інтересу до пізнання своєї особистості; формування початкових загальнотрудових умінь в навичок, здатності до взаємодії з іншими особами в процесі діяльності.

Професійна адаптація – науково обґрунтована система заходів, що забезпечує входження, оволодіння та досягнення особою професійної майстерності у конкретному виді професійної діяльності на конкретному робочому місці.

Професійна інформація – документовані або публічно оголошувані відомості про трудову діяльність та її роль в професійному самовизначенні особи, інформація про стан, потребу і динаміку ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння ними, можливості професійно-кваліфікаційного зростання і побудови кар'єри, що спрямована на формування професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо вибору або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи.

Професійна консультація – організована взаємодія фахівця з професійної орієнтації та особи, яка отримує послугу, що спрямована на оптимізацію її професійного самовизначення на основі виявлення індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці.

Професійна орієнтація – це комплексна науково обґрунтована система форм, методів і засобів, спрямованих на забезпечення допомоги особистості в активному свідомому професійному самовизначенні та трудовому становленні. ПО має забезпечувати реалізацію соціально-економічної, медико-фізіологічної, психолого-педагогічної функції. ПО реалізується в процесі: професійної інформації, професійної консультації, професійного добору, професійного добору, професійного відбору та професійної адаптації.

Професійна придатність – сукупність психологічних і психофізіологічних особливостей людини, які необхідні і достатні для досягнення нею, при наявності спеціальних знань, вмінь і навичок, суспільно прийнятної ефективності праці. Це поняття включає також задоволення, яке переживається людиною у процесі самої праці і при оцінці її результатів.

Професійна самосвідомість – це самосвідомість людини, для якої конкретна трудова діяльність, головний засіб утвердження відчуття власного достоїнства, як особистості,що сформувалась.

Професійна спрямованість (ПС) – складне психологічне явище. Що характеризується психологічною готовністю учня до вибору напрямку його професійної діяльності. ПС можна розглядати як відображення в психологічній структурі особистості істотних сторін і особливостей професійної діяльності.

Професійне самовизначення – це діяльність людини, що при­ймає той або інший зміст, це, насамперед, образи бажаного майбут­нього, особливості усвідомлення себе й свого місця в системі ділових міжособистісних відносин.

Професійне навчання – посередництво досвідченого професі­онала у оволодінні суб’єктом певної професії.

Професійний відбір – науково обґрунтована система заходів, що створює умови для встановлення професійної придатності особи до провадження конкретних видів професійної діяльності та посад згідно з нормативними вимогами і конкретним робочим місцем; спеціалізована процедура вивчення і ймовірності оцінки придатності людей до оволодіння тією чи іншою спеціальністю, яка досягається необхідного рівня майстерності й успішного виконання професійних обов’язків у типових або в специфічно утруднених умовах. Виділяють чотири його сторони: психологічний, фізіологічний, медичній і педагогічний відбір.

Професійний добір – система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення ступеня її придатності до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативними вимогами.

Професійно важливі якості (ПВЯ) – якості суб’єкта, які включені в процес діяльності і які впливають на ефективність її виконання по основним параметрам (продуктивність, якість, надійність). В ролі ПВЯ можуть виступати індивідуально-психологічні якості й відношення особистості.

Професіограма – це різнобічний системний опис особливостей спеціальності, професії (соціально-економічних, виробничо-технічних, медико-гігієнічних, педагогічних, психологічних) вимог, які висуваються до людини тієї чи іншої спеціальністю, професією або їх групою.

Професіографія – різностороннє вивчення професійної діяльності, опис професій з виділенням їх соціально-психологічного значення, перспектив росту, матеріального забезпечення і інших умов праці, психічних і фізичних навантажень, можливостей навчання, удосконалення можливої кар’єри, медичних та інших обмежень, вимог до професійно значущих якостей працівника.

Професіографія діагностична – забезпечує організацію професійної психодіагностики й орієнтована на вивчення технічних, правових, технологічних, гігієнічних, психологічних, психофізіологічних і соціально-психологічних характеристик праці тільки на тих етапах роботи, від яких великою мірою залежить кінцевий результат і де потрібні найвищі показники швидкості, точності діяльності та відповідності за виконання завдання.

Професіографія інформаційна – спрямована на забезпечення професійно-орієнтаційної роботи і включає всі названі характеристики, хоча дає їх узагальнено, коротко, описово.

Професіографія корекційна – спрямована на підвищення безпеки професійної праці. Вона детально й аналітично описує тільки ті характеристики, що служать основними джерелами небезпечної поведінки людини в даній сфері.

Професіографія формуюча – використовуються в процесі професійного навчання й охоплює соціально-економічні, історичні й правові характеристики професії загалом з детальним аналітичним проробленням технічних і технологічних сторін конкретної професійної діяльності.

Професіологія – наука, об'єктом якої є різноманітні професії, що вивчаються методами соціології, психології, фізіології, гігієни, медицини, педагогіки; предметом – їх взаємодія з працівниками та колективами; задачами – їх раціоналізація та проектування з метою покращання трудової експертизи, професійної підготовки, оздоровлення умов та режиму праці, підвищення її продуктивності та задоволеності нею.

Професія – це вид трудової діяльності, який вимагає визначеної підготовки і є зазвичай джерелом існування.

Психограма – це документ (або розділ професіограми), в якому відображена система вимог професії (спеціальності, посади) до психологічних і психофізіологічних якостей людини і міра їх вираженості.

Психолог-консультант – спеціаліст, кий навчає школярів самостійному плануванню професійного шляху.

Психолого-педагогічна функція професійної орієнтації полягає у виявленні і формуванні інтересів, нахилів, здібностей особистості, допомозі в пошуку свого покликання, засвоєнні системи знань, що дають змогу обрати й здійснювати професійну діяльність, визначення шляхів і способів ефективного управління професійним самовизначенням.

Психолог-профконсультант – спеціаліст, який навчає школярів самостійному плануванню професійного шляху.

Реадаптація – пристосування організму до звичайних (звичних) умов існування після закінчення дії специфічних умов (природних, хімічних, соціально-психологічних, медико-біологічніїх).

Робота – певні завдання та обов’язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою.

Склад дії для кожного типу професії (за Клімовим Є.) 1) Рухові дії (переміщення, положення тощо); 2) пізнавальні (гностичні) дії, куди входять дії сприймання, уяви і логічні; 3) дії міжособистісного спілкування: діагностичні, дії-вимоги, дії по інформаційному куруванню партнером; 4) дії по узгодженню зусиль.

Соціально-економічна функція професійної орієнтації полягає у підготовці конкурентноспроможного працівника, здатного професійно самовдосконалюватися та вести активний пошук виду трудової діяльності або змінювати професію, місце роботи.

Спеціальність – це вид зайняття в рамках однієї професії.

Спрямованість особистості – це її інтегральна й генералізована властивість, що характеризується сукупністю стійких мотивів, пси­хологічних якостей і форм їхнього прояву, що орієнтують діяльність особистості й щодо незалежних від поточних ситуацій.

Установка – це стійка схильність індивіда до певної форми реагування, що складається на основі досвіду і спонукає його орієнту­вати свою діяльність у певному напрямку й діяти відповідним чином у всіх повторюваних ситуаціях.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ