7.3. Забезпечення безпеки банківських операцій

Кредитні операції є одними з найважливіших операцій в банку. З цієї причини противоправні посягання в даній сфері слід розглядати як загрозу основній діяльності кредитних установ.

Причини, які впливають на створення негативного результату від кредитної діяльності банку [35]:

неадекватна реакція банків на зміни економічної ситуації в країні, особливо з погляду підвищення ризику комерційної діяльності, а також на стан, ефективність діяльності і перспективність економічних проектів позичальників;

недосконалість законодавчої бази для банківської діяльності взагалі і кредитної зокрема;

відсутність у технологіях кредитних операцій та в методиках креди-тування суттєвих заходів захисту таких операцій, мінімізації ризиків їх проведення;

непрофесійні дії органів управління та персоналу банків щодо надання і особливо супроводження кредитів;

недобросовісна, непрофесійна поведінка, а подекуди і криміналь-ний характер діяльності позичальників щодо кредитних коштів, отрима-них від банків.

Все це вказує на необхідність створювати певну систему заходів безпеки кредитних операцій банків.

В той же час досвід показує, що якоїсь єдиної системи заходів безпеки кредитних операцій, яка була б властива всім банкам, в Україні не існує. Банки, використовуючи існуючу законодавчу і нормативну базу, виробляють власні заходи і з тією або іншою ефективністю застосовують їх для захисту своєї кредитної діяльності.

Слід звернути увагу, що комерційним банкам надається право самостійне аналізувати, вивчати діяльність потенційних позичальників, визначати їх кредитоспроможність, прогнозувати ризик неповернення кредиту і ухвалювати рішення про надання або відмову в наданні кредиту.

Як правило, заходи безпеки класифікуються за терміном розвитку кредитних взаємин банків з їх клієнтами: підготовка до надання кредиту і його надання; кредитний моніторинг в ході кредитних операцій; робота відносно повернення кредитів [35]. Особливо потрібно підкреслити, що забезпечення безпеки кредитних операцій не є прерогативою або завданням якогось одного підрозділу банку (наприклад, підрозділу безпеки), заходи безпеки реалізуються всіма підрозділами.

На рис. 23 наведено взаємодію підрозділів банку у процесі підготовки до надання кредиту [35].

В исновки

К редитний інспектор

К ерівник кредитного підрозділу

Кредитний комітет

Рис. 23. Взаємодія підрозділів банку у процесі підготовки до надання кредиту

Взаємодія підрозділів банку у процесі підготовки кредитної угоди наведено на рис 24 [20].

Не зважаючи на те, що етапи підготовки і видачі кредиту є головними в структурі кредитної операції, особлива увага звертається на оцінку кредитоспроможності позичальника.

Рис. 24. Взаємодія підрозділів банку у процесі підготовки кредитної угоди

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника, згідно з Положенням Національного банку України «Про кредитування», можуть бути:

забезпеченість власними коштами не менше як 50 % всіх видатків позичальника;

репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотри-мання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);

оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);

економічна кон'юнктура ринку (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів та капіталовкладень) тощо.

Підрозділи безпеки при здійсненні кредитних операцій, як правило, здійснюють інформаційно-аналітичне їх забезпечення. Враховуючи вищезазначені критерії, на етапі підготовки до видачі і безпосередньо при видачі кредиту підрозділи безпеки здійснюють інформаційно-аналітичне дослідження позичальника, змістом якого є формування характеристики позичальника і його діяльності. Така характеристика містить в собі два розділи: загальний і спеціальний.

Загальний розділ містить наступну інформацію [35]:

статистичні дані про підприємство (дата заснування, код, обслуговуючий банк, адреса, місце реєстрації і прізвища керівника та головного бухгалтера, їхні телефони);

дані господарської (комерційної) діяльності (вид та ефективність діяльності, обсяги реалізації продукції, основні контрагенти, система виробництва, кількість працівників, структура підприємства, наявність дочірніх підприємств);

основні фінансові характеристики (статутний капітал і його розподіл за власникам, прибутковість діяльності, кредитна історія, та податкова дисципліна), організаційно-правові форма.

Спеціальний розділ містить відомості про [35]:

основні засновники та власники, «криша»;

участь підприємства у державних програмах та наявність пільгових умов для ведення своєї діяльності в рамках конкретних програм;

наявність на підприємстві служби безпеки, хто її очолює;

взаємовідносини з кримінальним світом, правоохоронними органами, органами податкової служби, місцевої владі, наявність фактів розгляду справ в судах як за позовами підприємства, так і за позовами супроти нього;

професійний рівень фахівців підприємства, плинність кадрів;

фактична наявність підприємства, його офісів, місце розташування, а також його виробничої діяльності;

наявність фактів родинних, дружніх, службових зв’язків з контраген-тами, партнерами, дочірніми підприємствами або працівниками банку;

повноваження керівника та керівних органів щодо отримання кредитів;

особисті характеристики керівників, засновників та власників підприємства.

Окрім питань, пов'язаних з інформаційно-аналітичним досліджен-ням позичальника, підрозділ безпеки здійснює перевірку наданих документів з погляду їх справжності. Враховуючи можливості підрозділів безпеки банків і існуючі правові умови їх діяльності ці заходи перед-бачають уточнення таких питань [35]:

чи складено документ за встановленою формою;

чи має він необхідні реквізити, чи підписано документ особою, яка має повноваження підписувати такі документи;

чи не порушено встановленого способу заповнення документа;

чи немає виправлень у тексті документа;

чи відповідають реквізити, вказані в документі, реквізитам, указаним в інших документах, наданих позичальником тощо.

Слід зазначити, що документи можуть бути оформлені правильно, але вони вважатимуться недійсними, якщо в них неправильно відображено виконані матеріальні операції, якщо не вказано фактично не здійснені (фіктивні) матеріальні операції, якщо в документ включено підставних осіб [35].

Залежно від повноти отриманої інформації, її змісту та достовірності підрозділ безпеки визначає ризик помилки вибору позичальника.

На сьогоднішній день банками України і Росії набутий певний досвід щодо методик визначення таких ризиків. Узагальнюючи існуючу практику, можна вказати такі ступені ризику помилки вибору позичаль-ника [35]:

низький ризик – наявність інформації про позичальника в обсязі не менш 90%, відсутність кримінальних зв'язків, стабільність підприєм-ницької діяльності (протягом останнього року), позитивна кредитна істо-рія, багатопрофільність діяльності, наявність філій, добрий фінансовий стан;

малий ризик – наявність інформації про позичальника в обсязі не менше 80%, стабільність підприємницької діяльності протягом остан-нього півроку, однопрофільність діяльності, відсутність філій, добрий фінансовий стан, перспективний бізнес, що здійснюється за участю багатьох партнерів;

середній ризик – наявність інформації про позичальника в обсязі не менше 70%, діяльність позичальника здійснюється в ризикованих сферах, є факти невчасного повернення кредитів, неодноразового відкриття і закриття рахунків у банках, факти порушення податкової дисципліни;

високий ризик – наявність інформації про позичальника в обсязі не менше 60%, є факти неповернення кредитів і розгляду справ за позовами банків у судах, наявність боргів, часта реорганізація структури, висока плинність кадрів, нестійкі показники ділової і фінансової активності, наявність фактів про ведення недобросовісної конкуренції і клопотань «зверху», низька податкова дисципліна;

дуже високий ризик – наявність інформації про позичальника в обсязі менше 50%, відсутні ознаки реальної комерційної діяльності, нерівномірна динаміка руху коштів на рахунках, наявність даних про кримінальні зв'язки, зневажливе ставлення до закону і до своїх зобов'язань.

Як вже зазначалося, дуже важливою для банка є інформація про зв’язок позичальника з тіньовими і кримінальними структурами. Ознаками такого зв’язку є [35]:

факти, чутки про існування негласного контролю (нагляду) кримінальних структур, тіньових елементів над сферами (регіонами), в яких оперує позичальник;

періодичне отримання сумнівних пільг і державних замовлень за невеликих можливостей позичальника;

участь у проектах маловідомих іноземних фірм або підключення таких фірм до процесу реалізації проектів;

підвищена «опіка» позичальника з боку впливових осіб, штучне створення труднощів у проведенні інформаційно-аналітичних досліджень позичальника;

наявність фактів «подвійної бухгалтерії» у фінансовій діяльності позичальника;

порівняно невисокі доходи за досить високої ділової і фінансової активності позичальника;

наполегливі прохання високоповажних осіб про позитивне вирішен-ня питання позичальника.

До засобів виявлення зв’язку позичальника з тіньовими і кримінальними структурами відносять [35]:

аналіз ринку, на якому оперує позичальник, визначення рівня ризику операцій, котрі здійснюються на ньому, оцінка ефективності діяльності суб’єктів ринку, місця, ролі і ступеня стабільності позичальника на ньому;

створення баз даних про недобросовісні фірми, кримінальні структури й злочинні елементи, діяльність яких зачіпала інтереси банків;

створення баз даних про фірми і методи посягань кримінальних елементів і недобросовісних клієнтів на власність банку;

ретельне вивчення історії діяльності позичальника і його партнерів, зв’язків (легальних і нелегальних) його керівництва і вищого менеджменту;

установлення наявності у позичальника (у тому числі і в їх дочірніх підприємствах) або його керівництва (чи їх родичів) осіб, які обіймають відповідні посади в органах державної і місцевої влади;

установлення фактів і причин зміни керівництва і головних бухгалтерів позичальника, їхніх інтересів в інших організаціях, у тому числі й дочірніх;

збір, обробка й аналіз відомостей про стан середовища, в якому працює банк.

Після прийняття позитивного рішення про надання кредиту і перерахування коштів на рахунок клієнта проводиться кредитний моніторинг, в ході якого здійснюється контроль за виконанням умов кредитної операції сторонами, поведінкою і діяльністю позичальника. Як показує досвід, саме з причин недостатньо ефективного моніторингу кредитних операцій створюються досить негативні ситуації відносно повернення кредитних коштів.

Метою кредитного моніторингу є виявлення ознак і обставин, які вказують на зміни умов виконання кредитної угоди і реалізації проекту позичальника, своєчасне вжиття заходів щодо повернення кредитних коштів [27, 35, 52].

Досвід роботи банків показує, що до кредитного моніторингу входять такі заходи контролю [28, 35, 43]: контроль цільового викорис-танням кредитних коштів; контроль стану платоспроможності пози-чальника; контроль виконання графіка погашення кредиту і відсотків; контроль наявності і стану предметів застави; контроль поведінки гарантів, поручителів і страховиків; контроль взаємовідносин позичаль-ника з його контрагентами; контроль ситуації на ринку позичальника, оцінка кон'юнктури ринку; контроль поведінки керівників підприємства-позичальника; контроль ділової активності позичальника, поведінки на ринку та його конкурентоспроможність; контроль зв'язків позичальника; контроль правової ситуації, складання прогнозів її розвитку; планування і реалізація заходів які стимулюють діяльність позичальника щодо повернення кредитних коштів; участь у проведенні заходів, що сприяють нейтралізації проблемних ситуацій виникаючих у позичальника.

Взаємодія підрозділів банку у процесі проведення кредитного моніторингу наведена на рис. 25 [35].

Рис. 25. Взаємодія підрозділів банку у процесі проведення кредитного моніторингу

У разі виявлення змін в умовах виконання кредитних угод або в діяльності позичальника, банк може планувати і реалізовувати заходи, які спрямовані на нейтралізацію проблемних ситуацій (проблемних кредитів). В деяких випадках вживаються заходи, спрямовані на стимулювання дій позичальника щодо дотримання графіка погашення кредиту.

Основними ознаками, які можуть вказувати на можливість виникнення проблем із поверненням кредитів, що виявляються у процесі кредитного моніторингу, є [35]:

конфліктні ситуації в колективах підприємства-позичальника, його керівництві, у відносинах із контрагентами, партнерами, клієнтами;

суттєві зміни у структурі підприємства-позичальника, зміни у кадровому забезпеченні;

втрата позичальником клієнтів і партнерів, закриття філій, роз про-даж майна;

призупинення робіт щодо реалізації бізнес-проекту;

несподіваний виїзд керівників підприємства-позичальника, членів їх сімей за кордон, розпродаж ними особистого майна;

наявність ознак порушення позичальником законодавства, його зв'язків з кримінальними елементами;

відкриття нових рахунків у банках, повна відсутність коштів на рахунках протягом певного часу;

погіршення фінансових показників підприємства-позичальника;

затримки в наданні банку фінансових звітів, прострочення основних платежів, погіршення взаємовідносин з банком;

сімейні проблеми посадових осіб керівництва підприємства-пози-чальника (розлучення, виконання судових рішень, серйозні хвороби близьких і інші ситуації, пов'язані з необхідністю додаткових витрат);

запити інших банків, пов'язані зі спробами позичальника, отримати у них нові кредити;

розрив договорів оренди.

Якщо кредит не повернено і є клопотання позичальника про пролонгацію, робота стосовно прийняття такого рішення проводиться практично в тому ж самому обсязі, що і при підготовці до надання кредиту. Потрібно відмітити, що пролонгація кредитів не тягне за собою автоматичного продовження терміну дії договорів застави. Тому в обов'язковому порядку такі договори мають бути також пролонговані.

Коли кредит переведений до категорії прострочених, робота банку щодо повернення кредитного боргу може проводитися в такому порядку [35]:

доарбітражне врегулювання спорів (пред’явлення претензій борж-нику; повідомлення страховиків (гарантів, поручителів) про невиконання позичальником своїх зобов'язань; модифікація кредитної угоди, санація кредитної угоди, реструктуризація кредитного боргу і терміну його повернення; реалізація предметів застави);

надання позову до господарського суду;

виконання судового рішення;

банкрутство позичальника.

З метою повернення кредитних боргів концентруються зусилля всіх підрозділів банку, які беруть участь в кредитній роботі. Разом з тим всі вони розмежовують свою діяльність за такими напрямами (рис. 26) [35]:

Рис. 26. Взаємодія підрозділів банку у процесі роботи щодо повернення кредитів

В сучасних умовах господарювання особливе значення, як показує досвід роботи сил безпеки банків, має забезпечення додаткового впливу на позичальника з метою спонукання його до повернення кредитних коштів. Перш за все потрібно прийняти заходи щодо правового впливу, зокрема використовуючи цивільно-правові або кримінально-правові заходи [35].

вивчення діяльності позичальника з метою виявлення ознак пору-шення ним норм законодавства та дій кримінального характеру;

обмеження дій позичальника у процесі розслідування кримінальної справи і накладенні арешту на його майно та активи;

звернення до правоохоронних органів щодо надання правової оцінки діям позичальника, в яких банк вбачає ознаки злочинів;

заява про визнання банку цивільним позивачем в рамках кримі-нальної справи.

Потрібно також зазначити, що з метою впливу на недобросовісного позичальника і повернення кредитних боргів банки удаються до таких дій [27, 28, 35]:

оприлюднення недобросовісної поведінки позичальників у ЗМІ, міжбанківській електронні пошті, звернення до Асоціації українських банків;

звернення до місцевих органів влади з пропозиціями щодо спону-кання боржників до повернення кредитних боргів банку;

об'єднання зусиль банків для спільних дій щодо повернення кредитних боргів у разі наявності фактів отримання кредитів позичаль-ником у різних банках;

проведення роботи з дебіторами боржника;

взаємодія з юридичними і фізичними особами щодо повернення кредитних боргів на платній основі.

На рис. 27 наведено механізм захисту кредитних операцій [35].

Отже, забезпечення безпеки кредитної діяльності банків є досить складним і трудомістким процесом, необхідної ефективності він може досягти лише завдяки активним спільним діям всіх підрозділів банку, які в тій або інший спосіб залучені до організації кредитних операцій. Заходи безпеки здійснення кредитних операцій повинні проводитися цілеспрямо-вано, з необхідним ступенем активності впродовж всієї кредитної опе-рації, а не тільки на якомусь одному її етапі.

Окрім кредитних операцій, значне місце посідають валютні операції. Тому захист таких операцій, особливо операцій, пов’язаних з міжнародними розрахунками, має також важливе значення в системі економічної безпеки банків.

С тихійні фактори

Д ержавно-економічні і державно-нормативні фактори

Ф актори ринкового механізму

О б’єктивні				О б’єктивні
		Кредитна операція
С уб’єктивні				С уб’єктивні

І нформаційне

Ю ридичне

М атеріальне

Рис. 27. Механізм захисту кредитних операцій

Найбільш поширеними шахрайськими діями з валютою у вітчизняній та зарубіжній практиці є [46]:

списання валюти з рахунків іноземних клієнтів за фіктивними документами (особливо поширено – при управлінні кодованими рахунками за допомогою факсу);

списання коштів з коррахунків свого банку в зарубіжному банку;

зловживання при конвертації валют (у випадку якщо конвертація здійснюється через офшорні компанії);

невірний перерахунок курсів валют;

розкрадання валютних переводів.

Заходи щодо організації безпеки валютних операцій [46]:

конвертації іноземних валют повинні здійснюватися однією особою, а перевіряться – іншою;

обов’язки працівників повинні бути розподілені між собою для того, щоб випадки шахрайства були можливі при наявності змови;

пошта, яка надійшла з-за кордону повинна відкриватися в присуд-ності двох осіб;

комісійні збори за проведення валютних операцій повинні регул яр-но перевірятися на предмет правильності інкасації та правильності здійснення бухгалтерських проводок.

Найбільш поширеною формою міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями є акредитивна форма розрахунку. Основні способи обману та зловживання довірою, які використовуються при розрахунках за підробленим акредитивом, пов’язані з надаванням виконуючому банку неправдивої інформації [27]: про одержувача коштів (бенефіціара); про наявність забезпечення акредитива (покриття або гарантії); про предмет та умови контракту з акредитиву; про виконання умов за акредитивом.

З метою запобігання збитків від шахрайства при розрахунках за акредитивом відповідні служби банку повинні виконати такі дії [27]:

перевірити наявність банку-емітента (найменування банку-емітента і існування кореспондентських стосунків з ним);

встановити факт надходження доручення банку-емітента про відкриття акредитиву (вид акредитиву), спосіб виконання акредитиву, спосіб сповіщення постачальника про відкриття акредитиву; повний перелік і точну характеристику документів, що надаються постачаль-ником для отримання коштів за акредитивом; терміни надання доку-ментів після відвантаження товарів, вимоги до їх оформлення, інші необхідні документи і умови;

переконатися в наявності покриття акредитиву;

встановити, чи не закритий акредитив, чи не закінчився термін його дії, чи не надійшла вимога платника про повне або часткове відкликання акредитива (якщо таке відкликання передбачено умовами акредитиву), чи не заявляв одержувач коштів про відмову від використання акредитиву, якщо така можливість передбачена умовами акредитиву;

переконатися в наявності вказівки банку-емітента про виплату коштів саме тій особі, яка виступає як їх одержувач;

перевірити достовірність документів, що засвідчують особу-одержувача коштів, наявність у нього відповідних повноважень на отримання грошей, правильність оформлення доручення тощо. (за необхідністю – зняти ксерокопії з пред'явленого паспорта і доручення);

встановити, чи збігаються із зразками документів, наданих банком-емітентом, такі реквізити: номер договору, за яким відкривається акре-дитив; термін дії акредитиву (число і місяць його закриття); наймену-вання одержувача коштів; найменування виконуючого банку і контраген-та за договором; місце виконання акредитиву; повне і точне найме-нування документів, за якими проводяться виплати за акредитивом, термін їх дії і порядок оформлення; вид акредитиву; для відвантаження яких товарів (надання послуг) відкривається акредитив, термін відванта-ження (надання послуг); сума акредитиву; спосіб реалізації акредитиву;

перевірити правильність оформлення одержувачем реєстру рахун-ків, відповідність підписів і печаток одержувача раніше наданим зразкам;

встановити, чи вказані дати відвантаження товару в реєстрі рахунків; чи є номери товарно-транспортних документів або поштових квитанцій (при відправці товару через організації зв'язку), номери і дати актів прийому-здаванні, а також номери і вид транспорту (у разі відправки вантажу з представником покупця).

Важливе місце в забезпеченні економічної безпеки банків має безпека касових операцій. Передусім це пов'язано з тим, що ці операції здійснюються безпосередньо з грошовою готівкою, посягання на яку мають найбільш активний і агресивний характер. Більш того, такі посягання, як правило, здійснюються відкрито і зухвало, із наявністю загрози життю, здоров'ю працівників банків і їх клієнтів. Тому цим операціям банки приділяють особливу увагу з погляду безпеки їх проведення. Забезпечення безпеки касових операцій здійснюється в двох напрямах: особливим обладнанням приміщень банків, де проводяться такі операції, і робочих місць працівників банків, зайнятих в них; особливою поведінкою працівників банків під час емісійно-касової роботи. У першому випадку згідно з будівельним нормам банківських установ, приміщення касових сховищ, прибуткових, вечірніх і витратних кас, інші приміщення касових вузлів, підходи (під'їзди) до них обладнаються необхідними засобами застереження, захисту, спові-щення і підлягають ретельній охороні.

Особлива поведінка працівників касових вузлів визначається відповідними нормативними актами, зокрема Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків України та іншими документами нормативно-правового характеру.

Документи на отримання грошової готівки представники підпри-ємств, об'єднань, організацій і установ пред'являють операційним працівникам, які після відповідної перевірки видають особі, яка отримує гроші, контрольну марку від грошового чека або відривний талон витратного касового ордера. Якщо здійснюються платежі на суми, які перевищують 10 000 євро за офіційним курсом гривни до іноземної валюти, обов'язково мають зазначатися прізвище, ім'я, по батькові клієнта, дані його паспорта або документа, що його замінює, дата народження, адреса і підпис одержувача про одержання готівки та платника про її внесення.

Ідентифікація осіб здійснюється у таких випадках [35]:

юридичних (перевірка та отримання підтвердження юридичного факту і юридичної форми існування особи, адреси, прізвища керівників та їхніх повноважень);

третіх (перевірка відповідних повноважень діяти від імені клієнта з ідентифікацією як юридичної чи фізичної особи);

фізичних (установлення на підставі документа, що посвідчує особу власника, та фіксації у письмовій формі прізвища й імені, дати народження, адреси особи, яка здійснює угоду, а також найменування, номер і дату видачі документа, найменування установи, що його видала).

Під час прийому і обробки грошової готівки касири зобов'язані стежити за їх платоспроможністю і відповідністю зразкам, керуючись Правилами визначення платоспроможності банкнотів і монет НБУ, затверджених Постановою Правління НБУ. Згідно з цими Правилами платіжними є введені в обіг НБУ банкноти та монети, які за ознаками платоспроможності цілком відповідають затвердженому зразку, а також ті, що за критеріями зносу, пошкоджень і дефектів відповідають встановленим Правилами вимог. Залежно від зовнішнього вигляду і ступеня зносу або пошкодження платіжні банкноти і монети поділяються на придатні та непридатні до обігу.

До непридатних до обігу вважаються банкноти та монети, які набули нижченаведених ознак зносу і пошкодження і зберегли всі ознаки платоспроможності.

За критеріями зносу, забруднення і пошкоджень, дефектів непри-датні до обігу банкноти та монети, у свою чергу, поділяються на зношені, значно зношені та з дефектами виробника.

Зношені – банкноти та монети, які мають незначні ознаки зносу і пошкодження, а саме [35]:

банкноти без пошкоджень, але потерті, із ознаками фізичного зно-су, із спільним і локальним забрудненням, які псують естетичний вигляд;

банкноти, на яких є плями, надписи (включаючи видимі в ультрафіолетових або інфрачервоних променях);

надірвані і надрізані банкноти незалежно від розміру надриву чи надрізу із склеєними надривами і надрізами (склеєна ділянка не повинна заважати визначенню номіналу та справжності, а також склеюватися з іншими банкнотами);

банкноти з проколами і дірками, відірваними краями та кутами;

монети з подряпинами і зміненим початковим кольором, якщо вони зберегли зображення Малого герба України і номіналу, а також рельєфний гурт, якщо він є на затвердженому зразку.

Зношені банкноти та монети, якщо вони не викликають жодного сумніву щодо справжності і платоспроможності повинні без обмежень прийматися банками до всіх видів наявних платежів і обміну на придатних до обігу.

Значно зношені – банкноти та монети, які мають суттєві ознаки зносу або (та) пошкоджень [35]:

банкноти із втраченими часткам, якщо збереглося не менше 55 % початковій площі банкноти;

банкноти, що розірвані або розрізані на дві або більше частини крім тих, що розрізані на вузькі смуги, і склеєні (склеєна ділянка неповинна заважати визначенню справжності і склеюватися з іншими банкнотами), у тому числі з втраченими частинами, якщо не менше 55 % загальної площі частини, що залишилися, безумовно належать одній банкноті;

банкноти, розірвані на вузькі смуги і склеєні, якщо всі необхідні смуги збереглися;

банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами та хімі-катами;

банкноти, склеєні з двох половинок різних банкнот одного номіналу і дизайну, якщо ці половинки (частини) в місці склеювання за дизайном доповнюють одна одну, а їх сумарна площа не менше 75 % початковій площі банкноти;

монети деформовані, але без дірок і надломів, якщо на монетах збереглися зображення Малого герба і номіналу.

З дефектами виробника – банкноти і монети, які не відповідають затвердженому зразку, включаючи зношені і значно зношені.

Банкам забороняється видавати клієнтам непридатні до обігу банкноти і монети, при цьому обмін таких банкнот і монет на придатні до обігу здійснюється за умов: якщо не виникає сумніву в їх справжності та в номіналі; якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обміну. Банкноти і монети, що викликають сумнів щодо справжності і платіжності, банки в 10-денний термін передають на експертизу до Національного банку України.

Окрім непридатних до обігу банкнот та монет за ознаками зносу і дефекту виробника, працівники кас особливу увагу повинні приділяти виявленню фальшивих банкнот та монет і перероблених банкнот.

Фальшиві банкноті та монети – це такі, що виготовлені будь-яким способом, у тому числі промисловим, всупереч установленому законо-давством порядку, які імітують (фальсифікують) платіжні банкноти і монети, виготовлені на замовлення НБУ і введені ним в обіг [35].

Перероблені банкноти – це такі, на яких змінені шляхом наклею-вання, малювання, друкування тексту і (або) цифр зображення, що визначають номінал, рік зразка (емісії), банк-емітент, інші реквізити, і які за зовнішнім виглядом можуть бути сприйняті як справжні вищого номіналу або іншого року зразка [35].

На виявлених працівниками кас неплатіжні, фальшиві та перероб-лені банкноти і монети складається акт із зазначенням серії, номера і номіналу кожної банкноти, сум монет. Про виявлення фальшивих банкнот і монет, перероблених банкнот надсилається повідомлення правоохоронним органам. Фальшиві і перероблені банкноти і монети вилучаються банками і передаються до НБУ для офіційного висновку, а останні, за результатами експертизи передають їх органам внутрішніх справ. Касові працівники несуть повну матеріальну відповідальність за нестачу грошей і цінностей в сформованих ними пачках, корінцях і в інших упаковках за їх підписами, а також за наявність серед відсортованих і запакованих ними грошей неплатіжних і фальшивих банкнот і монет і інші недоліки в роботі, які завдали матеріального збитку банку.

Враховуючи, що банки ведуть свою діяльність в різних сферах фінансового ринку, забезпечення їх безпеки може здійснюватися незалежно від виду банківських операцій і перекривати всі можливі шляхи реалізації погроз. Більш того, ніж складнішою є ситуація, тим активніше повинні діяти сили безпеки. Виходячи з цього підрозділи безпеки банків розробляють відповідні заходи щодо захисту всіх без винятку операцій, які проводять банки. При цьому значна увага відводиться забезпеченню безпеки роботи банків з цінними паперами.

Застереження щодо безпеки роботи з акціями [35]:

у процесі роботи з акціями доцільно забезпечувати розмежування функцій працівників банку щодо обліку акцій і торгівлі ними;

емісія акцій проводиться за вартістю не нижче номінальної;

конвертація інших цінних паперів в акції може проводитись тільки тоді, коли це обумовлено в проспекті емісії;

ксерокопії акцій або сертифікатів акцій не є цінними паперами і до операцій не приймаються;

статусу цінного папера акція набуває з моменту закінчення емісії (видачі Державною комісією з цінних паперів і фондовому ринку (далі – ДКЦПФР) свідоцтва про реєстрацію емісії);

усі акції, що перебувають в обігу, повинні мати однакову номі-нальну вартість;

продаж акцій може починатись не раніше ніж через 30 днів після публікації про їх випуск;

обов'язковим має бути моніторинг вторинного ринку обігу акцій, взаємодія з операторами вторинного ринку;

у заставу приймаються тільки ті акції, які перебувають на балансі підприємства;

доцільно, щоб фізичний особи надавали в заставу іменні акції;

при заставі акцій договором передбачається (у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитом) передавання банку права власності на певну кількість акцій;

здійснення періодичних запитів до реєстратора щодо стану реєстру (облікового реєстру) акцій емітента;

вартість акцій платиться в національній валюті. Якщо оплата здійснюється в іноземній валюті, то таке повинно передбачатися статутом АТ, а на акціях вказуватись валютний номінал акції;

акції повинні мати відповідну кількість ступенів захисту та містити інформацію відповідно до вимог ДКЦПФР;

придбання акцій здійснюється на основі договору купівлі-продажу.

Застереження щодо безпеки роботи з векселями [35]:

обов'язковість перевірки платоспроможності векселедавців;

протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на певну дату або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення, має бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів;

забезпечення перевірки безперервного ряду індосаментів; найбільш надійними вважаються векселі, які мають багато переда-вальних індосаментів, частковий індосамент є недійсним;

до обліку, під заставу і рефінансування доцільно приймати векселі, видані тільки юридичними особами на основі здійснення реальних товарних і комерційних угод;

надання переваги короткостроковим векселям, які менше залежать від зміни економічної ситуації;

платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі;

векселедавець, у разі передавання векселя повинен пред'явити довідку про сплату державного мита;

інкасування векселів здійснюється тільки в установах банків;

опротестовані векселі банк до операцій не приймає;

векселі надаються в банк з їх реєстрами;

якщо надаються вексельні кредити, то векселі повинні мати іменний індосамент на користь банку;

вексельне забезпечення кредиту повинно здійснюватися у розрахунку 200% номінальної вартості векселя від суми кредиту;

індосамент має бути простим і нічим не обумовлений, будь-які обмежувальні умови вважаються ненаписаними;

вексель, виконаний іноземною мовою, повинен мати переклад текс-ту, завірений нотаріально;

якщо штатним розкладом підприємства-векселедавця передбачено посаду головного бухгалтера, то вексель підписується і керівником, і головним бухгалтером.

Останнім часом значного поширення набувають операції банків з пластиковими платіжними картками. В той же час, простежується тенденція до зросту втрат банків, які здійснюють такий вид діяльності, через шахрайство з пластиковими платіжними картками. Тому банки змушені звертати значну увагу на забезпечення безпеки цих операцій. На сьогоднішній день банківські установи вже мають відповідний досвід стосовно забезпечення безпеки таких операцій, який в цілому ґрунтується на комплексному підході організації їх захисту упродовж всіх циклів, з яких ці операції складаються.

Зокрема, такий підхід включає [35]:

розроблення і удосконалення нормативної бази технологій як самих платіжних карток, так і операцій з ними;

протидія втратам банків від шахрайських дій в процесі емісії та еквайрінгу;

навчання працівників банку і підприємств торгівлі (послуг) і скла-дання ними кваліфікаційних випробувань на допущення до роботи з банківськими продуктами – платіжними картками.

Основних збитків від шахрайських дій з платіжними картками зазнають банки-емітенти, оскільки практично всі відомі методи шахрайств побудовані на несанкціонованому списанні коштів з рахунків клієнтів емітента. У мінімізації втрат банку під час процесу емісії можна виділити такі основні моменти забезпечення безпеки [35]:

забезпечення фізичної (захист і охорона приміщень і обладнання підрозділів, які виконують відповідну роботу з платіжними картками) і технологічної (забезпечення безпеки кожного технологічного циклу) безпеки процесу виробництва карток, процесування трансакцій і забезпечення процесу авторизації;

забезпечення оптимального рівня перевірки персональних даних потенційних власників платіжних карток;

забезпечення інформаційно-аналітичної діяльності щодо виявлен-ня шахрайських дій з платіжними картками.