11.2. Заходи банку щодо підготовки до дій в екстремальних умовах

Одними із найбільш поширених ситуацій, які виникають у банках, можуть бути ситуації, пов'язані з ідеологічними диверсіями проти них.

Під екстремальною ситуацією, створеною в результаті ідеологічної диверсії, розуміють нагнітання моральної і психологічної обстановки навколо банку або в його колективах з метою створення високої емоційної напруги в роботі і поведінці персоналу, зниження довіри клієнтів і партнерів до банку, провокування його керівництва до непродуманих рішень і дій.

Серед дій, які спрямовані на проведення ідеологічних диверсій, можуть бути [35]:

тиск на банк шляхом оприлюднення інформації, яка ганьбить банк чи його керівництво;

тиск на банк шляхом безпідставного проведення численних перевірок і ревізій, вимог надання різноманітних довідок та звітів;

поширення негативних чуток навколо банку;

провокація агресивної поведінки щодо банку, його клієнтів, партнерів, акціонерів та персоналу;

поширення інформації, яка сприяє виникненню конфліктних ситуацій у колективах банку.

За певних умов ідеологічні диверсії можуть створювати для банків досить суттєві та тривалі екстремальні ситуації, вихід із яких, як правило, здійснюється болісно, з втратою іміджу, а інколи і з матеріальними втратами. Тому основними заходами захисту банку від ідеологічних диверсій будуть заходи попереджувального характеру. Враховуючи таке, банками напрацьовано відповідний досвід щодо попереджувальних заходів протидії ідеологічним диверсіям.

Такі заходи умовно можна розділити на заходи організаційного та спеціального характеру. До першої групи відносять [35]:

періодичні публікації, виступи представників банку про його стан і діяльність у засобах масової інформації. Звикнувши до отримання об'єктивної інформації про банк, клієнти, інші громадяни можуть з недовірою поставитись до появи іншої інформації про банк, яка характеризує його або керівництво у негативному плані;

періодичні зустрічі керівництва банку з представниками засобів масової інформації. Такі зустрічі дадуть змогу мати такі стосунки з журналістами, які у разі надходження до них негативної для банку інформації з метою перевірки можуть звернутись до нього. Крім того, у банку завжди буде змога більш ефективно впливати на інформаційне середовище, формувати позитивний імідж банку, досягати порозуміння з представниками «мас-медіа»;

контроль публікацій, виступів у засобах масової інформації, в яких згадується банк за будь-яких підстав, визначення причин появи таких публікацій (виступів) і відповідна реакція на них. Причому реакція повинна бути як щодо засобів масової інформації, так і стосовно авторів публікацій, виступів, незалежно від того, позитивно чи негативно згадується банк у них;

підтримка в колективах банку доброзичливої обстановки, засно-ваної на засадах взаємної довіри і нормах службової етики, контроль морального стану колективів установи банку;

постійний аналіз сфери діяльності банку, своєчасне виявлення загроз йому, у тому числі й ідеологічного характеру, вжиття заходів щодо недопущення їх реалізації та нейтралізації наслідків;

періодичне проведення перевірок роботи персоналу, його атестації, виявлення та облік факторів, які сприяють створенню конфліктних або якихось інших негативних ситуацій у колективах банку;

установлення і підтримання порозуміння та добросусідських взаємовідносин з місцевими органами влади та правопорядку;

постійне проведення роботи щодо недопущення створення умов, за яких можуть бути скоєні порушення встановлених правил роботи, зловживання або злочинні дії персоналом банку;

активне відстоювання інтересів банку і захист своїх працівників у всіх інстанціях незалежно від характеру протидії.

Заходи спеціального характеру, у свою чергу, поділяються на заходи активного характеру – протидії і заходи пасивного характеру – захисту.

Активними заходами є [35]:

установлення авторства і замовників негативних та неправдивих публікацій, виступів (надання інформації), організація та проведення кампанії антидиверсій щодо них;

збір фактів недобросовісної поведінки щодо банку з боку джерел ідеологічних загроз (диверсій), доведення до них вимог про припинення негативних дій проти банку та спростування неправдивої інформації з одночасною загрозою оприлюднити такі факти;

організація надання позитивної для банку інформації від імені третіх осіб, особливо тих, які користуються авторитетом у споживачів інформації, або таких, що є керівниками відповідних державних та недержавних установ і органів;

проведення роботи з представниками засобів масової інформації та організація протидії виходу у світ неправдивих про банк відомостей;

оприлюднення інформації про наявність (появу) у банку суттєвого супротивника (на ринку банківських послуг або в іншій сфері), дії якого направлено на нанесення банку моральної та матеріальної шкоди, пониження його іміджу і використання такої ситуації з певною метою.

У свою чергу, до пасивних заходів відносять [35]:

викриття вигаданого i неправдивого характеру негативної інформації про банк або окремих його працівників, яка з'явилась в його інформаційному просторі;

звернення до суду щодо дій окремих осіб та організацій, установ, які поширюють негативну, наклепницьку інформацію про банк;

звернення до відповідних державних структур з вимогою припи-нення свавілля, яке коїться навколо банку, особливо, коли встановлено, що до таких дій причетні державні службовці;

вжиття заходів щодо обмеження каналів подання негативної інформації, впливу її на персонал та клієнтів банку, недопущення доступу такої інформації в банк;

вжиття заходів щодо зміни об'єкта ідеологічних диверсій, модифікації інформації, яка створює негативну ситуацію навколо банку, доведення такої інформації додатковими чутками, виступами, публіка-ціями до зовсім безглуздої i на цій основі демонстрація безпідставності відомостей, які подаються в інформаційне середовище банку.

Важливе місце у протидії ідеологічним диверсіям займає робота щодо нейтралізації чуток, що негативно впливають на банк.

У загальному вигляді під чутками розуміють усну інформацію з невизначеним ступенем достовірності, яка стихійно поширюється учасниками комунікаційної системи (членами колективів банку) i відповідає спрямованості їхніх потреб [35, 54].

Ознаками чуток вважаються [35]: невизначена достовірність інформації, чутки, спрямовані на задоволення якої-небудь потреби людей, незадоволеної іншим шляхом, колективне авторство та анонімність, усний характер, яскравість. Як правило, чутки є відповіддю на громадське бажання, уявлення щодо тих чи інших характеристик стану діяльності банку або їх змін. 3 цих позицій не сприйняття чуток або ігнорування їх системою безпеки є невиправданим.

Причинами виникнення чуток можуть бути невизначеність ситуації, в якій опинився банк чи колектив за певних умов його діяль-ності. Саме така ситуація може викликати невпевненість i тривогу людей i породжувати різні чутки [35, 54]. Близькою до цієї причини є недостатня інформованість людей про відповідні події та рішення, які приймаються керівництвом банку. Причинами чуток також можуть бути необхідність в утвердженні особистості в колективі, бажання людей попередити про небезпеку на основі передання неповної (невідомої) інформації, вороже ставлення членів колективу один до одного, бездіяльність, одноманіт-ність, нудьга в організації роботи, недоліки управління колективами i людьми (деяка затримка в прийняті рішень, недостатня координація дій виконавців, наявність конфліктів тощо).

Чутки небезпечні тим, що можуть впливати на ефективність роботи персоналу банку, поведінку його клієнтів, партнерів. Особливо небезпек-ними є чутки, пов’язані з негативними характеристиками діяльності банку та його керівництва, саме поширення таких чуток може сприйматися як ідеологічна диверсія проти банку.

Важливим елементом боротьби з чутками є профілактика та протидія їх поширенню. Серед заходів щодо профілактики чуток слід виділити такі [35]:

попередження зростання високого рівня невизначеності i тривожності в колективах банку та серед його клієнтів;

створення i підтримка на необхідному рівні системи інформування, яка має відповідний імідж, характеризується високою надійністю i достовірністю;

створення стійкого зворотного зв'язку від колективів, клієнтів, партнерів до джерел інформації, своєчасне реагування на потреби i запити людей;

формування емоційного середовища, яке б виключало можливість поширення чуток.

Для протидії чуткам можуть бути використані такі заходи [35]:

придушення чуток фактами, без прямого спростування самих чуток;

виступи офіційних осіб зі спростуванням чуток;

зустрічне поширення протилежної інформації;

дискредитація відомого «автора» чуток фактами його причетності до поширення таких чуток.

Терористичний акт – застосування або загроза застосування насильства за допомогою використання фізичної сили, зброї, вибухових пристроїв щодо окремих осіб, організацій, установ з метою примушення об’єкта дії приймати або відмовитись від прийняття яких-небудь рішень чи дій, порушення роботи, виведення з ладу, знищення промислових об’єктів, залякування різних категорій громадян, фізичного усунення небажаних терористам осіб [27, 35].

Види терористичних актів [27, 35]: загрози підриву або підрив вибухового пристрою; захоплення заручників; диверсії на об’єктах; розбійні напади; убивства, каліцтво окремих осіб.

Дії адміністрації банку в разі загрози терористичного акту [35]:

посилити пости охорони;

створити резерв автотранспорту на випадок евакуації;

сповістити команди рятівників та евакуаційні команди;

установити оперативний зв'язок з правоохоронними органами;

застосувати додаткові заходи захисту сімей керівництва банку i вищого менеджменту;

уточнити заходи кризового плану щодо дій на випадок терорис-тичного акту;

попередити керівників підрозділів банку про готовність до роботи в умовах екстремальної ситуації;

забезпечити готовність до негайної роботи групи управління діями банку в екстремальній ситуації.

Дії в разі виявлення загрози нападу на банк [35]:

оцінити ситуацію i самостійно або спільно з правоохоронними органами прийняти рішення про протидію наступу загрози;

зменшити обсяг цінностей i суму грошових коштів, які одночасно перебувають у банку;

посилити охорону банку i його керівництва;

перевірити роботу технічних засобів охорони;

у разі прийняття рішення про спільні дій з правоохоронними органами, організувати взаємодію з ними;

посилити чергові зміни охоронців додатковими засобами захисту;

уточнити плани дій банку та його підрозділів у кризових ситуаціях, за необхідності провести тренування;

зменшити інтенсивність переміщення транспортних засобів банку та його керівництва.

Дії підрозділу безпеки в разі здійснення нападу на банк [35]:

сповістити персонал банку i вжити заходів до його евакуації або переміщення в безпечне місце;

по можливості уточнити час i місце нападу, якщо нападники перебувають у банку, вжити заходів до встановлення їх місцезнаход-ження;

посилити режим охорони банку, сформувати мобільні групи, які будуть контролювати територію банку;

змінити місцезнаходження i маршрути переміщення керівництва банку, легендувати його діяльність;

блокувати місце перебування i маршрути переміщення зловмис-ників штучними огорожами i бар'єрами;

реєструвати всіх сторонніх осіб, які перебувають у момент нападу в банку, опитати очевидців нападу, направити їх для бесіди із співробітниками правоохоронних орган;

вжити заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків нападу на банк;

у разі затримання нападника (нападників) провести його огляд, вилучити зброю i підозрілі предмети; кожного із затриманих помістити в окреме приміщення i виставити охорону, по прибутті працівників правоохоронних органів передати їм затриманих.

Загроза підриву вибухового пристрою визначається [35]:

1. Повідомленням: по телефону; через третіх осіб; письмово; записом на магніту стрічку;

2. За непрямим и ознаками:

посилена безкомпромісна конфронтація конкурентів;

спроби конкурентів або кримінальних організацій застосувати різні насильницькі дії до керівників або працівників банку;

наявність попереджень про застосування силових заходів (псуван-ня, руйнування, знищення) стосовно матеріальних об’єктів і фізичних осіб;

виявлення спроб несанкціонованого проникнення на територію об'єктів банку невідомих осіб;

активне використання вибухових пристроїв в регіоні.

Дії з виявлення підозрілих предметів, характерних для вибухових пристроїв зводяться до наступного [35]:

повідомити про виявлення підозрілого предмета безпосереднього керівника;

сповістити керівника банку i службу безпеки;

ізолювати підозрілий предмет;

виключити рух, різкі звукові i сейсмічні коливання навколо пред-мета;

викликати спеціалістів із знешкодження вибухонебезпечних пред-метів;

евакуювати персонал банку, який перебуває в прилеглих примі-щеннях;

відкрити вікна i двері в приміщенні, де міститься підозрілий пред-мет;

ретельно опитати особу, що знайшла предмет, як останній потра-пив до банку i чому він може вважатись підозрілим.

Заходи, які проводяться з метою попередження реалізації загрози підриву вибухового пристрою, бувають організаційно-технічні та спеціальні.

До організаційно-технічних заходів відносять [35]: формування потоків відвідувачів i персоналу банку за місцем i в часі; установлення технічних засобів контролю людей i ручної поклажі (окремо); уведення в банку суворого пропускного режиму; постійний візуальний i технічний контроль потоків осіб, які відвідують банк, періодична фіксація їх за допомогою відео- i фотоапаратури; періодичний (вранці i ввечері) контроль приміщень банку, які найбільш відвідуються.

Спеціальні заходи, які проводяться з метою попереджання реалізації загрози підриву вибухового пристрою є такими [35]: проведення роботи щодо виявлення джерел i причин загрози, її характеристик (час, місце, порядок доставки тощо); виявлення осіб, причетних до формування загрози, робота з ними; встановлення фактів i обставин наступу подібної загрози; формування бази даних про методику створення i реалізації даного виду загроз; проведення спільної роботи з правоохоронними органами щодо попередження реалізації загрози.

Основні заходи протидії загрозі наступу екстремальної ситуації [35]:

запобігання ситуації (створення обстановки, яка б виключала різного роду конфлікти і конфронтацію суб’єктів підприємництва, провокувала злочинні дії кримінальних структур);

зниження ефективності впливу ситуації (вжиття заходів безпеки, які забезпечують захист об’єкта);

розкриття ситуації (розголошення спроб компрометації, фактів загрози насильницького і морального впливу; звернення уваги до фактів недобросовісної конкуренції, створення суспільної думки навколо можливостей ситуації, звернення в суд чи правоохоронні органи);

переведення ситуації на інші об’єкти (страхування об’єктів, ризиків, здоров’я; залучення до протидії загрозі компаньйонів і партнерів);

ігнорування ситуації (загроза незначна, а становище об’єкта достатньо стійке і спирається на серйозні сили).

Поведінка працівників банку в умовах екстремальних ситуацій, створених проти них може бути наступною [27, 35, 49]:

дезорганізація поведінки: несподівана втрата набутих навичок; втрата координації, неузгодженість психічних і фізичних дій; «сковуючий» страх; паніка, необґрунтованість і непередбачуваність вчинків;

гальмування активних дій: заціпеніння, відсутність будь-якої реакції на обстановку;

неусвідомлене виконання команд інших осіб;

сильна пасивність, нездатність прийняти будь-яке рішення, повне розслаблення або жорстке закріплення психіки;

підвищення ефективності дій: автоматична, часом несві-ома, реакція на ситуацію; мобілізація фізичних і психологічних ресурсів людини і концентрація їх на вирішенні ситуації; підвищення самоконтролю дій, чіткості сприйняття й оцінки обстановки.

Алгоритм поведінки людини (працівника банку) в екстремальній ситуації повинен зводитися до наступного (рис. 35) [35]:

Для того, щоб не потрапити в екстремальну ситуацію, необхідно дотримуватись наступного [27, 35, 54]:

завжди контролюйте ситуацію, не доводьте її до критичної;

не порушуйте чинного в країні законодавства i загальноприйнятих норм поведінки;

майте кілька маршрутів руху на роботу i з роботи, періодично змінюйте їх; змінюйте час приходу на роботу i виходу з неї;

І	З аспокоїтися, привести себе в стан, який дає змогу нормально думати і діяти
ІІ	П роаналізувати ситуацію і своє місце в ній
ІІІ	Оцінити відомого або ймовірного «супротивника» (об'єкт, джерело небезпеки), який створив екстремальну ситуацію
IV	Визначити тактику поведінки і дій в екстремальній ситуації

Рис. 35. Алгоритм поведінки людини (працівника банку) в екстремальній ситуації

попередьте близьких, рідних, друзів про можливість неперед-бачених ситуацій з вами або з ними i про необхідні у цьому разі дії;

намагайтесь не ходити один (одна), уникайте темних вулиць i дворів, пустирів, парків тощо;

незалежно від вашого становища завжди майте план дій на випадок непередбачених обставин;

не скупіться на проведення заходів безпеки, витрати не пере-вищать 10-15% ваших видатків, виграш – ваше здоров'я i життя;

не майте справ з кримінальними елементами, сумнівними підпри-ємницькими структурами, не займайтесь сумнівним i протизаконним бізнесом;

завжди майте відомості про своє оточення (хто є хто); не зайвим буде знати, яке виробництво розміщене у вашому районі i якою може бути аварія на ньому.