2.1. Діяльність правоохоронних організацій за кордоном

Правоохоронна діяльність – така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу в суворій відповідності із законом і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку [21, 49].

Правоохоронні органи складають відокремлену за ознакою професійної діяльності самостійну групу органів держави, що мають свої чітко визначені завдання. Ці завдання полягають або у відновленні порушеного права, наприклад, в області цивільних правовідносин, або в покаранні правопорушника, коли відновити порушене право неможливо (при скоєні деяких злочинів, наприклад, при вбивстві), або у відновленні порушеного права і покаранні одночасно, коли можливість відновити порушене право існує, але правопорушник заслуговує ще й на пока-рання [21].

Вирішуючи ці завдання, правоохоронні органи захищають життя, здоров'я, майно громадян, їх власність, власність держави, державних, громадських і приватних організацій, захищають державу і її інститути, природу, тваринний світ тощо.

Основні види правоохоронних організацій [34]:

міжнародні правоохоронні організації (Організація об’єднаних націй (ООН), Європейський Союз (ЄС), Організація по безпеці і співпраці в Європі (ОБСЄ), Організація американських держав в Північній, Південній і Центральній Америці (ОАД), Організація центральноаме-риканських держав в Північній, Південній і Центральній Америці (ОЦАД), Ліга арабських держав (ЛАД) та ін.);

державні правоохоронні організації (органи міліції, податкової інспекції, Служба безпеки України (СБУ), Управління державної охорони, Державні прикордонні служби, військові служби правопорядку, збройні сили України, державні митні служби, Державний департамент України з питань виконання покарань, суди, арбітраж, прокуратура, органи юстиції, нотаріат, РАГС, експертні установи, комісії у справах неповнолітніх тощо). Основним напрямом діяльності державних органів і організацій розвинених країн Європи і США є розкриття злочинів, пошук і покарання злочинців;

спеціалізовані формування громадськості, яким делеговані функції правоохоронної діяльності (громадські пункти охорони право-порядку, дружини, товариські суди тощо);

недержавні (приватні) організації. До числа цих організацій слід віднести: адвокатури, підприємства приватної детективної і охоронної діяльності, приватні нотаріальні контори, третейські суди, наглядові комісії у справах неповнолітніх при місцевих органах самоврядування, правові кооперативи та ін.

інші організації. До числа цих організацій слід віднести: третейські суди, спостережливі комісії зі справ неповнолітніх при місцевих органах самоврядування, правові кооперативи й ін.

До причин появи та розвитку приватної правоохоронної діяльності, а також до причин відмови від допомоги державних правоохоронних органів відносять [35, 49]:

великі матеріальні витрати на ведення справ у суді, а також на судові розгляди, тривалість термінів розслідування;

недосконалість федерального і місцевого законодавства;

прагнення приватних правоохоронних організацій зберегти конфі-денційність комерційних операцій (у ряді випадків бізнесмени навмисно утримуються від розголосу, аби уникнути небажаного витоку інформації, наслідки якої можуть завдати великої шкоди престижу банку, чим само правопорушення. Небажані також наслідки витоку комерційної інформа-ції в засоби масової інформації, до конкурентів, а також до податкових органів при проведенні офіційного розслідування. Саме прагнення максимальне зберегти конфіденційність комерційних операцій спонукає більше 70% зарубіжних підприємців прибігати до послуг приватних охоронних і розшукових фірм);

незначні масштаби і розмір заподіяних збитків і відсутність необхідних доказів.

Завдання, які вирішують приватні правоохоронні організації найрозвинутіших країн Європи й США [28, 35].

охорона приватної власності фірм, підприємств, банків, забезпе-чення особистої безпеки керівництва і окремих співробітників;

підтримка порядку під час масових видовищних заходів;

запобігання пожеж, затоплень, обвалів, неконтрольованого скуп-чення людей, профілактика нещасних випадків;

попередження правопорушень і завдавання матеріальних збитків в торгівлі;

охорона і підтримка порядку в приміщеннях і будівлях фірм, підприємств, банків;

установлення й обслуговування автоматизованих контрольно-пропускних та сигнально-звукових систем і пунктів;

забезпечення безпеки щодо зберігання і перевезення цінних ванта-жів спеціальним транспортом;

захист комерційних підприємств, фірм і банків від несанкціоно-ваного доступу до конфіденційної інформації, підроблення документів і фірмових знаків, недобросовісної конкуренції і промислового шпигунства;

інформування правоохоронних органів про виявлення скоєних злочинів і сприяння в затриманні правопорушників;

участь в розслідуванні деяких видів злочинів;

визначення можливостей конкурентів і партнерів фірм, підприємств і банків;

здобуття конфіденційної інформації для забезпечення рішень керівництва комерційних структур;

конфіденційна перевірка фінансового стану партнерів та виявлення і перевірка некредитоспроможних і ненадійних контрагентів та клієнтів;

пошук осіб, що пропали безвісті;

збір доказової бази для вирішення питань в судових інстанціях по цивільних справах;

захист фірм, банків від недобросовісної конкуренції і промислового шпигунства;

охорона авторських прав та інтелектуальної власності клієнтів.

Дослідження закордонного досвіду [40] свідчить, що в іноземних державах вимоги з боку суспільства до забезпечення правопорядку впливають на організацію правоохоронної діяльності. У багатьох країнах дедалі більше орієнтуються не лише на поліцейські органи, а й на широке використання для правоохоронних цілей приватних детективних і охоронних служб. Світовий досвід переконує, що не всі види право-охоронних функцій у належному обсязі можуть виконувати державні органи. Внаслідок цього за кордоном значного поширення набули адвокатські контори, приватні розшукові, детективні бюро тощо.

Послугами зазначених служб користуються не лише приватні особи, а й державні органи. Наприклад, у США атомні електростанції охороняються приватною охоронною фірмою «Вокненхат корпорейшн». Вона спеціалізується на охороні надсекретних об'єктів, які належать як державі, так і найбільшим корпораціям; а приватна фірма «Локенхад» забезпечує будівництво й охорону в'язниць. Діяльність таких організацій вигідна для держави, оскільки вони не беруть з бюджету коштів, а навпаки, поповнюють його, сплачуючи податки [40]. У Франції приватні детективні служби залучаються для виявлення фактів приховування доходів від оподатковування. У Великій Британії одна з найбільших приватних служб безпеки «Сек'юрикор» забезпечує охорону банків, приміщень фірм, коштів і коштовностей під час їхнього перевезення, а також осіб, які підлягають депортації [40].

У всіх закордонних країнах існує нормативно врегульована взаємодія поліції з фірмами, асоціаціями, бюро приватних детективних і охоронних служб у галузі запобігання правопорушенням. Згідно досліджень [21] більшість приватних правоохоронних організацій взає-модіє тільки з правоохоронними органами муніципального рівня, які не займаються боротьбою із найбільш небезпечними видами злочинності, їх діяльність в основному спрямована на боротьбу із дрібною криміналь-ною злочинністю, яка частіш за все не чіпає підприємства, що мають власну службу безпеці. Але на сьогоднішній день недержавні охоронні підприємства готові співпрацювати з різними органами державної влади, які виконують відповідну функцію щодо охорони і безпеки підприємств та проводять контроль цих питань.