6.2. Режими охорони установ банку

Охорона банків організовується згідно з вимогами законодавчих і нормативних актів, які регламентують порядок, організацію охорони та устаткування банківських установ. Основними нормативними доку-ментами з організації охорони установ банку є [35]:

Закон України «Про банки і банківську діяльність»;

Інструкція з організації охорони установ банків України (Затвердь-жена Постановою Національного банку України від 25 грудня 1998 р. № 548 та наказом МВС України від 25 грудня 1998 р. № 963);

Інструкція про вимоги з організації охорони установ банків України (Затверджена Постановою Національного банку України від 29 березня 2001 р.№ 134);

Наказ МВС України від 14 квітня 1998 р. № 257 «Про організацію контролю за охоронною діяльністю підприємств»;

Наказ МВС України від 30 грудня 1992 р. № 571 «Про порядок придбання, зберігання, видачі і застосування газової зброї»;

Постанова Верховної Ради України від 24 січня 1995 р. №19/95-ВР «Про право власності на спеціальні засоби охорони»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1993 р. № 706 «Про порядок продажу і придбання спеціальних засобів самооборони»;

Наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 5 листопада 1999 р. № 123 «Про визнання охоронної діяльності роботою з підвищеною небезпекою»;

Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 45 «Про попереднє і періодичне медичне обстеження праців-ників охорони».

Ефективний режим охорони покликаний забезпечити збереження будівель і приміщень в банку, збереження і контроль за переміщенням матеріальних цінностей, працівників та клієнтів, попередити просочування інформації про діяльність банку, підтримувати протипожежну безпеку. Вирішальне значення для режиму охорони грають кваліфікований підбір, підготовка і розставляння сил і засобів охорони, збір і аналіз інформації про стан режиму охорони, а також контроль за функціонуванням служби безпеки банку [53].

Вибір форм, методів і засобів охорони банку залежить від таких факторів [35]:

можливі способи злочинних посягань на банк;

характеристика технічної укріпленості банку;

наявність і характеристики технічних засобів охорони;

наявність уразливих місць у технічній укріпленості банку;

вибраний режим охорони установи банку;

кількісні й якісні характеристики сил та засобів охорони;

режим і характер роботи банку, склад матеріальних і фінансових цінностей;

умови розташування банку і його конструкційні особливості.

Режим охорони поділяється за таким ознаками [35, 54]:

за терміном перебування об’єктів банку під охороною: цілодобовий, частковий, вибірковий;

залежно від сил і засобів, що використовуються для охорони: простий, підсилений;

залежно від завдань охорони: пропускний, внутрішньооб’єктовий.

Основні принципи охорони [35, 53, 54]:

активність і запобіжний характер охорони. Полягає в своєчасному виявленні ознак підготовки злочинних посягань на банк і виконання заходів щодо їх попередження або протидії;

доцільність і обґрунтованість організації режиму охорони банку, своєчасність його посилення, раціональне використання сил і засобів охорони;

доцільне поєднання власних можливостей із можливостями державних правоохоронних органів;

здійснення охорони за єдиним планом;

прихованість і демонстративність охорони залежно від ситуації, яка складається навколо банку;

максимальна інформованість сил охорони про всі події, які відбуваються в банку, зміни умов його діяльності;

законність, тобто всі дії стосовно охорони банку повинні виконуватись згідно із законодавчими актами та вимогами.

Установи банків організовують охорону власною службою охорони або залучають до охорони на договірних засадах спеціальні підрозділи МВС України (державна служба охорони) або юридичних осіб, яким надано право здійснювати охоронну діяльність (надавати охоронні послуги) згідно з чинним законодавству України. Вибір сил охорони покладається на керівника установи банку.

Організація охорони установ банку силами Державної служби охорони (ДСО) при МВС наведена на рис. 19 [35].

Д ообладнання об’єкта

К онтрольне обстеження

1 прим.		1 прим.		1 прим.
НБУ		ГУ ДСО МВС		Правління банку

Рис. 19. Організація охорони установ банку силами Державної служби охорони (ДСО) при МВС

За використанням сил і засобів охорона ділиться на фізичну і технічну [53]. У свою чергу, фізична охорона здійснюється силами фізичних осіб за допомогою встановлення стаціонарних постів, виділення груп для супроводу вантажів і цінностей, патрульних груп, груп охорони посадових осіб банку.

За рішенням керівника банку і начальника служби безпеки можуть використовуватися такі види фізичної охорони [35]:

1. Цілодобова фізична охорона з використанням відповідних технічних засобів охорони для спостереження сил охорони:

у робочий час (фізична охорона з підключенням відповідних технічних засобів для спостереження сил охорони);

у неробочий час (охорона за допомогою відповідних технічних засобів із залучанням для спостереження сил охорони);

2. Цілодобова охорона за допомогою відповідних технічних засобів охорони з залученням для спостереження сил охорони.

Технічна охорона забезпечується встановленням в певних місцях технічних засобів охорони. Технічними засобами охорони є [35]:

засоби затримання;

засоби нагляду за приміщеннями і територією;

засоби охоронної сигналізації;

засоби, які контролюють правильність виконання своїх обов’язків черговими охоронниками;

засоби тривожної сигналізації;

пристрої-пастки;

пристрої, які реєструють пронесення заборонених матеріалів і виробів;

засоби обліку і накопичення даних з питань безпеки.

Працівники охорони повинні відповідати таким вимогам (згідно Наказу МВС України від 28 лютого 1994 р. № 112) [35]:

керівник підрозділів охорони повинен мати вищу юридичну освіту або стаж роботи не менше трьох років в охоронних, оперативних, слідчих підрозділах органів МВС, СБУ, або стаж служби не менше п'яти років на командних посадах стройових частин і навчальних підрозділів ЗС, або стаж роботи не менше п'яти років за останні 10 років у структурах, які надають охоронні послуги;

працівники підрозділів охорони повинні мати вік не менше 18 років, позитивний висновок медичної комісії про відсутність проти по-казань виконувати функції, пов'язані з охоронною діяльністю, початкову підготовку до виконання своїх обов'язків з охорони об'єктів і громадян, відсутність інформації про систематичне порушення громадського поряд-ку, зловживання алкогольними напоями або захоплення наркотиками, відсутність пред’явленого обвинувачення в скоєні злочину, притягнення до суду, непогашеної судимості за умисні злочини, а також відсутність вироку суду про позбавлення права займатись охоронною діяльністю, наявність постійного місяця проживання.

Загальні обов’язки охоронника під час виконання служби на посту [35]:

1. Охоронник повинен:

знати свої обов’язки при охороні об’єкта, порядок і особливості їх виконання. Уміти користуватися засобами сигналізації, зв’язку і протипожежним інвентарем;

з допомогою технічних засобів охорони приймати під охорону окремі приміщення, які підключені до концентраторів;

реєструвати разові і матеріальні перепустки в журналі їх обліку і під розпис наприкінці робочого дня передавати їх особам, які видали дані перепустки;

прибувши на пост, прийняти всі приміщення і службову документацію. У разі охорони сховищ переконатися, що двері, замки, шнури, печатки і вушка для їх кріплення не пошкоджені. Перевірити дієздатність засобів зв’язку, тривожної сигналізації і наявність проти по-жежного інвентарю. Після прийняття поста здійснити відповідний запис у журналі;

пильно і добросовісно охороняти об’єкт. Перевіряти у всіх осіб перепустки, звертати особливу увагу на строк дії перепусток, відповід-ність фотографії особи власника, наявність печатки, підпису особи, яка видала перепустку, та їх відповідність зразкам, які є на посту;

у разі спрацювання тривожної сигналізації закрити вхід і вихід об’єкта, дотримуючись заходів обережності, з’ясувати причину надход-ження сигналу і діяти залежно від обстановки;

2. Охороннику забороняється:

залишати свій пост, не дочекавшись зміни або зняття. У разі раптового захворювання доповісти старшому;

допускати на об’єкт сторонніх осіб, у тому числі родичів, знайомих, вільних від служби охоронників;

спати, приймати (передавати) від будь-кого (будь-кому) які-небудь речі.