11.3. Кримінальне покарання та його види

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Кримінальне покарання характеризується наступними ознаками:

- призначається тільки судом відповідно до закону;

- обов’язкова наявність вини у обвинуваченого;

- має публічний характер, бо призначається від імені держави і в інтересах всього суспільства;

- злочинець обов’язково має зазнати певних втрат матеріального або особистого характеру;

- має індивідуальний характер;

- має своїм наслідком судимість (це правове становище особи, яке виникає з дня набрання законної сили вироком суду, яким накладено покарання і яке має значення у раз вчинення нового злочину та в деяких інших випадках);

- є актом правосуддя.

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі. Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослуж-бовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні і як додаткові покарання.

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених кримінальним законом. Якщо засуджений не має змоги сплатити штраф, то суд може замінити покарання на громадські роботи (10год громадських робіт за 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян) або виправні роботи (1місяць робіт за 4 неоподатковувані мінімуми доходів громадян але не більше 2-х років виправних робіт).

Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Вони встановлюються на строк від 60-ти до 240 годин і відбуваються не більше 4-х годин на день. Таке покарання не призначається інвалідам І-ї та ІІ-ї груп, вагітним жінкам, пенсіонерам та військовослужбовцям строкової служби.

Виправні роботи встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків заробітної плати. Таке покарання не застосовується до вагітних жінок та жінок, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних осіб, осіб-пенсіонерів, військовослужбовців, державних службовців тощо.

Арешт полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Арешт не застосовується до осіб віком до 16-ти років, вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до 7-ми років.

Обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Встановлюється на строк від 1-го до 5-ти років. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14-ти років, осіб пенсійного віку, інвалідів І-ї та ІІ-ї груп, військовослужбовців строкової служби.

Позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на строк від 1-го до 15-ти років до кримінально-виконавчої установи.

Службове обмеження застосовується до засуджених військово-службовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених ККУ, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років та призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встанов-леному вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від 2-х до 5-ти років або як додаткове на строк від 1-го до 3-х років.

Найвищою мірою кримінального покарання є довічне позбавлення волі. Таке покарання не застосовується до осіб, які вчинили злочин у віці до 18-ти років або понад 65 років, та до вагітних жінок.

За один злочин суд може накласти одне основне і одне додаткове покарання. При накладенні покарання у межах визначених Кримінальним кодексом суд враховує пом’якшуючі і обтяжуючі обставини вчинення злочину. Наявність обтяжуючих обставин має наслідком призначення верхньої межі кримінального покарання, а пом’якшучих – навпаки призначення покарання у нижніх межах.

Пом’якшуючими обставинами злочину є (ст..66 ККУ):

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених КК.

При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в ККУ.

Обтяжуючими обставинами вчинення злочину є:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;

3) вчинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;

7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.