logo
i03

8.1.Право природокористування: зміст, суб’єкти, об’єкти

Право природокористування в об’єктивному значенні – це система юридичних норм і засобів, які спрямовані на врегулювання відносин щодо ефективного і раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в процесі забезпечення матеріальних, економічних і соціальних потреб суспільства та законних прав суб’єктів природокористування.

Отже, право природокористування представляє собою один з центральних інститутів екологічного права, який присвячений врегулюванню загальних моментів при використанні (користуванні) всіх видів природних ресурсів (природних об’єктів), а саме підстави виникнення зміни і припинення прав на користування природними ресурсами; права і обов’язки природокористувачів; форми і види природокористування; визначає юридичні механізми врегулювання відносин природокористування та порядок їх реалізації тощо.

Регулювання відносин природокористування здійснюється виходячи з наступних принципів:

Право природокористування і в суб’єктивному значенні, як сукупність повноважень окремого природокористувача щодо використання, відтворення і захисту природних ресурсів та інших благ природи для задоволення своїх життєвих потреб.

Різновидами права природокористування є:

Зміст суб’єктивного права природокористування складає сукупність повноважень (прав і обов’язків) суб’єктів права природокористування, що обумовлені нормами законодавства або відповідною угодою на користування природними ресурсами.

Суб’єктами права природокористування є фізичні та юридичні особи, які в установленому законом порядку набули права користування природними ресурсами і зобов’язані дотримуватись встановлених обов’язків щодо їх раціонального використання, відтворення та охорони.

Суб’єктів природокористування можна умовно поділити на первинних суб’єктів права природокористування, яким природній ресурс був переданий у власність (земельна ділянка, водойма тощо) і право користування цим ресурсом є складовою права власності на цей ресурс з покладенням додаткових обов’язків щодо раціонального використання, охорони і відтворення цього ресурсу та вторинних суб’єктів права природокористування, повноваження яких є похідними від повноважень власника на даний природній ресурс.

Об’єкти права природокористування – це конкректні, індивідуально визначені і юридично відособлені природні ресурси (об’єкти живої природи і навколишнього природного середовища), які закріплюються на праві власності або користування за фізичними і юридичними особами.

Особливостями об’єктів права природокористування можна назвати:

- об’єкти загального природокористування не закріплюються за певними суб’єктами, а використовуються без особливого дозволу всіма у межах встановлених законодавством;

- використання об’єктів загального природокористування є безоплатним;

- використання таких об’єктів не підлягає юридичній фіксації;

-користування загальними об’єктами природокористування санкціоноване державою і зміст прав та обов’язків користувачів таких об’єктів визначений і встановлений законодавством;

-об’єкти спеціального природокористування передаються у користу-вання за спеціальним дозволом і закріплюються за конкретними особами;

- використання об’єктів спеціального природокористування є оплатним;

- права користування об’єктами спеціального природокористування підлягають державній реєстрації;

- об’єкти спеціального природокористування та їх правовий режим фіксуються в державних природоресурсних кадастрах.

Державно-правовій охороні як об’єкти права природокористування підлягають:

  1. навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів;

  2. природні ресурси як залучені в господарський оборот, так і ті що не використовуються у господарській діяльності;

  3. ландшафти та інші природні комплекси;

  4. природна територія, об’єкти, які складають природно-заповідний фонд держави;

  5. ділянки суші (земля) і водний простір;

  6. атмосферне повітря;

  7. генофонд рослинного і тваринного світу.

Право загального природокористування належить кожній людині з народження. Право спеціального природокористування виникає з підстав передбачених законом: рішення компетентного державного органу щодо надання права певній особі, з угод та інших юридичних дій спрямованих на встановлення права природокористування.

Припинення права спеціального природокористування здійснюється у порядку і з підстав передбачених законодавством за рішенням уповноваженого державного органу. Загальними підставами такого рішення про припинення права спеціального природокористування є:

- відпала потреба в експлуатації природного об’єкта;

- закінчення строку, на який було надано право спеціального природокористування;

- ліквідація юридичної особи-природокористувача;

- вилучення природного ресурсу з використання за рішенням уповноваженого державного органу з метою передачі його у використання іншому природо користувачу;

- порушення правил природокористування.