3.2. Суб’єкти цивільних правовідносин та їх юридичні властивості. Об’єкти

Фізична особа може стати учасником цивільних відносин, якщо володіє (у сукупності) необхідними юридичними властивостями, а саме:

1) Цивільною правоздатністю. Всі без винятку фізичні особи мають права та обов’язки, які виникають з народження людини і припиняються з її смерті. Усі люди рівні у цивільній правоздатності і не можуть бути позбавлені її. Люди реалізують свої права і обов’язки під власним ім’ям. В окремих випадках можна використовувати псевдонім (авторські права), або діяти без зазначення імені - анонімно (благодійництво). Фізична особа, що досягла 14 років вправі вільно обирати місце проживання. До 14 років вона проживає з батьками, чи особами, що виконують їх функцію. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

2) Цивільна дієздатність. Її має кожна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. В залежності від віку і стану психічного здоров’я, розрізняють наступні види цивільної дієздатності фізичної особи:

а) Часткова. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа),має право самостійно:

- вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

- здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної та творчої діяльності, що охороняються законом.

Решту цивільних прав частково дієздатної особи здійснюють від її імені її батьки чи інші особи, які виконують їх функції та є їх законними представниками. На цих же осіб покладається відповідальність за шкоду заподіяну малолітніми особами.

б) Неповна. Крім тих правочинів, що може вчиняти малолітня особа, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно:

- розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

- здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

- бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

- укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення того з батьків (усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування.

За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

в) Повна дієздатність настає з 18 років, або з моменту укладення шлюбу, якщо це відбувається раніше. Може бути надана також за рішенням суду, або органів опіки та піклування з 16 років особам, що працюють за трудовим договором; які записані матір’ю, або батьком дитини або бажають займатися підприємництвом.

г) Обмежена дієздатність, може бути встановлена за рішенням суду щодо осіб, які зловживають спиртними, наркотичними або токсичними речовинами та якщо особа страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Над такими особам призначається піклувальник. Обмежено дієздатний самостійно може вчиняти лише дрібні побутові правочини, а решту – лише за згодою піклувальника. У разі поновлення стану здоров’я можливе поновлення повної дієздатності особи за рішенням суду. Заяву про обмеження дієздатності або поновлення у повній дієздатності можуть подати до суду члени сім’ї такої особи, орган опіки та піклування, наркологічний або психіатричний заклад.

д) Недієздатність встановлюється за рішенням суду, щодо осіб, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатні усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над такими особами суд призначає опіку. Всі права та обов’язки від імені підопічного здійснює опікун. У разі поновлення стану здоров’я особа може бути поновлена у дієздатності за рішенням суду. Заява про визнання особи недієздатною або про поновлення у дієздатності можуть подати до суду члени сім’ї такої особи, близькі родичі незалежно від їх спільного проживання, орган опіки та піклування, психіатричний заклад.

Опікуном (як і піклувальником) може бути призначена лише повністю дієздатна особа за її згодою. Як правило опікуни і піклувальники призначаються переважно з числа родичів підопічного.

3) Цивільна деліктоздатність. Вона визначається наявністю у учасника цивільних відносин майна, яке відокремлене від майна інших осіб. Малолітні особи не несуть відповідальності за шкоду заподіяну ними, цю відповідальність несуть їх батьки (усиновителі).

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону та за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі.

Повнолітня особа самостійно відповідає за заподіяну нею шкоду та по укладених нею договорах в межах свого майна.

Обмежено дієздатні особи несуть самостійно майнову відповідальність.

Відповідальність за шкоду заподіяну недієздатною особою несе її опікун.

Юридичною особою визначається організація створена і зареєстрована у зареєстрованому порядку, яка наділена цивільною право- і дієздатністю та може бути позивачем і відповідачем у суді.

Юридична особа характеризується наступними ознаками:

1) Організаційною єдністю, тобто юридична особа має певну структуру, яка характеризується наявністю системи внутрішніх взаємозв’язків членів цієї структури та їх функціональною диференціацією.

2) Легітимацією (легалізацією) у встановленому законом порядку.

3) Наявністю цивільної право-, діє- та деліктоздатності, які носять індивідуально визначених характер.

4) Майновою відокремленістю – наявністю майна, яке відокремлене від майна інших учасників цивільного обороту.

5) Наявністю власного імені.

Юридичні особи можуть бути створені у формі: товариства, установи та інших формах не заборонених законом. В тому числі шляхом об’єднання майна (кооперативи, тощо). Товариством визнається організація, створена шляхом об’єднання осіб (її учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене навіть однією особою. Товариства бувають: підприємницькі та непідприємницькі.

Установою визнається організація, створена однією або кількома особами (її засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання їхнього майна, для досягнення ними визначеної мети, за рахунок цього майна.

Залежно від порядку створення юридичні особи бувають:

а) приватного права, які виникають у порядку встановленому цивільним законодавством на підставі установчих документів, розроблених їх учасниками відповідно до закону (ст.87 ЦК);

б) публічного права, які створюються за розпорядчим актом Президента України або органу державної чи місцевої влади у порядку визначеному конституцією України та законами.

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. До установчих документів відносяться статути (положення) юридичних осіб та рішення про їх створення (накази, протоколи загальних зборів засновників, установчі договори тощо).

Юридична особа повинна мати своє найменування, яке повинне містити інформацію про її організаційно-правову форму та інформацію про характер її діяльності.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

У разі зміни свого найменування юридична особа крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. І правоздатність і дієздатність юридичної особи у цивільних правовідносинах носять індивідуальний та похідний від прав засновників характер. Обсяг прав і обов’язків щодо кожної конкретної юридичної особи визначається її установчими документами.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, воно вказується в її реєстраційних документах.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Діяльність юридичної особи може бути припинена в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), за якої права та обов’язки юридичної особи, яка припиняється, переходять до новостворених на базі її майна юридичних осіб або в результаті її ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення та призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію, комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення.

Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Об'єктами цивільних прав є матеріальні та нематеріальні блага, які зумовлюють виникнення цивільно-правового відношення між певними особами як у процесі їх створення так і у процесі їх використання. Це речі, у тому числі гроші та цінні папери; інше майно; майнові права; результати робіт; послуги; результати інтелектуальної, творчої діяльності; інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не об-межені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту) або які можуть належати лише певним учасникам цивільного обороту ,мають бути прямо встановлені у законі.