9.2.Умови і порядок укладання шлюбу. Недійсність шлюбу

Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом.

Заява про реєстрацію шлюбу до органів реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) подається жінкою та чоловіком особисто. Заява може бути подана до будь-якого державного органу РАЦС на території України за вибором громадян України, які бажають укласти шлюб. Реєстрація шлюбу призначається через 1 місяць після подання заяви. Заява втрачає чинність по спливу трьох місяців від дня її подання. Якщо реєстрація шлюбу не відбулася у призначений час, то реєстрація може бути призначена повторно на підставі цієї ж поданої заяви, за бажанням осіб, що одружуються.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу повинні повідомити одна-одну про стан свого здоров’я. Такі особи вважаються зарученими. Якщо одна з осіб відмовляється від укладення шлюбу, то вона зобов’язана відшкодувати другій стороні витрати, які були понесені нею для приго-тування до весілля, крім випадків коли така відмова зумовлена проти-правною або аморальною поведінкою іншої сторони, або прихованням обставин, що мають істотне значення для укладення шлюбу (рис.10).

Умови укладення шлюбу Перешкоди до укладення Документи,які необхідні

шлюбу для укладення шлюбу

Наявність родинних зв’язків

Досягнення

шлюбного віку

Документ що посвід-чує особу

Довідка про стан здоров’я

Рис.10. Вимоги законодавства щодо укладення шлюбу

Підстави для припинення шлюбу є:

1. Смерть одного з подружжів.

2. Розірвання шлюбу:

а) органами реєстрації актами цивільного стану за спільною заявою подружжя, які не мають дітей (не залежно від наявності між ним майнового спору), або за заявою одного з подружжя, якщо інший визнаний судом безвісти відсутнім, недієздатним, або засуджений на строк не менше 3 років;

б) за рішенням суду (за позовом одного з подружжя).

Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та 1-го року після народження дитини крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою та до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Недійсним є шлюб:

1. З особою, яка перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

2. Між кровними родичами.

3. З особою, яка визнана недієздатною.

Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, що зареєстрований:

1. Без вільної згоди жінки та чоловіка.

2. Фіктивний шлюб (без наміру створення сім’ї).

3. Між усиновлювачем і усиновленим за відсутності скасування відносин усиновлення.

4. Між двоюріднім братом та сестрою, дядьком і тіткою, племінником і племінницею.

5. Особою, яка має тяжку або небезпечну хворобу для іншого члена сім’ї.

6. З особою, яка не досягла шлюбного віку без відповідного дозволу суду.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

Правовими наслідками недійсності шлюбу є:

1) не виникають права та обов’язки подружжя між особами, що зареєстрували недійсний шлюб;

2) майно набуте особами під час недійсного шлюбу належить їм на праві спільної часткової власності;

3) особа, яка змінила прізвище у недійсному шлюбі, користується ним без достатньої правової підстави;

4) особа, яка посилилась у житло іншого у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу не набуває права проживання у ньому.