i03

7.3.Загальні підстави припинення трудового договору. Припинення трудового договору за ініціативою працівника; за ініціативою власника; на вимогу профспілкового органу

Припинення трудового договору – припинення трудових правовідносин між працівником та власником за настання умов та обставин, передбачених нормами трудового законодавства (ст.36 КЗпП).

Розірвання трудового договору – припинення трудового договору за вимогою і ініціативою однієї з його сторін, в порядку передбаченому нормами трудового законодавства.(ст.38-41, 45 КЗпП).

Звільнення працівника – процедура оформлення припинених трудових відносин.

Загальні підстави припинення трудового договору зазначені в ст.36 КЗпП:

Угода сторін.
Закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини тривають і жодна з сторін не ставить вимогу про їх припинення.
Призов або вступ працівника на військову чи альтернативну невійськову службу.
Розірвання трудового договору:

а) з ініціативи працівника за ст. 38,39 КЗпП;

б) з ініціативи роботодавця ст.40,41 КЗпП;

в) з ініціативи профспілкового органу ст.45 КЗпП.

Переведення працівника за його згодою на інше підприємство чи організацію або перехід на виборну посаду.
Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість, та відмова від продовження роботи у зв’язку з зміною істотних умов праці.
Набрання законної сили вироку суду який накладає на працівника кримінальне покарання, що виключає можливість продовження роботи.
Підстави, які передбачені контрактом.

Працівник може розірвати трудовий договір з власної ініціативи за умови письмового попередження про це роботодавця за два тижні до звільнення, а у випадку коли працівник просить розірвати договір з поважної причини, роботодавець зобов’язаний звільнити його у строк, якій він просить.

Роботодавець може розірвати договір у таких випадках (ст.40 КЗпП):

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення аміні-стративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Крім підстав, передбачених ст.40 КЗпП, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Содержание