8. Термінологічний словник.

Адміністративна справа - зібрання юридичних документів, на підставі яких державний орган підтверджує якісь права, обов’язки юридичних, фізичних осіб або факти, дії, події або санкціонує, веде реєстрацію таких фактів або здійснює контроль чи нагляд та інші управлінські процедури.

Адміністративне нормотворення – це встановлене органами державного управління підзаконних обов’язкових правил поведінки в сфері виконавчої діяльності.

Адміністративне право – це сукупність правових норм, що регулюють в інтересах держави та громадян суспільні відносини управлінського характеру, які складаються в сфері діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, у внутрішньо організаційній діяльності інших органів влади та в процесі здійснення об’єднаннями громадян зовнішньо владних управлінських функцій.

Адміністративне правопорушення (проступок) – це винна (умисна або необережна), протиправна дія або бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне розпорядження - виявляється в рішеннях посадових осіб органів управління стосовно до питань індивідуального характеру.

Адміністративне стягнення – міра адміністративної відповідальності, що передбачена законодавством і застосовується до порушника за вчинення адміністративного проступку з метою його виховання та запобігання вчинення нових правопорушень. Адміністративні стягнення існують наступні: попередження, штраф, виправні роботи, оплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, позбавлення спеціального права, адміністративний арешт.

Адміністративний арешт встановлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративного правопорушення на строк до 15 діб і призначається тільки судом (суддею).

Адміністративний процес з одного боку – це провадження по справах про адміністративні правопорушення, з іншого боку, у більш широкому значенні –урегульований законодавством порядок розгляду індивідуально-конкретних справ у сфері виконавчої влади.

Адміністративний процес –це відповідна процедура, що відбувається в рамках, встановлених процесуальними правовими нормами, а їх сукупність представляє собою провадження. Сукупність різних видів проваджень складає адміністративний процес.

До адміністративних заходів правоохоронного порядку належать різні форми та методи здійснення контролю та нагляду за дотриманням законності та державної дисципліни у сфері виконавчої діяльності та при застосуванні заходів виховного та примусового впливу передбачених законом.

Адміністративні правовідносини – це врегульовані адміністративно-правовими нормами управлінські правовідносини.

Під адміністративно-правовим методом розуміють сукупність прийомів впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, не відносини в сфері державного управління, за допомогою яких встановлюється юридично-владне і юридично підвладне становище суб’єктів у правовідносинах.

Апеляційні суди розглядають справи за апеляційними скаргами і поданнями на рішення (вироки, постанови) місцевих судів І-ї інстанції щодо їх правильності і законності відповідно до процесуального законодавства; розглядають справи по І інстанції, що віднесені до їх підсудності законом; ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику; надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам тощо.

Арешт полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встанов-люється на строк від одного до шести місяців. Арешт не застосовується до осіб віком до 16-ти років, вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до 7-ми років.

Банківське право – сукупність правових норм, що регулюють правовідносини між суб’єктами банківської діяльності, організацію та діяльність банків та інших фінансово-кредитних установ, порядок здійснення банківських операцій та надання банківських послуг, що передбачені законодавством.

Банк — це фінансова установа, функціями якої є залучення до вкладів грошових коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення цих коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян і юридичних осіб.

Банківська корпорація — це юридична особа (банк), заснов­никами й акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківську корпорацію створюють із метою концентрації капіталів банків — учасників корпо-рації, підвищення їхньої загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їхньою діяльністю.

Банківська холдингова група — це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менш як 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними. Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку.

Банківські правовідносини — це урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ, які реалізують встановлений чинним законодавством їхній правовий статус та використовують гроші, цінні папери та інші фінансові ресурси як засіб обігу, накопичення, збереження та як товар.

Банківське регулювання — це одна з функцій На­ціонального банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського за­конодавства.

Банківський нагляд — це система контролю й активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання в процесі їхньої діяльності законодавства України й установлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

З економічної точки зору банкрутство – це неспроможність продовження суб’єктом своєї підприємницької діяльності в наслідок її безприбутковості.

З юридичної точки зору банкрутство означає, що у господарюючого суб’єкта є кредитори (особи, що мають задокументовані законні майнові вимоги до цього господарського суб’єкта як боржника),реалізація вимог яких може привести до ліквідації господарюючого суб’єкта.

Виконання – це форма реалізації за якої особа своїми активними діями повинна виконати припис правової норми. Ця форма властива реалізації зобов’язуючих норм права.

Виконання наказу або розпорядження – дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду інтересам, що охороняються законом, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження, тобто відданого відповідною особою в належному порядку та в межах повноважень цієї особи і за змістом, який не суперечить чинному законодавству та не пов’язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації – вимушене заподіяння шкоди законним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь у злочинній групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Використання – це форма реалізації за якої особа своїми активними діями на власний розсуд використовує надані їй юридичні можливості певних видів поведінки. Ця форма властива для реалізації уповноважуючи норм права.

Вимоги законодавства щодо дійсності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної право- і дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вина – це психічне ставлення особи у формі умислу або необережності до скоєного нею суспільно-небезпечного (суспільно-шкідливого) діяння та його суспільно-небезпечних наслідків. Умисел розрізняють прямий (коли особа усвідомлює протиправність свого вчинку і шкідливість його наслідків і бажає настання цих наслідків) і непрямий (коли особа усвідомлює протиправність свого вчинку і можливість його шкідливих наслідків але байдуже ставиться до їх настання). Необережність в свою чергу теж буває двох видів: протиправна самовпевненість (коли особа усвідомлює протиправність свого вчинку і можливість настання його шкідливих наслідків, але сподівається що ці наслідки все ж таки не настануть) і протиправна недбалість (коли особа усвідомлює протиправність свого вчинку але не передбачає можливість його настання шкідливих наслідків, хоча може і повинна це передбачити).

Випадкові умови договору – умови, які включаються до договору на розсуд самих сторін і є обов’язковим до виконання лише тому, що включені в договір, який і є правовим актом, такі умови не повинні суперечити законодавству.

Виправні роботи – адміністративне стягнення, яке має за мету грошове покарання, тобто вплив на матеріальні інтереси порушника, призначається лише судом (суддею) на строк до 2 місяців. Особа відбуває його за місцем основної праці з відрахуванням до двадцяти відсотків її заробітку в доход держави.

Виправні роботи встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків заробітної плати. Таке покарання не застосовується до вагітних жінок та жінок, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних осіб, осіб-пенсіонерів, військовослужбовців, державних службовців тощо.

Власність - це конкретні, історично зумовлені суспільні відносини окремих індивідів та їх колективів, що складаються в процесі використання засобів виробництва і розподілу продуктів праці через відповідні форми привласнення.

Внутрішній трудовий розпорядок – порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві, в установі, організації в процесі здійснення трудової діяльності.

Галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють певну сферу однорідних суспільних відносин.

За гарантією банк чи інша фінансова установа, страхова організація (гарант), гарантує перед кредитором (бенефіціантом) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Гарантія діє протягом строку на який вона видана. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Гіпотеза–частина норми, в якій зазначаються умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати її диспозицію. Ці обставини відображаються спеціальним поняттям “юридичні факти”. Призначення гіпотези–визначити сферу і межі регулятивної дії диспозиції правової норми.

Господарська діяльність - діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська правосуб’єктність – це визнана та закріплена законодавством за суб’єктом господарської діяльності сукупність прав, загальних юридичних можливостей та обов’язків щодо участі у безпосередній господарській діяльності та управлінні нею.

Господарський договір - домовленість суб’єкта господарювання з іншим учасником відносин у сфері господарювання, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов’язків у сфері господарювання.

Господарське право – це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або управління нею із застосуванням різних методів правового регулювання між суб’єктами господарювання та між суб’єктами господарювання і іншими суб’єктами господарсько-управлінської і засновницької компетенції.

Господарське правопорушення - протиправне діяння господарю-ючого суб’єкта, що не відповідає нормам господарського законодавства, не узгоджується з юридичними обов’язками даного суб’єкта, порушує права іншого господарюючого суб’єкта або права третіх осіб.

Господарські товариства (ст.79 ГК) – це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Господарсько-правова відповідальність є законодавчо визначеним способом забезпечення правомірної поведінки господарюючих суб’єктів, належного виконання ними своїх обов’язків та способом боротьби з господарськими правопорушеннями.

Господарсько-правова санкція – це міра відповідальності правопорушника, що визначена безпосередньо законом або договором, а саме заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та /або правові наслідки.

Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Вони встановлюються на строк від 60-ти до 240 годин і відбуваються не більше 4-х годин на день. Таке покарання не призначається інвалідам І-ї та ІІ-ї груп, вагітним жін-кам, особам пенсійного віку та військовослужбовцям строкової служби.

Громадянство – це правова приналежність особи до певної держави, яка свідчить про наявність між людиною і цією державою певних юридичних прав і обов’язків.

Громадянин – це особа, яка належить до постійного населення певної держави, користується правами і виконує обов’язки встановлені законами цієї держави.

Деліктоздатність – це здатність особи нести юридичну відповідальність.

Держава – це організація політичної влади домінуючої частини суспільства, яка діє в першу чергу в інтересах цієї домінуючої частини суспільства і за допомогою якої здійснюється керівництво суспільством та управління всіма загальносуспільними справами.

Державний банк — банк, який був створений за рішенням Кабінету Міністрів України на основі державної власності. У його найменуванні обов'язково має бути слово "державний". Держава здійснює повноваження власника щодо акцій (паїв), що належать їй у статутному фонді державного банку, через органи управління державного банку.

Дефектні акти управління - акти видані з порушенням вимог, що до них ставляться. Вони є недійсними і не створюють правових наслідків обумовлених ними відразу ж або після засвідчення їх недійсності через певну правову процедуру.

Джерелами адміністративного права є різноманітні нормативно-правові акти різної юридичної сили, що видаються суб’єктами управління всіх рівнів.

Джерела банківського права — це нормативно-правові акти законодавства України та міжнародні угоди, в яких містяться норми банківського права.

Джерела (форми) права – це способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм.

Дисциплінарна відповідальність – вид юридичної відповідальності, який полягає у обов’язку працівника відповідати перед роботодавцем за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарне стягнення, передбачене нормами трудового законодавства чи спеціаль-ними дисциплінарними статутами (положеннями), які діють на окремих підприємствах, установах, організаціях. Розрізняють загальну і спеціальну дисциплінарну відповідальність. Загальну дисциплінарну відповідальність несе будь-який працівник, на якого поширюються загальні положення чинного трудового законодавства про трудову дисципліну та правила внутрішнього трудового розпорядку. Спеціальну дисциплінарну відповідальність несуть працівники, котрі підпадають під дію спеціальних нормативно-правових актів: дисциплінарних статутів, положень, законів.

Диспозиція–частина норми, в якій зазначаються права та обов’язки суб’єктів. Це центральна, основна частина юридичної норми, яка власне й вказує, описує дозволену (можливу), обов’язкову (необхідну) чи заборонену поведінку суб’єкта.

Дисциплінарне стягнення – міра примусу, що передбачена трудовим законодавством або дисциплінарним статутом і може бути застосована власником або уповноваженим ним органом до працівника по скоєнню ним дисциплінарного проступку. Трудовим законодавством (ст.147КЗпП) передбачено два види дисциплінарних стягнень: догана і звільнення. Звільнення може бути застосоване лише у випадках прямо передбачених трудовим законодавством (ст..40,41 КЗпП).

Дитиною визнається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої особи раніше.

Дієздатність - здатність особи своїми діями реалізовувати надані йому права і створювати для себе юридичні обов'язки.

Діяння пов’язане з ризиком – дія або бездіяльність, яке заподіяла шкоду законним інтересам, за умови, що була здійснена за обставин виправданого ризику для досягнення значної суспільної мети.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довічне позбавлення волі - найвища міра кримінального покарання. Таке покарання не застосовується до осіб, які вчинили злочин у віці до 18-ти років або понад 65 років, та до вагітних жінок.

Договір – домовленість двох, або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов’язків.

За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.

Дозвіл – юридичний дозвіл чинити в умовах, передбачених нормою, ті чи інші дії, або утриматися від їх вчинення за своїм бажанням.

Дозвільна система – це сукупність правил , що регулюють порядок виробництва, придбання, користування, зберігання, збуту, перевезення певних предметів і речовин, а також порядок відкриття та функціонування окремих підприємств, лабораторій, майстерень з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян .

Дотримання – це форма реалізації за якої особа повинна у своїх діях (активних чи пасивних) виконати заборону правової норми, тобто утриматись від якоїсь поведінки забороненої правом. Ця форма властива реалізації заборонних норм права.

Екологічна експертиза – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, яка ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці гідропроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і експлуатація яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої або здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Експертиза представляє собою процесуальну дію, яка проводиться з метою отримання висновку з питань, які мають доказове значення по справі.

Емфітевзис - довгострокове, відчужуване і таке, що може бути успадкованим, право користування чужою земельною ділянкою з метою здійснення сільськогосподарського виробництва.

Заборони – покладення прямих юридичних обов’язків не чинити тих чи інших дій, в умовах, передбачених правовою нормою.

Завдатком є грошова сума, або рухоме майно, що видає кредиторові боржник в рахунок належних з нього за договором платежів і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів є задатком, вона вважається авансом, якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника завдаток залишається у кредитора. Він зобов’язаний повернути боржникові завдаток, та додатково сплатити суму в розмірі завдатку.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що вклю­чає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади або самого народу, який врегульовує найбільш важливі суспільні відносини та приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.

Законність – це такий правовий режим у державі за якого відбувається виконання та точне застосування актів законодавства усіма суб’єктами правовідносин для забезпечення прав і свобод людини і громадянина, стабільності правопорядку у державі.

Заперечні акти – це такі, що містять окремі незаконні положення або технічні помилки (відсутні певні реквізити, видані з порушенням процеду-ри, без належного кворуму тощо). Вони є частково дійсними, оскільки їх доопрацювання, усунення незаконних приписів повертає їм правову усталеність. Інструментом заперечення дійсності цих актів можуть стати протести прокурора, відповідні дії вищих владних і виконавчих інстанцій.

Заповітом, відповідно до ст.1233ЦК, є особисте розпорядження особи на випадок власної смерті.

В силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не визначено законом.

Застосування – це форма реалізації за якої особа на власний розсуд проявляє ініціативу своїми власними активними діями щодо застосування до неї відповідним державним органом певного правового припису .

Затримання особи, що вчинила злочин – дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин і доставлення її відповідним органам влади, якщо не було перевищення необхідних меж.

Захист права власності та інших речових прав – це сукупність передбачених цивільним законом засобів, які застосовуються за ініціативою власника (законного володільця чи користувача майном) у разі порушення їх речових прав та які спрямовані на відновлення та захист цих прав та інтересів власника (законного володільця чи користувача).

Збитки - витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Звичайні умови договору – умови, які присутні у змісті договірного зобов’язання не залежно від включення їх до змісту договору в силу вимог законодавства. Як правило, у договорах норми законодавства не дублюються, а в них робиться посилання на ці норми, або посилання на умови типових договорів оприлюднених у встановлених законом порядку.

Звільнення працівника – процедура оформлення припинених трудових відносин.

Зворотня сила дії акту - це вплив на правовідносини, які виникли до створення акту, але теоретично передбачений самим актом, начебто він існував у момент виникнення правовідношення.

Злочином є передбачене кримінальним кодексом суспільно небезпечне, винне та протиправне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначимість не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Зміна актів може бути стосовно заперечних актів, коли є потреба доредагувати окремі приписи, уточнити, доопрацювати реквізитарну частину загалом правомірних актів.

Зміст трудового договору – сукупність умов, що визначають взаємні права та обов’язки сторін трудового договору.

Зобов’язання – це правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов’язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Знахідкою слід вважати загублену річ, яку знайшла інша особа. умислу або грубої необережності.

Зупинення дії незаконних актів – тимчасова процедура що передує процесу оспорюваності законності акту у судовому порядку. Зупинення дії незаконних актів є прерогативою органів надвідомчими наглядовими повноваженнями. (Наприклад, зупинення актів у зв’язку з принесенням прокурором протестів у порядку загального нагляду на незаконні акти).

Імпічмент - особлива процедура обвинувачення вищих посадових осіб держави у вчиненні злочинів та службових правопорушень.

Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Інститут права – це сукупність правових норм, що регулюють певний вид суспільних відносин в межах певної сфери однорідних відносин.

Істотні умови договору – умови, які обов’язково повинні бути включені до договору, відповідно до вимог його сторін і законодавства. Завжди істотними є умови, про предмет договору, умови визначені необхідними законодавством для договору певного виду і ті на яких настоюють сторони.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів державної виконавчої влади.

Касаційні суди – це органи вищого судового контролю і нагляду за діяльністю судів I-ї та II-ї інстанцій.

Кваліфікація – рівень знань і практичних навичок за певною професією, який закріплений у певній правовій формі – тарифному розряді, класі, категорії, вченому ступені, вченому званні, яка встановлена нормативно-правовими актами.

Колективний договір – це локальний нормативно-правовий акт, який врегульовує особливості трудових, соціально-економічних відносин між власником (роботодавцем) та найманими працівниками даного підприємства.

Комісія з трудових спорів (КТС) – колегіальний орган, що створюється на підприємствах, установах і організаціях з числа членів трудового колективу для вирішення індивідуальних трудових спорів між працівниками та роботодавцем. Комісії з трудових спорів повинні створюватись на всіх підприємствах, установах, організаціях, де кількість працюючих більше 15-ти чоловік.

Конституційні права – це гарантовані Конституцією України можливості людини і громадянина брати участь у громадському та державному житті держави, вносити пропозиції про покращення роботи державних органів, їх службових осіб та об’єднань громадян, брати участь у громадських об’єднаннях.

Конституційний обов’язок громадянина України – це встановлена конституцією міра і вид його необхідної поведінки.

Конституційний лад – сукупність основоположних правовідносин, закріплених нормами конституційного права, які визначають основи суспільного ладу і державного устрою.

Конституція – це Основний Закон держави, який приймається вищим представницьким органом держави або самим народом в особливому порядку, визначає суспільний, державний і адміністративно-територіальний устрій, порядок формування та діяльність органів державної влади і управління, основні права та обов’язки громадян і має найвищу юридичну силу.

Контракт – особлива форма трудового договору, в якому термін його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання трудового договору можуть встановлюватися безпосередньо трудовою угодою його сторін. При цьому умови контракту не повинні погіршувати становище працівника порівняно з нормами чинного трудового законодавства.

Конфіскація предмета, що став знаряддям або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, зводиться до примусової безоплатної передачі цього предмету чи грошей у власність держави.

Кооперативний банк — це банк, створений суб'єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності, на засадах добровільності членства та об'єднання па­йових внесків для сумісної грошово-кредитної діяльності. Згідно з чинним законодавством можуть створюватись центральні та місцеві кооперативні банки.

Кримінальна відповідальність - це обов’язок особи, яка скоїла злочин, терпіти покарання, який полягає у втратах особистого і майнового характеру, а також в осудженні її за скоєний злочин і який має за мету виправлення і перевиховання цієї особи, а також попередження скоєння нових злочинів як нею так і іншими особами.

Кримінальне право – галузь права України, норми якої визначають загальні підстави, принципи, умови та форми і розміри кримінальної відповідальності фізичних осіб.

Майнові цивільні відносини – система суспільних відносин, які зумовлені використанням товарно-грошової маси за участю фізичних осіб (громадян України, іноземців, осіб без громадянства), юридичних осіб (будь-яких організацій, будь-якої форми власності, як приватного права, так і публічного), держави, територіальних громад, АР Крим, а також іноземних держав і організацій. Як правило цивільні майнові відносини виникають у зв’язку з задоволенням особистих потреб їх учасників.

Малозабезпеченою визнається сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, який передбачає обов’язок однієї сторони трудового договору – працівника або роботодавця відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного,протиправного невиконання або неналежного виконан-ня своїх трудових обов’язків у встановленому законом розмірі й порядку.

Мета – кінцевий результат діяння, до якого прагне злочинець.

Метод правового регулювання представляє собою сукупність правових засобів та способів впливу норм відповідної галузі права на суспільні відносини, які становлять предмет її правового регулювання.

Міжнародно-правові акти – це письмові документи міжнародних утворень, дія яких з санкції (згоди) держави розповсюджується на територію цієї держави.

Місцеве самоврядування (МС)– це право територіальної громади (жителів села чи добровільне об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Місцеві державні адміністрації – це місцеві, колегіальні державні органи виконавчої влади, які наділені правом представляти інтереси держави та приймати від її імені розпорядження в межах наданих повноважень, які діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Місцеві суди І-ї інстанції першими здійснюють розгляд справ по їх суті з винесенням відповідного рішення (вироку, постанови) по справі.

Місцем відкриття спадщини є останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно не відоме, то місцем відкриття вважається місце знаходження нерухомого майна (основної його частини), а за відсутності нерухомого – місце знаходження рухомого майна (основної його частини).

Мотив – це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи та спонукають її до скоєння правопорушення.

Належне виконання договору – точне, повне, своєчасне і фактичне виконання всіх умов договору з дотриманням вимог законодавства, яке припиняє договірні зобов’язання між його сторонами.

Національний банк України — центральний банк держави, який крім прямих функцій фінансової установи, виступає також спеціально-уповноваженим органом державної влади, який здійснює управління банківською системою і грошовим обігом з метою утримання стабільності фінансової системи держави.

Незаконне добросовісне володіння має місце тоді, коли особа-володілець не знає і не може знати, що у її володінні перебуває чуже майно. Якщо особа знає або не може не знати про незаконність свого володіння майном, вона вважається недобросовісним незаконним володільцем.

Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Необхідна оборона - дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума, або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов’язання. Право на неустойку виникає у кредитора незалежно від наявності збитків. Сплата неустойки не звільняє боржника від обов’язку виконання зобов’язання у натурі.

Нікчемні в силу оспорювання акти – це такі, що видаються з порушенням компетенції, за предметами та обсягом правового регулювання. Такі акти повинні оспорюватися у позовному порядку до суду, бути предметом прокурорського протесту, скасовуватися вищестоящими органами.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ правотворчого органу держави, в якому формально виражені та закріплені загальнообов’язкові правила поведінки.

Нормативно-правовий договір –це письмовий документ, в якому формально виражені та закріплені загальнообов’язкові правила поведінки, що встановлюються за взаємною згодою кількох правотворчих суб’єктів.

Об’єднання підприємств (ст.118 ГК) – це господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єкт – це ті суспільні відносини і суспільні блага, які охороняються нормами права і на які посягає дане правопорушення.

Об’єкт злочину – те, на що спрямований злочин: власність; права, свободи і обов’язки громадян; суспільні відносини тощо.

Об’єкт правовідносин – це те на що спрямовані спільні дії учасників правовідносин: речі, результати творчої діяльності, особисті майнові та немайнові блага, суспільні блага тощо.

Об'єктами цивільних прав є матеріальні та нематеріальні блага, які зумовлюють виникнення цивільно-правового відношення між певними особами як у процесі їх створення так і у процесі їх використання. Це речі, у тому числі гроші та цінні папери; інше майно; майнові права; результати робіт; послуги; результати інтелектуальної, творчої діяльності; інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Об’єктивна сторона злочину – це зовнішня форма злочинного діяння, яка піддається спостереженню і оцінці. Вона включає в себе: суспільно небезпечне діяння; суспільно небезпечний наслідок; причинно-наслідковий зв’язок між діяння і наслідком; обставини вчинення діяння: спосіб, місце, час, знаряддя і засоби вчинення злочину.

Об’єктивна сторона правопорушення – це зовнішній прояв суспільно-небезпечного діяння, яке посягає на охоронюваний нормами права об’єкт, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди. Вона характеризується такими ознаками: наявністю протиправного діяння; наявністю шкідливого або суспільно-небезпечного наслідку; причинно-наслідковим зв’язком між ними; місцем, часом, способом, засобами, обставинами скоєння правопорушення.

Об’єктивне право - це система загально обов’язкових, формально-визначених правил фізичної поведінки (правових норм), встановлених або санкціонованих державою, спрямовані на врегулювання і охорону суспільних відносин і соціальних цінностей, що забезпечуються державою.

Об’єктом державного управління є організоване суспільство в цілому.

Обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Встановлюється на строк від 1-го до 5-ти років. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14-ти років, осіб пенсійного віку, інвалідів І-ї та ІІ-ї груп, військовослужбовців строкової служби.

Обов’язковими (істотними) умовами трудового договору (праці) є: початок роботи; місце роботи; трудова функція працівника; розмір і порядок оплати праці; термін дії трудового договору; трудовий розпорядок.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Оперативно-господарські санкції – це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Оплатне вилучення предмета, що став знаряддям або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні і подальшій реалізації з поверненням вилученої суми колишньому власникові, з відрахуванням від неї витрат на реалізацію вилученого предмету. Вилученим може бути лише предмет, який знаходиться у приватній власності порушника.

Особисті немайнові відносини – це система суспільних відносин, що зумовлена реалізацією учасниками цивільних відносин прав на немайнові блага, які не віддільні від їх особистості: гідність; честь; здоров’я; життя; ім’я; авторство.

Осудність – це такий стан людської психіки, за якого особа може усвідомити значення своїх дій і керувати ними.

Первісно нікчемні акти – це акти управління, що не породжують юридичних наслідків із початком свого виникнення. Такі недоліки усунути неможливо (наприклад акт містить вказівку до протизаконної дії). Вони є недійсними з дня їх видання.

Переведення на іншу роботу – будь-яка зміна трудової функції працівника (спеціальності, кваліфікації, посади), а також зміна інших умов трудового договору, обумовлена угодою сторін, що не була викликана загальними змінами в організації виробництва і праці на підприємстві і вимагає згоди працівника. Розрізняють переведення в межах одного й того ж підприємства, переведення на інше підприємство, установу, організацію, власника й переведення на роботу в іншу місцевість.

Переміщення – це така зміна умов праці, яка передбачає виконання роботи не обумовленої при укладенні трудового договору і яка не повинна торкатися зміни спеціальності, кваліфікації чи посади працівника.

Підгалузь права – це сукупність норм, що входить до окремої галузі або суміжних галузей і регулює тісно взаємопов’язані між собою правовідносини. Наприклад торгівельне право можна назвати комплексною підгалуззю господарського права.

Підзаконні нормативно-правові акти – це нормативні акти правотворчих органів держави, які вміщують правові норми та видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємство(ст.62 ГК) –самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинен-ня правочину стороною (сторонами) вимог його дійсності. Недійсність правочину може бути прямо встановлена законом (нікчемний правочин, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається) або судом, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (сторони повинні повернути одна одній все отримане на виконання недійсного правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.).

Підсудність – це розмежування компетенції між різними судами з розгляду й вирішення ними підвідомчих їм цивільних справ по першій інстанції.

Позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на строк від 1-го до 15-ти років до кримінально-виконавчої установи.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне кримінальне покарання на строк від 2-х до 5-ти років або як додаткове на строк від 1-го до 3-х років.

Позбавлення спеціального права як адміністративне стягнення, наданого тому чи іншому громадянинові, застосовується на строк до 3^х років за грубе або систематичне порушення порядку користуванням цим правом. Під спеціальними правами розуміють права, надані компетентними державними органами, стверджені документом встановленої форми і зразка (право на керування транспортними засобами, право на полювання тощо).

Позов – це письмова заява до суду першої інстанції з вимогою про захист порушених цивільних прав та інтересів.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права або інтересу.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Політичний режим визначає методи та засоби здійснення політичної влади держави. Він характеризує способи взаємодії влади з суспільством, політичний статус суспільно-політичних утворень та співвідношення різноманітних способів і засобів здійснення влади.

Попередження виноситься в письмовій формі службовою особою. Його суть полягає в офіційному, від імені держави, осуді протиправної поведінки. Воно застосовується, тоді, коли особа вперше скоїла незначне адміністративне правопорушення і до неї недоцільно застосовувати більш суворе стягнення.

Порука – цивільно-правовий договір у якому поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідає перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Посада – певна компетенція працівника, тобто коло його права та обов’язків в межах підприємства.

Права на чужі речі (суміжні речові права)- це похідні від права власності речові права, які надають їх суб’єкту можливість безпосередньо користуватись певним майном, яке належить на праві власності іншій особі, для визначеної власником мети та у встановлених власником і законом межах.

Право власності в об’єктивному значенні – це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з приводу володіння, користування та розпорядження майном (відносини власності).

Право власності в суб’єктивному значенні – є основним видом речового права. Під ним розуміють право, яке забезпечує задоволеність інтересів уповноваженої особи шляхом впливу за своєю волею у межах закону на річ, яка знаходиться у сфері її господарського відання. Право власності – це юридично закріплена можливість кожного конкретного власника володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном, в межах визначених законом. Повноваження володіння, користування та розпорядження складають зміст права власності.

Право володіння – це можливість власника фактично утримувати в себе майно та безпосередньо впливати на нього. Законодавство передбачає володіння законне і незаконне. Незаконне володіння, в свою чергу поділяється на добросовісне і недобросовісне.

Право інтелектуальної власності – право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший немайновий об’єкт визначений цивільним законом.

Право користування – це закріплена нормами права можливість власника вилучати корисні властивості майна для задоволення своїх потреб. Користування може бути законним і незаконним.

Право природокористування, в об’єктивному значенні – це система юридичних норм і засобів, які спрямовані на врегулювання відносин щодо ефективного і раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в процесі забезпечення матеріальних, економічних і соціальних потреб суспільства та законних прав суб’єктів природокористування.

Право природокористування в суб’єктивному значенні - як сукупність повноважень окремого природокористувача щодо використання, відтворення і захисту природних ресурсів та інших благ природи для задоволення своїх життєвих потреб.

Право розпорядження – це закріплена у нормах права можливість власника визначити юридичну чи фактичну долю майна.

Право соціального захисту – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина.

Правова норма–це формально-визначене загальнообов’язкове правило фізичної поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою регулювання суспільних відносин між громадянами, організаціями та державою через надання їм суб’єктивних прав та покладення на них юридичних обов’язків, яке забезпечене організаційною, виховною та примусовою діяльністю держави.

Правове оформлення акту – це спосіб зовнішнього вираження приписів органу управління. Правові форми актів управління подаються у Конституції, законодавчих актах, у єдиній державній системі діловодства.

Правові акти державного управління – це владні, підзаконні, втілені в установлену форму волевиявлення суб’єктів державного управління, що безпосередньо впливають на правові норми і відносини з метою їх удосконалення відповідно до державних інтересів.

Правовідносини – це специфічні свідомо-вольові суспільні відно-сини, які виникають та припиняються з настанням певних юридичних фактів, передбачених відповідними правовими нормами, учасники яких взаємопов’язані суб’єктивними правами та юридичними обов’язками.

Правовий звичай – це санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру.

Правовий прецедент – це об’єктивно виражене зовнішньо рішення органу державної судової чи виконавчої (адміністративної) влади в конкретній справі, якому надається формальна обов’язковість при розв’язанні всіх наступних аналогічних справ.

Правовий статус людини – це юридично закріплена сукупність прав, обов’язків, відповідальності та їх гарантій за певною людиною.

Правоздатність – це здатність особи бути носієм юридичних прав та обов’язків.

Правопорушення – це свідомо-вольовий, суспільно шкідливий або суспільно-небезпечний, винний та протиправний вчинок, що передбачений чинним законодавством і здійснення якого передбачає притягнення до юридичної відповідальності.

Правосуддя представляє собою форму державного управління: засіб виконання державою внутрішньої функції охорони правопорядку, власності, прав і свобод громадян і організацій шляхом вирішення судом цивільних, кримінальних, адміністративних та господарських справ за правилами, встановленими відповідним процесуальним законодавством, а саме – шляхом застосування від імені держави норм права до встановлених у судовому засіданні фактів і відносин та мір примусу до правопорушників у необхідних випадках.

Правочином є дія особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Предметом адміністративного права є суспільні відносини у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності, або ж суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення управлінської діяльності.

Предметом правового регулювання цивільного права України є майнові та особисті немайнові відносини, які засновані на юридичній рівності їх учасників, їх вільному волевиявленні і майнові самостійності кожного учасника.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво у цивільному процесі – це процесуальна діяльність осіб (представників), яка спрямована на захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів іншої особи, держави або громадських інтересів або сприяння суду у з’ясуванні об’єктивної істини в суті справи й винесення законного й обгрунтованого рішення і яка бере безпосередню участь у справі.

Президент є главою держави та виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Принципи здійснення правосуддя – це закріплені у законі панівні в державі політичні та правові ідеї щодо завдань, способу формування і здійснення правосуддя в цивільних, кримінальних і господарських справах, які визначають спрямованість і побудову відповідного процесу, форму і зміст його стадій та інститутів, порушення яких обов’язково тягне за собою скасування постанови, рішення або вироку суду. Розрізняють конституційні та спеціально-галузеві принципи здійснення правосуддя.

Принципи права – це основні домінуючі ідеї та погляди, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю і відображають головні вимоги до системи права тієї чи іншої держави.

Припинення зобов’язання, як правове поняття, означає що у його сторін припиняються всі взаємні права та обов’язки, що становили його зміст. Зобов’язання як правовідношення є певним процесом, який відбувається у часі а тому має момент виникнення та момент припинення.

Припинення трудового договору – припинення трудових правовідносин між працівником та власником за настання умов та обставин, передбачених нормами трудового законодавства (ст.36 КЗпП).

Приписи – покладення прямого юридичного зобов’язання чинити ті чи інші дії в умовах, передбачених правовою нормою.

Притримання. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання, щодо оплати цієї речі, або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання.

Провадження у справі – це сукупність процесуальних дій суду щодо порушення й вирішення ним окремої справи.

Процедура–офіційно встановлений або прийнятий за звичаєм порядок у веденні, обговоренні, розгляданні, оформленні, виконанні будь-яких справ управлінського чи юрисдикційного характеру.

Професія – галузь застосування праці, яка відображає родовий розподіл праці (лікар, юрист, економіст, будівельник та ін.).

Пряма дійсна шкода – втрата, погіршення або пониження цінності майна, яка приводить до необхідності для підприємства, установи, організації зробити витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей або зробити інші зайві витрати для забезпечення умов праці.

Реалізація правових норм–це здійснення їх приписів у практичних діях суб’єктів. Розрізняють чотири основних способи реалізації норм права: дотримання, виконання, використання та застосування.

Релігійно-правові норми – релігійні норми, яким держава надала загальнообов’язкового характеру. Наприклад у Ватикані.

Робочий час – це час протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Розірвання трудового договору – припинення трудового договору за вимогою і ініціативою однієї з його сторін, в порядку передбаченому нормами трудового законодавства.(ст.38-41, 45 КЗпП).

Санкція–частина норми, в якій зазначаються заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Призначення санкції–забезпечувати здійсненність диспозиції і правової норми.

Сезонні роботи – це роботи, які в силу природних та кліматичних умов виконуються не весь рік, а лише протягом певного сезону, який не перевищує 6-ти місяців.

Сервітут –право обмеженого користування чужими речами (майном). Може бути встановлене щодо земельної ділянки або іншого природного ресурсу (земельний сервітут) або щодо нерухомого майна для задоволення потреб іншої особи, які не можуть бути задоволені в інший спосіб (осо-бистий сервітут). Сервітут може бути встановлений: договором, законом, заповітом, або рішенням суду. Сервітут не може бути відчужений. Він може бути строковим або без строковим, оплатним і безоплатним.

Система законодавства – це єдина система всіх чинних джерел права певної держави взаємопов’язаних між собою та розподілених на певні структурні елементи (галузі, підгалузі та законодавчі інститути – для України), яка виражає і закріплює зміст системи права.

Система права – це об’єктивно зумовлена внутрішня структура права, яка характеризується єдністю і узгодженістю всіх чинних правових норм певної держави з розподілом їх на галузі, підгалузі та інститути права (для системи романо-германського права).

Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки. Сім’я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення та інших підстав, не заборонених законодавством такі, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Скарбом є закопані в землю чи приховані в інший спосіб гроші, валютні цінності, інші речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.

Скарга –це найгостріша форма звернення, пов’язана з порушенням особистих прав. У них також виявляється реагування на зловживання. Скарги можуть бути адміністративні та судові.

Скасування правового акта виявляється у визнанні не чинним цілого акту або окремих його приписів, положень (заперечні акти).

Склад правопорушення – це сукупність названих законом ознак, при наявності яких діяння людини визнається конкретним правопорушенням. Правопорушення включає у себе наступні складові: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна сторона та суб’єктивна сторона.

Службове обмеження застосовується до засуджених військовослуж-бовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених ККУ, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років та призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Соціальне забезпечення - система заходів щодо підтримки і матеріального забезпечення з боку держави соціально вразливих і найменш соціально захищених громадян.

Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини (а за заповітом і юридичні особи та інші учасники цивільних відносин). Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини.

Спадкування – перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина - усі права та обов’язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, крім тих, які нерозривно були пов’язані з особою спадкодавця (особисті немайнові права; право участі або членства у товариствах, об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлене їх установчими документами; право на аліменти, пенсію, інші види виплат особистого характеру; право на відшкодування шкоди завдане каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я спадкодавця).

Спеціальність – вузька спеціалізація праці всередині певної професії (лікар-терапевт, інженер-цивільного будівництва, тощо).

Способами турботи про дітей позбавлених батьківського піклування сімейне законодавство України визнає: опіку; піклування; патронатне виховання.

Способи забезпечення виконання зобов’язань - додаткові правові гарантії, які дозволяють кредитору досягнути задоволення своїх інтересів, незалежно від виконання зобов’язання. Такими гарантіями є: неустойка; порука; гарантія; застава; притримання; завдаток.

Стан крайньої необхідності, тобто дії для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Сторони цивільної справи: позивач і відповідач - особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими становить предмет (суть) розгляду і вирішення справи в цивільному судочинстві.

Строк випробування – строк, що визначений угодою сторін, який встановлений з метою перевірки відповідності працівника дорученій роботі.

Суб’єкт злочину – це фізична особа (приватні, службові та спеціальні особи), яка досягла 16-ти річного віку (в окремих випадках 14-ти річного) і є осудною.

Суб’єкт правопорушення – це людина (фізична особа), що є деліктоздатною і осудною. В окремих випадках суб’єктами правопорушень визнаються певним чином організовані колективи людей, так звані юридичні особи.

Суб'єктами банкрутства є юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, що неспроможні своєчасно виконати свої зобов’язання або перед кредиторами, або перед бюджетом протягом трьох місяців після настання встановленого строку для їх сплати. Не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства, а також відокремлені структурні підрозділи господарської організації.

Суб’єкти правовідносин – це їх учасники:

• фізичні особи: громадяни України; іноземні громадяни; особи без громадянства;

• юридичні особи: підприємства та організації різних форм власності; громадські організації та об’єднання; державні та інші органи влади і управління;

• держави; республіки; територіальні громади.

Суб’єктивна сторона – це внутрішня психічна діяльність особи, яка характеризує її ставлення до свого протиправного вчинку та його наслідків. Ознаками її є мета, мотив, вина.

Суб’єктивне право – це міра дозволеної поведінки особи наділеної законом певним правом, яка забезпечуються юридичними обов’язками інших осіб.

Суб’єктом у адміністративному праві розуміють носія прав та обов’язків у сфері державного управління, що передбачені адміністративно-правовими нормами, здатного надані права реалізовувати, а покладені обов’язки виконувати.

Суб’єктом господарського права є майново-відокремлена організація або окремий громадянин, легітимовані у певній організаційно-правовій формі, яка допускається законом для здійснення господарської діяльності та керівництва нею, що наділені необхідними для цього правами та обов’язками та які несуть відповідальність за результати свого господарювання.

Суб’єктом державного управління є держава в цілому, яка пред-ставлена системою державних органів, що складають державний апарат.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Судочинство – це врегульований нормами процесуального права порядок провадження у цивільних, кримінальних, адміністративних або господарських справах, який визначається системою взаємопов’язаних процесуальних прав, обов’язків і процесуальних дій суду, органу виконання судових рішень та учасників процесу з їх реалізації у судовому процесі відповідного виду.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, установі, організації або у громадянина.

Суміщення професій і посад – форма організації праці, при якій працівник, за його згодою, протягом робочого дня або робочої зміни поряд зі своєю основною роботою, обумовлену трудовим договором, виконує додаткову роботу за іншою професією або посадою на тому ж підприємстві, установі, організації, за що отримує відповідну оплату.

Суперфіцій – право користування чужо земельною ділянкою для забудови. Це право є довгостроковим, платним, відчужуваним і можливість його здійснення обмежена цільовим призначенням земельної ділянки.

Територіальна громада – добровільне об’єднання жителів населеного пункту.

Тимчасові роботи – роботи, що виконуються терміном до 2-х місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх робоче місце – до 4-х місяців.

Треті особи - це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді цивільну справу для захисту особистих суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів нарівні з сторонами справи.

Трудова дисципліна – сукупність правових норм, які регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов’язки пра-цівників і роботодавця, визначають заходи заохочення за успіхи у праці.

Трудове правопорушення – винне, протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов’язків працівником. Розрізняють дисциплінарні проступки та майнові трудові порушення.

Трудові спори – це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником підприємства (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці. Розрізняють індивідуальні і колективні трудові спори.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (роботодавцем), або фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а власник або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Укладення договору – зустрічні договірно-процедурні дії сторін щодо вироблення умов договору та оформлення його як правового акту.

Умовами матеріальної відповідальності є: наявність прямої дійсної шкоди внаслідок не виконання трудових обов’язків; протиправність дії або бездіяльності однієї із сторін трудового договору; причинно-наслідковий зв’язок між протиправними діями сторони трудового договору та заподіяною майновою шкодою; вина сторони, яка заподіяла майнову шкоду; перебування у трудових відносинах осіб взаємопов’язаних заподіянням шкоди; можливість обрахування розміру шкоди. Притягнення працівника або роботодавця до матеріальної відповідальності відбувається за наявності у сукупності цих умов.

Установчими документами називається комплект документів встановленої законом форми, згідно з якими виникає і діє як суб'єкт права суб’єкт господарювання у формі юридичної особи. З точки зору правової природи, установчі документи є локальними нормативними актами, тобто актами, які набувають юридичної сили внаслідок затвердження їх одним або кількома засновниками суб’єкта.

Утримання (аліменти) одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

Уявна оборона - дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Фактичний зміст правовідносин полягає у реально здійснюваних їх учасниками діях, спрямованих на реалізацію їх юридичних прав і обов’язків.

Фізичний або психічний примус – дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду законним інтересам вчинена під безпосереднім примусом, внаслідок якого особа не могла керувати своїми діями.

Фінансова холдингова група має складатися виключно з установ, що надають фінансові послуги.

Фінансовою установою є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг і яку внесено до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом.

Форма державного правління відображає визначений Конституцією порядок утворення та організації вищих органів влади. Форма правління характеризує структуру органів державної влади, порядок їх створення, розподіл повноважень, принципи взаємодії органів влади між собою та з іншими суспільно-політичними утвореннями.

Форма державного устрою відображає спосіб територіально-політичного устрою держави та порядок організації і взаємодії центральної і регіональної і місцевої влад. Ця форма держави характеризує принципи поділу держави на складові частини та організації влади народу на цій території з врахуванням інтересів цих складових частин і їх поєднання з інтересами держави і суспільства в цілому.

Функції держави – це напрямки діяльності держави, які відображають соціально-економічну і політичну суть держави.

Функції права – це основні напрями впливу права на суспільні відносини. Функції права поділяються на соціальні і спеціально-юридичні.

Цивільна деліктоздатність визначається наявністю у учасника цивільних відносин майна, яке відокремлене від майна інших осіб як ознака можливості нести майнову відповідальність.

Цивільна дієздатність. Її має кожна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільна правоздатність. Всі без винятку фізичні особи мають права та обов’язки, які виникають з народження людини і припиняються з її смерті. Усі люди рівні у цивільній правоздатності і не можуть бути позбавлені її.

Цивільне право України – система правових норм, які регулюють майнові та особисті немайнові правовідносини, що засновані на юридичній рівності їх учасників, їх вільному волевиявленні та майновій самостійності кожного з них.

Час відпочинку – це час, протягом якого працівник вільний від виконання своїх службових обов’язків і який може використовувати на свій власний розсуд.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи визначений відповідно до свідоцтва про смерть або рішення суду про оголошення людини померлою.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Штраф – це грошове стягнення у розмірі передбаченому законодавством за вчинення правопорушення. Розмір штрафу встановлюється залежно від тяжкості вчиненого правопорушення з врахуванням майнового стану винного.

Штрафні санкції – це грошові суми, які господарюючий суб’єкт повинен сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського договору: неустойка; штраф; пеня.

Юридична відповідальність – це закріплена у законодавстві міра державного примусу, що застосовується до правопорушника і полягає у позбавленні або обмеженні його певних матеріальних та соціальних благ.

Юридичні гарантії законності – це передбачені законодавством засоби реалізації, охорони і відновлення законності.

Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, що передбачені гіпотезами правових норм, настання яких викликає виникнення, зміну або припинення правовідносин (прав та обов’язків у певних осіб).

Юридичний зміст правовідносин полягає у за фіксованості у нормах права суб’єктивних прав і юридичних обов’язків їх учасників.

Юридичний обов’язок – це міра необхідної поведінки зобов’язаної законом особи.

Юридичною особою визначається організація створена і зареєстрована у зареєстрованому порядку, яка наділена цивільною право- і дієздатністю та може бути позивачем і відповідачем у суді.

Юрисдикція – це встановлені законом (нормативно-правовим актом) повноваження відповідних державних органів щодо розв’язання правових спорів та вирішення справ про притягнення до юридичної відповідальності за вчинення правопорушення, тобто правомочність давати оцінку діям певної особи чи іншого суб’єкта правовідносин з погляду їх правомірності, вдаватися до юридичних санкцій стосовно правопорушників. Юрисдикція визначається залежно від виду і характеру справи, яка розглядається, її територіальної належності, осіб, які беруть участь у справі. У більш широкому розумінні до поняття юрисдикція включають також сферу відносин, на яку поширюються вказані вище повноваження.