logo search
i03

9.3.Особисті і майнові права та обов’язки подружжя. Шлюбний контракт. Майнові договори між подружжям

Взаємні права та обов’язки подружжя поділяються на дві групи, а залежності від об’єкту на який спрямовані: особисті і майнові (рис.11).

Особисті: Майнові:

- Право на материнство; -право особистої приватної власності;

- на батьківство; - спільної сімейної власності;

- на повагу до своєї індивідуальності; - на утримання у разі непрацездатності;

- на фізичний та духовний розвиток; - на укладення шлюбного договору

- на зміну прізвища; цивільного характеру;

- на особисту свободу; -обов’язок подружжя матеріально

- на розподіл обов’язків та спільне підтримувати одне одного.

вирішення питань життя сім’ї;

- обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю.

Рис. 11. Взаємні права та обов’язки подружжя

Зупинимось детальніше на змісті окремих з них.

Шлюбний договір може бути укладений після подання заяви про реєстрацію шлюбу і набуває чинності з моменту реєстрації шлюбу. Також може бути укладений в будь-який час після реєстрації шлюбу. Подружжя має право укласти будь-який договір, який врегульовує майнові відносини між ними. Договори між подружжям не можуть врегульовувати особисті відносини подружжя. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені СК України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державний реєстрації.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання. Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, що встановлені Цивільним кодексом України.

Всі договори між подружжям укладаються у письмовій, нотаріально засвідченій формі, відповідно до вимог цивільного законодавства.

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є не працездатним і потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу.

Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колиш-ній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці(чоловікові) до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як 5 років, вона (він) матимуть право на утримання після досягнення цього пенсій-ного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як 10 років.

Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господар-ства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Утримання (аліменти) одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Право одного з подружжя на утримання припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу від дня настання цих обставин.

Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як алі-менти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;

3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;

4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, але тривалий час проживали однією сім'єю, то той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання (ст.76 СК). Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею (ним) їх спільної дитини, відповідно до ст. 84, 86 і 88 СК.

Права на утримання рівні у обох з подружжя.

Майно подружжя поділяється на:

І. Особисте:

ІІ. Спільне:

Особисте майно не підлягає поділу у разі розлучення подружжя, а спільне - поділяється у рівних частках, якщо інший розмір часток не був обумовлений шлюбним договором подружжя.