logo search
POSIBNIK-_Sarakhman

3.Складові економічної теорії: політична економія, мікроекономіка, макроекономіка

Предметом марксистсько-ленінської політичної економії є переважно соціально-економічні відносини. Цей напрям виходить з того, що в реальному житті не існує виробництва взагалі, що в кожну історичну епоху розвиваються певні способи виробництва, особливості яких визначаються соціально-економічними відносинами. Отже, щоб з’ясувати суть того чи іншого способу виробництва, необхідно розкрити властиву саме йому специфічну систему соціально-економічних відносин.

Така система досліджень, безумовно мала певні позитивні результати. Саме К.Маркс дав геніальну характеристику капіталізму домополістичного періоду і виробив ряд методологічних принципів аналізу суспільно-економічної системи.

Не виникає сумніву, наприклад, у тому, що для виявлення в суспільстві експлуатації і визначення її ступеня необхідно використати марксистську методологію аналізу.

Істотні недоліки цієї науки полягають в тому, що:

Мікроекономіка як наука вивчає механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами, досліджує взаємозв’язки споживачів і фірм, пов’язує в єдине ціле виробництво і ринок.

До окремих економічних суб’єктів належать підприємства, фірми, підприємці, тобто будь-які індивідуальні чи колективні господарюючі суб’єкти, котрі відіграють визначену роль у функціонуванні економіки. Мікроекономіка пояснює, як і чому приймаються ті чи інші економічні рішення на локальному рівні.

Мікроекономіка як частина економічної теорії вивчає:

Основна ціль вивчення теорії мікроекономіки – використання її принципів при прийнятті господарських рішень. Знання теорії мікроекономіки являється необхідною умовою вирішення багатьох складних питань виробництва і ринку, забезпечення ефективності (прибуткової) діяльності підприємств (фірм).

Таким чином, об’єктом мікроекономічного аналізу є конкретні економічні одиниці, його ціль детальне вивчення поведінки цін індивідуальних одиниць.

Мікроекономічний аналіз необхідний для того, щоб побачити зблизька (немов через мікроскоп) окремі специфічні компоненти економічної системи.

В мікроекономіці використовуються такі поняття, як виробництво і ціна конкретного товару, чисельність робітників на окремому підприємстві, видатки однієї фірми чи сім’ї, попит і пропозиція на окремий товар.

Макроекономіка виявляє властивості економіки як єдиного цілого, економічного життя в широкому плані.

Предмет вивчення макроекономіки є – механізми зв’язки на рівні національної економіки, як цілого.

Макроекономічні процеси торкаються всіх сторін суспільного виробництва: процесу суспільного відтворення, суспільного продукту, використання національного доходу, податків, прибутку і інвестицій, заробітної плати і ціни, безробіття і інфляції.

Як сказав шведський економіст К.Еклунд, “Макроекономіка – це наш власний стан, наша життєва ситуація”.

Цілі макроекономіки:

Інструменти макроекономічної політики – це важелі, з допомогою яких уряд впливає на напрями та темп ділової активності (податки й урядові видатки, контроль за пропозицією грошей, мито та квоти, державний контроль стосовно заробітної плати і цін).

Якщо порівняти предмет макро- і мікроекономіки, то образно відмінність між ними можна визначити так: макроекономіка вивчає ліс, не бачачи дерев, тоді як мікроекономіка вивчає дерева, а не ліс. Водночас предмети макро- і мікроекономіка не так різко розподілені. Макроекономіка являється продовженням мікроекономічного аналізу, через те границь між цими частинами економічної теорії не має і не може бути. Неможливо вивчати сучасну ринкову економіку лише з позиції мікро- чи макроекономіки. Так, діяльність окремої фірми в значній мірі визначається фіскальною політикою держави. В той же час соціальна політика держави в значній мірі і, виходячи з того, добробут громадян прямо і поверхнево залежить від ефективної діяльності фірми.