3.Складові економічної теорії: політична економія, мікроекономіка, макроекономіка

Предметом марксистсько-ленінської політичної економії є переважно соціально-економічні відносини. Цей напрям виходить з того, що в реальному житті не існує виробництва взагалі, що в кожну історичну епоху розвиваються певні способи виробництва, особливості яких визначаються соціально-економічними відносинами. Отже, щоб з’ясувати суть того чи іншого способу виробництва, необхідно розкрити властиву саме йому специфічну систему соціально-економічних відносин.

Така система досліджень, безумовно мала певні позитивні результати. Саме К.Маркс дав геніальну характеристику капіталізму домополістичного періоду і виробив ряд методологічних принципів аналізу суспільно-економічної системи.

Не виникає сумніву, наприклад, у тому, що для виявлення в суспільстві експлуатації і визначення її ступеня необхідно використати марксистську методологію аналізу.

Істотні недоліки цієї науки полягають в тому, що:

• Вона ігнорує конкретну господарську практику;

• Ухиляється від таких форм організації економіки, як підприємництво, маркетинг, менеджмент (не вивчали взагалі), і навіть представляти як ворожі;

• Предмет політичної економії був занадто ідеологізований; обґрунтовувались і коментувалися партійні рішення, замість того щоб проводити об’єктивні наукові дослідження. Крім того, акцентувалась увага та специфічних явищах, властивих тій чи іншій формації, ігнорувалось те загальнолюдське, загальноекономічне, що вироблене людством.

Мікроекономіка як наука вивчає механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами, досліджує взаємозв’язки споживачів і фірм, пов’язує в єдине ціле виробництво і ринок.

До окремих економічних суб’єктів належать підприємства, фірми, підприємці, тобто будь-які індивідуальні чи колективні господарюючі суб’єкти, котрі відіграють визначену роль у функціонуванні економіки. Мікроекономіка пояснює, як і чому приймаються ті чи інші економічні рішення на локальному рівні.

Мікроекономіка як частина економічної теорії вивчає:

• Поведінку фірм, домогосподарств як економічних агентів в ринковій системі;

• Економічні процеси в межах конкретного виробництва, елементи його господарського механізму;

• Взаємодію попиту і пропозиції;

• Проблеми ціноутворення;

• Вивчення кон'юнктури і факторів, що визначають її на приватних ринках;

• Інтереси індивідів, корисність благ і послуг.

Основна ціль вивчення теорії мікроекономіки – використання її принципів при прийнятті господарських рішень. Знання теорії мікроекономіки являється необхідною умовою вирішення багатьох складних питань виробництва і ринку, забезпечення ефективності (прибуткової) діяльності підприємств (фірм).

Таким чином, об’єктом мікроекономічного аналізу є конкретні економічні одиниці, його ціль детальне вивчення поведінки цін індивідуальних одиниць.

Мікроекономічний аналіз необхідний для того, щоб побачити зблизька (немов через мікроскоп) окремі специфічні компоненти економічної системи.

В мікроекономіці використовуються такі поняття, як виробництво і ціна конкретного товару, чисельність робітників на окремому підприємстві, видатки однієї фірми чи сім’ї, попит і пропозиція на окремий товар.

Макроекономіка виявляє властивості економіки як єдиного цілого, економічного життя в широкому плані.

Предмет вивчення макроекономіки є – механізми зв’язки на рівні національної економіки, як цілого.

Макроекономічні процеси торкаються всіх сторін суспільного виробництва: процесу суспільного відтворення, суспільного продукту, використання національного доходу, податків, прибутку і інвестицій, заробітної плати і ціни, безробіття і інфляції.

Як сказав шведський економіст К.Еклунд, “Макроекономіка – це наш власний стан, наша життєва ситуація”.

Цілі макроекономіки:

• Високий стабільний обсяг виробництва;

• Високий рівень зайнятості і низьке вирушення безробіття;

• Стабільні ціни на вільних ринках, рівновага експорту та імпорту, стабільний валютний курс.

Інструменти макроекономічної політики – це важелі, з допомогою яких уряд впливає на напрями та темп ділової активності (податки й урядові видатки, контроль за пропозицією грошей, мито та квоти, державний контроль стосовно заробітної плати і цін).

Якщо порівняти предмет макро- і мікроекономіки, то образно відмінність між ними можна визначити так: макроекономіка вивчає ліс, не бачачи дерев, тоді як мікроекономіка вивчає дерева, а не ліс. Водночас предмети макро- і мікроекономіка не так різко розподілені. Макроекономіка являється продовженням мікроекономічного аналізу, через те границь між цими частинами економічної теорії не має і не може бути. Неможливо вивчати сучасну ринкову економіку лише з позиції мікро- чи макроекономіки. Так, діяльність окремої фірми в значній мірі визначається фіскальною політикою держави. В той же час соціальна політика держави в значній мірі і, виходячи з того, добробут громадян прямо і поверхнево залежить від ефективної діяльності фірми.