2.Економічне зростання на основі кривої виробничих можливостей

Загальне уявлення про взаємодію всіх факторів економічного зростання дає крива виробничих можливостей. Побудова цієї кривої визначається тим фактором, що обмеженість ресурсів суспільства обмежує і загальний обсяг виробництва. Окрім цього, будь-яке збільшення виробництва певного виду продукції потребує обмеження ресурсів на виробництво іншого виду.

Будь-яка точка на кривій виробничих можливостей свідчить, що в економіці повністю задіяні всі ресурси, тобто економіка досягла своїх потенційних значень. Якщо в економіці відбуваються кількісні та якісні зміни в її ресурсах, тобто діють фактори економічного зростання, то це ілюструється зміщенням кривої виробничих можливостей вправо з положення А₁Б₁ до А₂Б₂.

А₂

А₁

 С

Д

Б₁ Б₂ Споживчі товари

Положення А₂Б₂ визначається співвідношенням попиту і пропозиції товару і послуг, а також абсолютною величиною виробничих потужностей економіки. Зображене економічне зростання відбиває можливості досягнення економікою потенційних обсягів виробництва, однак не гарантує того, що економіка здатна реалізувати свої можливості.

Отже, крива виробничих можливостей може зміститися вправо, а виробництво може не здійснюватися в більшому обсязі.

За допомогою кривої виробничих можливостей можна простежити залежність між обраними в поточному періоді альтернативами і майбутніми можливостями економіки. Якщо суспільство обирає в поточному періоді таку ситуацію і структуру виробництва, яка сприяє технологічному прогресу, воно забезпечує більші виробничі потужності в майбутньому і надає пріоритет інвестиційним товарам (т. С). Але якщо в суспільстві поточні пріоритети надаються споживчим товарам, то майбутнє економічне зростання хоча і можливе, однак відбувається значно нижчими темпами (т. Д).

Отже, крива виробничих можливостей дозволяє проаналізувати поточний стан економіки і визначити стратегічні аспекти економічної політики.

Найбільш потужним фактором економічного зростання є технічний процес, який тісно пов’язаний з інвестиційною політикою.

Поряд з факторами, що зумовлюють економічне зростання, існують і такі, що його стримують. До них належить: законодавча діяльність держави в галузі охорони праці, навколишнього середовища.

Існує також ряд факторів, які мають значний вплив на темпи економічного зростання, але вони з великими труднощами піддаються кількісній оцінці. До них можна віднести забезпеченість країни різноманітними природними ресурсами, кількість та якість земельних угідь, кліматичні умови, соціальну, культурну, політичну атмосферу і навіть національні традиції. Сприяє економічному зростанню: міжнародна спеціалізація, зовнішня торгівля.

Теорія економічного зростання розрізняє два підходи до пояснення впливу на цей процес різних факторів:

• Маржиналістським називають підхід неокласичної школи, який ґрунтується на ідеї граничної продуктивності різних факторів виробництва. Це дає змогу визначити граничний внесок капіталу, праці, землі у ВВП. Якщо в умовах незмінності інших факторів один з факторів економічного зростання збільшується на 1%, то зміна ВВП на певний відсоток буде визначати внесок цього фактора в економічне зростання.

• Структуралістський підхід вказує, що економічне зростання є нестабільним, що пояснюється структурою економіки. Зростання може бути спричинене зміною структури споживання, галузевої структури.

Економіка зростання є однією з цілей макроекономічної політики. Тому його темпи залежать від ефективності заходів цієї політики.