2.Закон зростання потреб

Закон зростання потреб – закон що виражає внутрішньо-необхідні, сталі і суттєві зв’язки між виробництвом і досягнутим рівне задоволення потреб людей (або особистим споживанням), розвиток яких спричиняє появу нових потреб та засобів їх задоволення.

Дія цього закону зумовлена прогресом технологічного способу виробництва, вдосконаленням відносин власності, зростанням згуртованості працівників, їхньої самосвідомості, розвитком почуття людської гідності, культури та іншими чинниками.

У 19 ст. німецький економіст Е.Енгель довів, що із зростання величини доходів частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується, а частка витрат на інші товари і послуги зростає. Ця залежність отримала назву Закону Ангеля.

В Україні в 90-х роках 20 ст. вимоги закону зростання потреб значною мірою не реалізовувалися, свідченням цього було значне звуження платоспроможного попиту населення.