logo
POSIBNIK-_Sarakhman

Антимонопольна політика

Суб’єктом антимонопольної політики виступає держава. Перший антимонопольний закон утворено в 1890 р. в США: «Закон про охорону виробництва і торгівлі від незаконних обмедень та монополій» (аптитрестований закон Шермана). Сьогодні практично у всіх розвинутих країнах світу існує антимонопольне законодавство, що має досить великий обсяг. У нашій країні з ряду відомих причин розробкою спеціальних антимонопольних аспектів почали займатися лише наприкінці 80-х нинішнього століття. А перший законодавчий антимонопольний акт України виник у 1992 р.

До основних напрямків антимонопольної політики держави за сучасних умов можна віднести:

  1. Встановлення кількісного критерію монопольного (переважаючого) положення економічного суб’єкта на ринку та застосування певних обмежень на діяльність таких структур. В Україні законом 1992 р. монопольним визначається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%.

  2. Здійснення державою контролю за створенням, реорганізацією та ліквідацією господарських структур, за великими продажами акцій.

  3. Недопущення недобросовісної конкуренції (необ’єктивна інформація про характер і якість товару, способи його виготовлення, про придатність до споживання, якість, а також використання без дозволу товарного знаку, розголошення конфіденційної інформації).

  4. Підтримка нових економічних структур, малого бізнесу державою, завдяки використанню пільгового оподаткування, кредитування, підготовкою кадрів, наданні необхідної інформації.

  5. Законодавче застосування обмежень до актів і дій органів влади й управління, що можуть послабити конкуренцію. Такими діями можуть бути: необґрунтоване надання податкових пільг, або введення обмежень на певні види діяльності.

  6. Встановлення обмежень на участь у підприємницькій діяльності посадових осіб, органів державної влади та управління для того, щоб недопустити використання службового положення.

  7. Підтримання громадських організацій споживачів, діяльність яких є одним з способів впливу на поведінку виробників продукції.