5.Міжнародні валютно-фінансові відносини

Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валют.

На фундаменті валютних відносин формуються валютна політика та валютна система, державно-правова форма організації валютних відносин.

Валютна політика - це сукупність заходів які проводяться державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до її стратегічних і тактичних цілей. Окремими елементами політики є регулювання грошової маси в обороті та руху позичкових капіталів; вплив на курс національної валюти; зміна валютного курсу; запровадження або скасування валютних обмежень і укладання міждержавних угод.

Валютна система – це державно-правова форма організації валютних відносин. Розрізняють національну, міжнародну, регіональну та світову валютні системи.

Національна валютна система – є невідємною частиною валютних відносин окремих країн, закріплених у національному законодавстві. У ньому перебудовано порядок ввезення, вивезення, переказів і пересилання за кордон та з-за кордону національної та іноземної валют й інших валютних цінностей (платіжних документів в іноземній валюті, цінних паперів).

Основні елементи національної валютної системи:

• Національна валюта – грошова одиниця країн;

• Валютний паритет та режим курсу національної валюти;

• Умови обміну національної валюти та інші валюти – конвертованість валюти;

• Форми та організація міжнародних розрахунків;

• Статус національних установ, які обслуговують та регулюють валютні відносини.

Регіональна валютна система. Найбільшого розвитку вона набула в ЄС. У 1979 році було створено Європейську валютну систему (ЄВС) і введено європейську валютну одиницю – ЕКЮ. Мета Євс – сприяння європейській економічній інтеграції, насамперед – валютній.

З 1989р по 1 липня 2002р у межах ЄВС планується впровадження єдиної валюти, створення спільного ЦБ. Введення євро почалося з 1січня 1999року. Водночас для окремих країн, які не ввійшли до зони єдиної валюти, створено ЄВС-2 в якій протягом трьох років поступово переводитимуться на євро всі операції з європейським центральним банком, а потім між банківський платіжний оборот.