logo
POSIBNIK-_Sarakhman

3. Ринок виробничих ресурсів

Особливості ринку праці пов’язані зі специфікою його об’єкта. Продавцями праці є люди працездатного віку, а покупцями – приватні або державні підприємства.

Попит на ринку праці похідний від попиту на товари і послуги й залежить від продуктивності праці. Згідно з законом спадної продуктивності ресурсів, починаючи з певного моменту, продуктивність праці кожного додатково найнятого працівника зменшуватиметься. Підприємець наймає додаткових працівників доти, доки ціна праці (заробітна платня) не перевищує їхнього внеску у створений продукт.

На пропозицію праці впливає низка чинників, передусім свобода вибору власника ресурсу «праця» та ціна праці (пропозиція праці прямо залежить від ціни на неї), а також демографічна ситуація в країні, рівень втручання держави в економіку, трудові спілки, імміграційні процеси тощо.

Ринок праці – сукупність соціально-економічних відносин між державою, роботодавцями і працівниками, пов’язаних з купівлею-продажем робочої сили, навчанням працівників і використанням їх в процесі виробництва.

Ринок праці – ринок особливого роду, оскільки предметом купівлі-продажу виступає людська праця, тому державне регулювання даного ринку є об’єктивною необхідністю.

На ринку праці взаємодіють такі ринкові суб’єкти: роботодавці, найняті працівники, профспілки, держава. Вони формують обсяг, структуру й співвідношення попиту й пропозиції на робочу силу.

Сукупний попит на працю визначається числом і структурою робочих місць, що наявні в економіці та вимагають заповнення. Попит на робочу силу охоплює всю сферу суспільної праці й включає як укомплектовані працівниками, так і вільні робочі місця.

При цьому розрізняють:

Різниця між ефективним і сукупним попитом є зайвою чисельністю зайнятих, складовою частиною якої є приховане безробіття.

Для ринку праці характерна дія закону попиту: чим нижча заробітна платня, тим вищий попит на робочу силу, і навпаки.

P

D

Q

Попит на працю (як і на інші ресурси) залежить від попиту на товари і послуги, тобто є похідним від попиту на товари. Крім того, попит на працю залежить від її продуктивності. У цілому, чим вища продуктивність праці, тим вищий попит на неї. Проте залучення додаткової робочої сили для збільшення виробництва якого-небудь товару доцільне лише у тому разі, якщо дохід, який одержить фірма від реалізації продукції, виробленої за допомогою додаткової робочої сили (MR), перевищить додаткові витрати (МС).

Граничні витрати на оплату робочої сили (МС) – додаткові витрати на працю, необхідні для виробництва одиниці додаткової продукції. Граничні витрати на оплату робочої сили розраховуються як відношення зміни загальних витрат на працю до зміни кількості використовуваної праці:

.

Граничний продукт (МР) – це додатковий продукт, вироблений при використанні додаткової робочої сили. Граничний продукт розраховується як відношення зміни загального обсягу продукції до зміни кількості використовуваної робочої сили:

Граничний дохід (граничний продукт у грошовому вираженні) MR – додатковий дохід, який одержує фірма від реалізації продукції, виробленої за допомогою додаткової робочої сили. Граничний дохід розраховується як відношення зміни загального доходу від реалізації продукції до зміни кількості використовуваної робочої сили:

.

Таким чином, правило використання праці аналогічне правилу рівноваги фірми: MR=MC.

Сукупна пропозиція праці охоплює всі категорії працездатного населення, що претендує на роботу за наймом (чоловіки, жінки, молодь, пенсіонери), а також осіб, що бажають працювати не за наймом, а на правах самозайнятості або підприємництва.

Пропозиція робочої сили на ринку праці має три основні складові:

Сукупна пропозиція робочої сили визначається такими чинниками, як: чисельність працездатного населення, законодавчо встановлена тривалість робочого дня або тижня, кваліфікація працівників і якість праці.

Визначальним економічним мотивом пропозиції робочої сили є рівень заробітної платні: чим він вищий, тим більша її пропозиція. Але це збільшення відбувається до певного моменту, що пов’язано з домінуванням потреб вищого порядку (потреб вільного часу, розваги, дозвілля тощо). Тому крива пропозиції робочої сили матиме такий вигляд:

Ринок праці забезпечує функціонування ринкової економіки на основі дії закону попиту й пропозиції. Його основна функція – перерозподіл робочої сили між галузями та сферами виробництва й забезпечення роботою незайнятого в даний момент населення.

Суб’єкти ринку праці мають різні і навіть прямо протилежні інтереси. Роботодавці зацікавлені у відносно низькій зарплатні при наймі працівників, а останні у високій зарплатні. У результаті взаємодії між ними на ринку праці визначаються взаємоприйнятні умови праці й заробітна платня.

Заробітна плата (W) – ціна, що виплачується за використання праці.

Мінімальна заробітна плата – найнижча заробітна плата (її ставка), яку на законних підставах виплачують роботодавці.

Мінімальна заробітна плата – заробітна плата працівника простої (некваліфікованої) праці.

Ринок природних ресурсів пов’язаний із купівлею-продажем такого специфічного ресурсу, як земля. Він охоплює широке коло об’єктів: ґрунти, вода, повітря, рослинний і тваринний світ, корисні копалини тощо. Цілком зрозуміло, що окремі природні ресурси, наприклад, повітря і вода, безпосередньо не стають об’єктами купівлі-продажу. Щодо інших, то корисні копалини, ділянки землі тощо можна вільно продавати і купувати.

На ринку природних ресурсів, які є об’єктом купівлі-продажу, відбувається передавання прав власності від їхніх власників до майбутніх користувачів-підприємств (видобувних, будівельних, сільськогосподарських – приватних чи державних). Покупцями ділянок землі можуть бути окремі особи, корпорації та інші організації. Власниками, а отже, і продавцями землі можуть бути приватні особи, органи державної влади, корпорації.

Найважливішим після ринку товарів і послуг сьогодні є фінансовий ринок.