Товар та його властивості

Товар – це продукт праці і природи, який виготовляється для обміну на ринку, для продажу.

Щоб бути товаром, певна річ або послуга повинні:

а) бути продуктами праці;

б) задовольняти потреби інших людей (якщо вдома випікають пиріжки і споживають їх у сім’ї, то вони залишаються продуктами);

в) виготовлятися для обміну.

Двома протилежними властивостями товару є споживна вартість і вартість.

Споживна вартість – це корисність речі товару, завдяки якій, вона може задовольняти ту чи іншу потребу людей, причому тут йдеться про задоволення потреб не самого товаровиробника, а й інших осіб, тобто ця властивість виявляється як суспільна споживча вартість.

Щоб задовольнити людські потреби, конкретна річ або послуга повинна обмінятися на іншу річ та послугу.

Мінова вартість – здатність товару обмінюватися на інші товари у певних кількісних пропорціях.

Кожен окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних пропорціях, отже, він має безліч мінових вартостей.

Так, виготовивши чоботи, швець хоче продати їх і купити для сім’ї центнер борошна або два центнери картоплі. Слід з’ясувати що лежить в основі тих мінових пропорцій, в яких обмінюються ці продукти праці? Чоботи і борошно задовольняють зовсім інші потреби.

Спільними у всіх товарів і послуг, які обмінюються на інші, є те, що в них втілена праця, а саме суспільна, та що створює суспільну споживчу вартість. Саме суспільна праця робить товари порівняльними, а, отже, формує їхню вартість.

Отже, вартість – це внутрішня властивість товару (праця, якість, корисний ефект), зовнішньою формою прояву якої є мінова вартість.

Вартість має два основних аспекти – якісний і кількісний.

Якісний аспект вартості – економічні відносини, які виникають між людьми у процесі суспільного поділу праці при виготовленні товарів та їх обміні.

Кількісний аспект вартості – вираження величини втіленої у товарі суспільної праці товаровиробника та суспільної корисності цього товару.

3. В основі кожної із сторін товару лежить відповідний вид праці. Споживчу вартість створює конкретна праця, вартість – абстрактна.

Конкретна праця – корисна праця, яка витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці й створює споживчу вартість.

Конкретна праця є передусім корисною працею, умовою існування людей, фізичною природною необхідністю.

Конкретних видів праці стільки, скільки існує професій, видів

(90-ті р. – 8 млн професій).

Абстрактна праця – праця товаровиробника, яка характеризується затратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці в умовах товарного виробництва.

Абстрактна праця виступає як праця взагалі, яка містить те загальне, що притаманне багатьом видам корисної праці і створює вартість (затрати людської робочої сили, затрати енергії /м’язів, мозку, нервів/).

Єдність споживчої вартості і вартості є суперечлива, тому що конкретна праця виступає у вигляді безпосередньо приватної праці, тобто праці, затраченої приватним власником на приватному підприємстві, і є особистою справою товаровиробниками. У разі невдачі при реалізації свого продукту товаровиробник не зможе задовольнити свої потреби у споживанні та виробництві, і змушений продавати свою робочу силу. Інший товаровиробник, навпаки, реалізувавши вдало свої товари, стає капіталістом – підприємцем. Тому суперечність між приватною і суспільною працею – основна суперечність товарного виробництва, яка проявляється у стихійному коливанні цін, розоренні одних, збагаченні інших.

Величина вартість товару.

З кількісного боку вартість вимірюється співвідношенням індивідуальної та суспільної вартості. Тому на виготовлення одного і того самого товару на однакових підприємствах витрачається неоднаковий робочий час і встановлюється різна індивідуальна вартість. Це залежить від рівня техніки, кваліфікації робітників, організації виробництва, продуктивності праці.

Проте вартість товару визначається не індивідуальними, а суспільно-необхідними затратами праці, в основі яких – суспільно необхідний робочий час.

Суспільно необхідний робочий час – час, потрібний для створення будь-якої споживчої вартості за існуючих суспільно-нормальних умов виробництва, інтенсивності та продуктивності праці, середнього рівня техніки.

Затрати більші від суспільно необхідних не визнаються на ринку (купляють товари дешеві і якісні).

Вартість товару залежить від багатьох чинників, передусім – від продуктивності праці.

Продуктивність праці – кількість продукції, яка виробляється за одиницю робочого часу.

Із зростанням продуктивності праці у кожній одиниці продукції втілюється менша кількість праці, вартість одиниці продукції зменшується, а вартість виробленої маси залишається незмінною.

Приклад: На підприємстві, яке виготовляє взуття, протягом 8 год. виробляли 1 тис. пар взуття. Якщо продуктивність праці зросла вдвічі, то за 8 год. стали виготовляти 2 тис. пар взуття. Суспільно необхідний робочий час на виготовлення однієї пари скоротився вдвічі – раніше становив 8:1000 = 0,008 і тепер 8:2000 = 0,004 , але час залишався незмінним (8 год.).

На вартість впливає також інтенсивність праці.

Інтенсивність праці – затрати часу за одиницю часу.

Зростання інтенсивності праці рівноцінне продовженню робочого дня. Тому що інтенсивніша праця створює за одиницю часу більшу вартість, ніж менш інтенсивна. Отже, вартість товару перебуває в обернено пропорційній залежності від продуктивності праці і прямо пропорційній – від інтенсивності праці.

На вартість також впливає складна праця.

Складна праця – праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що, у свою чергу, передбачає потребу в здобутті освіти.

Проста праця – праця, яка не потребує попередньої освіти і кваліфікації. Наприклад, праця землекопа.

У складній праці втілена не лише праця кваліфікованого працівника, а й опосередкована праця, яка була витрачена на його підготовку (праця вчителів, майстрів, що готували спеціаліста). Тому складна праця – це помножена проста праця, і за одиницю часу нею створюється більша вартість.

Визначення вартості товару суспільно необхідними витратами праці – це його характеристика з боку виробника. В економічній теорії такий підхід розроблено К. Марксом і отримав назву теорії трудової вартості.