1.Суть світового господарства

Світове господарство - це сукупність, єдина система національних господарств, об’єднана міжнародним поділом праці і кооперуванням праці, які перебувають у певних економічних взаємовідносинах. Національні економіки - матеріальна основа світового господарства.

Суть світового господарства визначається тими зв’язками між національними економіками, які називаються міжнародними економічними відносинами.

Міжнародними економічними відносинами являють собою систему господарських відносин між різними країнами. Елементами цієї системи є: міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво, вивіз капіталу, міжнародний кредит, світова торгівля, міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини.

Економічні зв’язки між країнами зумовлені низкою чинників:

1. прагнення народів світу вижити в умовах надмірного нарощування ядерних потенціалів і загрози можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування;

2. розгортання НТП;

3. необхідністю спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні.

4. необхідністю об’єднання зусиль проблем

а) при розв’язанні глобальних проблем(економічних, продовольчих);

б) в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії);

в) для спільного освоєння Світового океану та космосу;

г) для збереження як уже набутих людством знань, ідей, так і модифікації та використання нових складних інформаційних систем;

д) для створення міжнародного інформаційного банку даних, яким б могла користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства.

Можна виділити такі етапи розвитку світового господарства:

1. Розвиток світової торгівлі - ХV-ХVІІІ ст. і перша половина ХІХ ст. Світова торгівля була єдиним універсальним зв’язком, який об’єднував між собою національні господарства.

2. Вивіз капіталу у грошовій і товарній формах.

3. виробнича інтеграція - це процес взаємного переплетення виробничих процесів різних країн, що потребує проведення спільної, узгодженої економічної політики.

Залежно від обраного показника класифікації структуру світового господарства можна подати так:

1. Соціально-економічна структура (залежно від рівня економічного розвитку країни). Показником зарахування країн до розвинутих і країн з перехідною економікою; країн що розвиваються; нових індустріальних країн; найменш розвинутих країн є виробництво внутрішнього продукту на душу населення.

2. Структура відтворення. Показником зарахування країн до промислово розвинутих і аграрних є питома вага цих галузей національних господарств у сукупного ВВП.

3. Структура міри інтегрованості у світового господарства. До показників міри інтеграції національних економік у світове господарство належать:

• частина зовнішньо-торговельного обігу на душу населення;

• структура зовнішньо-торговельного обігу;

• частина зовнішньо-торговельного обігу у ВНП;

• зовнішньо-торговельна квота (сукупність вартості експорту та імпорту поділена на двоє відносно вартості ВВП);

• експортна квота (процентне відношення експорту товарів і послуг до ВВП);

• зовнішній обіг послуг;

• обіг довгострокових капіталовкладень.

4. Структура щодо функціонування регіональних і транснаціональних господарських комплексів.

Регіональні господарські комплекси - це інтеграційні комплекси, які складаються з національних господарств певних країн і відрізняються від інших розвиненіших взаємним поділом праці, тіснішим переплетенням капіталів, кооперативних зв’язків, мірою взаємного регулювання господарств.