Умови функціонування ринку

Для ефективного функціонування ринку необхідні певні умови:

1. реальний плюралізм (множинність) форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинутих країн, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність, колективна, державна, муніципальна, змішані форми власності;

2. неспроможність суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. За наявності такого впливу, що передбачає існування монополій, ефективність функціонування ринку зменшується;

3. розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації. Ця умова значно послаблює монополістичні тенденції в економіці та сприяє ефективному функціонуванні сучасного ринку;

4. високорозвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки з боку держави, що призводить до існування регульованого ринку;

5. наявність і доступність всебічної інформації про ринок. Виконання цієї умови передбачає розвинуту маркетингову діяльність;

6. наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу установ, інститутів, які обслуговують ринок;

7. конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької діяльності;

8. розгалужений, розвинутий комплекс об’єктів власності, які можуть стати об’єктом купівлі-продажу. До таких об’єктів належать засоби виробництва, в т.ч. земля, робоча сила, інтелектуальна власність, послуги, різні види цінних паперів, гроші, нерухомість, предмети споживання;

9. стабільна грошова та фінансова системи, а відповідно відсутність або низький рівень інфляції;

10. раціональне поєднання лібералізму та протекціонізму (система захисту).

Світовий досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка. У світі не існує якоїсь однієї моделі ринкової економіки. У кожній країні ринок має свої особливості. Однак існує (скоріше теоретично) і модель суто ринкової економіки, основними принципами якої є:

• приватна власність на ресурси. Це означає, що матеріальні ресурси перебувають у власності приватних громадян, а не уряду. Водночас законодавство передбачає і широкі юридичні обмеження цього права приватної власності. Існує також і обмежена державна власність;

• максимальна свобода підприємництва, що означає право приватних підприємств придбати економічні ресурси, організувати процес виробництва з цих ресурсів, товарів і послуг за власним вибором і придбати цей товар за вибором фірми. Ця свобода передбачає і відсутність якихось штучних перешкод і обмежень з боку уряду щодо вибору галузі діяльності;

• свобода вибору. Вона пердбачає, що власники матеріальних ресурсів і грошового капіталу можуть використовувати або реалізовувати ці ресурси на свій розсуд;

• свобода споживчого вибору. Її суть полягає в тому, що споживачі в межах своїх грошових можливостей вільні купувати ті товари і в таких наборах, які вони вважають доцільними для задоволення своїх потреб. Саме споживач в кінцевому підсумку визначає, що повинна виробляти економіка;

• особистий інтерес, який формує фундаментальний спосіб дії різних економічних одиниць: кожний робить те, що йому вигідно;

• конкуренція, що передбачає розпорошення економічної влади і обмежує зловживання владою;

• координація економіки через ринкову систему, або систему ціноутворення. Ціни формуються під впливом попиту і пропозиції;

• висока ефективність використання ресурсів;

• відсутність потреби в державному регулюванні економіки. Роль держави зводився до:

  1. захисту приватної власності;

  2. встановлення правових основ функціонування ринку.

Варто визначити ще такі дві важливі риси ринкової економіки, як: