2.6. Підвідомчість цивільних справ судам. Порядок розгляду і вирішення справ судом у порядку цивільного судочинства

Відповідно до ст.15 Цивільно-процесуального кодексу (ЦПК) України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Підсудність – це правила розмежування компетенції між різними судами з розгляду й вирішення ними підвідомчих їм справ.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Суд вирішує цивільні справи виходячи з наступних принципів:

1. гласності та відкритості судового розгляду;

2. поваги до честі і гідності усіх учасників цивільного судочинства та їх рівності перед законом і судом;

3. цивільне судочинство здійснюється державною мовою;

4. диспозитивністі цивільного судочинства - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

5. змагальності сторін;

6. права на правову допомогу;

7. забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень;

8. обов’язковості судових рішень.

Учасниками цивільної справи можуть бути:

1. сторони - особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими становить предмет (суть) розгляду і вирішення справи в цивільному судочинстві;

2. треті особи - це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді цивільну справу для захисту особистих суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів нарівні з сторонами справи;

3. представники сторін, заявників та третіх осіб. Представництво у цивільному процесі – це процесуальна діяльність осіб (представників), яка спрямована на захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів іншої особи, держави або громадських інтересів або сприяння суду у з’ясуванні об’єктивної істини в суті справи й винесення законного й обгрунтованого рішення і яка бере безпосередню участь у справі;

4. заявники у справах окремого та наказного провадження;

5. органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах;

6. секретар судового засідання;

7. судовий розпорядник;

8. свідок, експерт, перекладач, спеціаліст тощо;

9. особа, яка надає правову допомогу.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

1. знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал;

2. брати участь у судових засіданнях;

3. подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

4. задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

5. заявляти клопотання та відводи;

6. давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

7. користуватися правовою допомогою;

8. знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;

9. прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;

10. оскаржувати рішення і ухвали суду тощо.

Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвер-дження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Провадження у справі – це сукупність процесуальних дій суду і учасників справи щодо порушення й вирішення окремої судової справи.

Провадження у справі починається з порушення справи за позовом (заявою, поданням) заінтересованої у цьому (уповноваженої не це) фізичної або юридичної особи у порядку встановленому законом.

Суди розглядають цивільні справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Наказне провадження. Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Судовий наказ може бути видано (ст.96 ЦПК), якщо:

1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;

2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу (про що виноситься відповідна ухвала судді), якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 ЦПК;

2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

У разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог. Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень. Після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та роз'яснюється його право в разі заперечення проти вимог стягувача протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування.

У разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання та за наявності даних про отримання боржником копії наказу судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Позовне провадження. За загальним правилом територіальної підсудності позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Позов – це письмова заява до місцевого суду з вимогою про захист порушених цивільних прав та інтересів.

Справи в порядку позовного провадження розглядаються судом у наступні етапи:

1. Подання позову. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви, оформленої згідно вимог ст.119 ЦПК до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості. Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі позовної заяви.

2. Попереднє судове засідання. Воно проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Попереднє судове засідання повинно бути призначено і проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі.

3. Судовий розгляд справи. Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць. Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань.

4. Винесення рішення. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду. Рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються, як правило, негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження ( 10 днів після проголошення рішення), якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений законом строк (протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження), рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

5. Оскарження рішення (ухвали) суду. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення цих строків залишаються без розгляду. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право оскаржити до Верховного Суду України судові рішення у цивільних справах у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку. Судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону;

2) визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

6. Виконання рішення. Питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його розірвання, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.