logo search
i03

2.1. Конституція України як основний закон. Конституційна форма правління, державного устрою та політичного режиму України

Конституція – це Основний Закон держави, який приймається вищим представницьким органом держави або самим народом в особливому по-рядку, визначає суспільний, державний і адміністративно-територіальний устрій, порядок формування та діяльність органів державної влади і управ-ління, основні права та обов’язки громадян і має найвищу юридичну силу.

Конституція характеризується наступними юридичними властивостями:

Конституція має основоположний характер для всіх видів суспільних відносин і є основою всієї правової системи держави та законодавства.

Преамбула (у перекладі з латинської - "той, що передує") - це вступна частина законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини, що стали підставою для його видання або укладення.

Як частина будь-якої конституції, Преамбула здебільшого містить положення ідейно-правового характеру, часто з явним ідеологічним навантаженням. Зазвичай у преамбулах зазначено причини прийняття конституцій, мета, завдання і мотиви прийняття. В Преамбулі Конституції України зокрема зазначено:

"Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян усіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю конституцію - Основний закон України".

Структура Конституції України має наступний вигляд:

Преамбула.

Розділ І. Загальні засади.

Розділ П. Права, свободи і обов'язки людини і громадянина.

Розділ III. Вибори. Референдум.

Розділ IV. Верховна Рада України.

Розділ V. Президент України.

Розділ VI. Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади.

Розділ VII. Прокуратура.

Розділ VШ. Правосудця.

Розділ IX. Територіальний устрій України.

Розділ X. Автономна Республіка Крим.

Розділ XI. Місцеве самоврядування.

Розділ XII. Конституційний суд України.

Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України.

Розділ XIV. Прикінцеві положення.

Розділ XV. Перехідні положення.

Розділи І-ХІV об'єднують 161 статтю; останній XV розділ "Перехідні положення" містить приписи, пов'язані з поступовим введенням у дію окремих положень Конституції, об'єднаних у 14 пунктів.

За загальними класифікаційними ознаками Конституцію України можна визначити як:

- писану, постійну та кодифіковану конституцію унітарної держави з автономним утворенням;

- жорстку конституцію, оскільки внесення змін і доповнень до неї, на відміну від внесення змін і доповнень до інших законів, потребує в окремих випадках як спеціальних суб'єктів, так і кваліфікованої більшості голосів (не менше 2/3 голосів від конституційного складу ВР);

- за порядком прийняття Конституція України є демократичною, оскільки прийнято її було 26 червня 1996 р. парламентом від імені народу України: громадян усіх національностей.

Предметом правового регулювання конституційних норм є конституційний лад – сукупність основоположних правовідносин, закріплених нормами конституційного права, які визначають основи суспільного ладу і державного устрою.

У Конституції України (Розділ І "Загальні засади") визначено форми української держави, а саме:

1. Форма державного правління відображає визначений Конституцією порядок утворення та організації вищих органів влади. Форма правління характеризує структуру органів державної влади, порядок їх створення, розподіл повноважень, принципи взаємодії органів влади між собою та з іншими суспільно-політичними утвореннями.

2. Форма державного устрою відображає спосіб територіально-політичного устрою держави та порядок організації і взаємодії центральної і регіональної державної влади та місцевого самоврядування. Ця форма держави характеризує принципи поділу держави на складові частини та організації влади народу на її території з врахуванням та поєднанням інтересів держави, людини і суспільства в цілому.

Політичний режим визначає методи та засоби здійснення політичної влади держави. Він характеризує способи взаємодії влади з суспільством, політичний статус суспільно-політичних утворень та співвідношення різноманітних способів і засобів здійснення влади.

У ст. 1 Конституції України недвозначно зазначено, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава".

Україна дійсно відповідає таким критеріям державності:

- "Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною" (ст. 2, ч. 5),

- "В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом" (ст. 4).

- "Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою усього Українського народу.”

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом" (ст.17).

Як суверенна держава Україна має всі необхідні державні атрибути, зокрема державні символи: "Державний Прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів; Великий Державний Герб, який встановлюється законом, із урахуванням малого Державного Герба і герба війська Запорізького; Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом. Столицею України є місто Київ" (ст. 20).

''Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування укр. мови в усіх сферах суспільного життя на території України..." (ст. 10).

"Грошовою одиницею України є гривня" (ст. 99.)

За формою державного правління Україна є парламентсько-президентською республікою. "...Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу" (ст.5).

За формою державного устрою Україна є унітарна держава з автономним утворенням у вигляді Автономної Республіки Крим: "Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною"(ст. 2).

Юридична категорія "територіальний устрій держави" близька до категорії "державний устрій". Вона дає відповідь на питання про те, як організована територія держави, з яких частин вона складається і яким є правове становище як території взагалі, так і окремих її складових.

Цій проблемі присвячено спеціально розділ IX Конституції України, який так і називається - "Територіальний устрій України" (ст. 132-233). Тут визначено загальні засади територіальної організації держави:

- принцип єдності та цілісності державної території;

- принцип поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади;

- принцип збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних та демографічних особливостей, етнічних та культурних традицій (ст. 132).

Державна територія України вперше означена у законі "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. Акт проголошення незалежності України проголосив територію України неподільною та недоторканною. Питання зміни території України віднесене до відання всеукраїнського референдуму (ст. 73 Конституції та ст. З Закону "Про всеукраїнський та місцеві референдуми").

Ст. 133 Конституції вказує, що систему адміністративного устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області (24), райони, міста, райони в містах, селища і села.

Правовому статусу Автономної Республіки Крим присвячено Розділ X Конституції України (ст. 134-139),

На виконання Конституції 4 жовтня 1996 р. Верховна Рада України відхилила 20 із 136 статей представленої на її затвердження кримської конституції: про символіку, про окреме громадянство Криму, про кримський статус Севастополя, про голову виконавчої влади в Криму, про Уповноваженого представника з прав людини в Криму тощо. У разі невідповідності актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції та законам України Президент України може зупинити їхню дію з одночасним зверненням до Конституційного Суду України.

Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою України.

Ст. 133 Конституції зазначає, що міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Надання Києву спеціального статусу обумовлено тим, що він є столицею країни.

Особливий же статус Севастополя, який не є складовою Автономної Республіки Крим, спричинений конкретними політико-правовими проблеми пострадянського періоду, а саме - базуванням у місті Військово-Морських Сил України та на правах оренди ряду портових структур - Чорноморського флоту сусідньої держави Росії, що зумовлює перебування території м. Севастополя певною мірою в юрисдикції двох держав.

3. За формою політичного (державного) режиму Україна - демократична держава (ст. 1 Конституції). Розрізняють безпосередню та представницьку демократію народу. Конституційними формами прямої демократії в Україні є вибори та референдум. Представницька демократія реалізується через державу і місцеве самоврядування.