2. Суб’єкти і об’єкти власності

Специфіку тієї чи іншої форми власності визначають такі чинники:

1. хто привласнює одну річ, тобто хто в кожному конкретному випадку, говорячи мовою юристів, є суб’єктом права власності. Суб’єктом права власності можуть бути фізичні особи, групи (об’єднання) людей, держави, а інколи й кілька держав;

2. що привласнюється, тобто що є об’єктом права власності. Об’єктами права власності можуть бути різноманітні речі, і навіть, як це було в рабовласницькому суспільстві, людина-раб. Економістів насамперед цікавить, до якої з двох груп можна віднести той чи інший об’єкт права власності - до споживчих благ чи до економічних ресурсів. До об’єктів права власності належать не лише матеріальні речі, але й різноманітні права, цінні папери;

3. які права власності, тобто якими формальними правами володіє той чи інший суб’єкт стосовно об’єкта права власності і якою мірою вони реально ним реалізуються. Як правило, серед багатьох прав власності виділяються три основні – володіння, розпорядження та використання. Отже, можна сказати, що власність – це сукупність прав володіння, розпорядження та використання об’єктів права власності, які за суб’єктами права власності закріплені законом.

Володіння – право виключно фізичного контролю над об’єктом права власності.

Користування – право особистого використання об’єкта права власності.

Розпорядження (управління) – право прийняття власником рішення про те, хто і яким чином даний об’єкт права власності може використовувати.