4.Закони, принципи і категорії економічної теорії. Позитивна і нормативна економіка

Завдання економічної теорії полягає в тому, щоб систематизувати, узагальнити і пояснити факти. Принципи, закони і категорії – кінцевий результат економічного аналізу – вносять порядок і розуміння набір фактів, зв’язуючи їх до купи, встановлюючи належні взаємозв’язки між ними і виводячи з них певні узагальнення.

Економічні категорії – це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів.

Кожна категорія виражає окремі сторони економічних відносин, а в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства в цілому. Наприклад, щоб розкрити суть ринкової економіки, необхідно глибоко оволодіти цілою системою економічних категорій, починаючи з товару, грошей, вартості, ціни і закінчуючи менеджментом і маркетингом.

Виведення і пізнання економічної категорії – важливий, але не останній крок на шляху проникнення в суть економічних явищ. Як відомо, економічні відносини розвиваються за певними економічними законами.

Економічний закон – це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя. Якщо економічна категорія виражає який не будь один момент, або одну сторону економічних відносин, суть одного явища, то економічні закони розкривають взаємозв’язок, внутрішню залежність кількох або багатьох одно порядкових явищ. Крім того, в категоріях фіксується статичних стан, а в законах – динаміка, процеси руху і розвитку економічного життя.

Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного розвитку суспільства, передбачити його перспективу.

Економічні закони характеризуються такими особливостями: вони мають стійких характер, виявляються через практичну діяльність людей, що не рідко опосередковується політичними, ідеологічними та іншими відносинами, які часто протидіють “природно-історичному” розвитку суспільного виробництва.

Сукупність економічних законів – це субординована система, в якій виділяється з одного боку, основні (первинні, вихідні) і, з іншого, похідні (вторинні, третинні) відносини. У зв’язку з тим економічні закони розрізняють за сферою охоплення виробничих відносин і за роллю у розвитку суспільного виробництва. Розрізняють такі економічні закони:

• Основний економічний закон – виражає найхарактернішу рису і найглибшу суть, природо-економічного ладу, найглибші імпульси економічного розвитку. Цей закон виражає мету суспільного виробництва і засоби його досягнення.

• Загальний економічний закон(системи в цілому) – це закони, які охоплюють усі сторони економічних відносин (виробництво, розподіл, обмін, споживання)тобто їхню сукупність як єдине ціле (закон попиту і пропозиції, спадної граничної корисності, закон пропорційності).

• Закони окремих сфер – охоплюють певні сторони економічних відносин: виробництво, розподіл, обмін, споживання (закон підвищення продуктивності праці, закон оплати праці).

Системний підхід до вивчення економічних законів має надзвичайно велике значення. Лише на його основі можна виробити правильні рекомендації щодо їх використання, установити науково обґрунтовані принципи й методи суспільного регулювання економіки.

Пізнання економічних законів сприяє правильному їх використанню в господарській діяльності. Адже економічний розвиток відбувається відповідно до вимог економічних законів. Вони фактично означають економічну необхідність. Суспільство одержить найбільший економічний ефект тоді, коли свою діяльність будуватиме таким чином, щоб створити широкий простір для дії об’єктивних економічних законів.

І навпаки, коли свідомо організована господарська діяльність суперечить вимогам об’єктивних законів, то це призведе до великих збитків.

Економічні принципи в будь-якому суспільстві управляються внутрішніми, властивими для них законами – законами суспільних дій людей. Економічні закони проявляються не в окремому явищі, а у вигляді пануючих тенденцій, які виявляються в усій сукупності явищ і процесів. Закони відображають типові, стійкі зв’язки і залежності між різними економічними явищами і процесами, які постійно повторюються і визначають головні напрямки розвитку економіки в цілому.

Позитивна та нормативна економічна теорія.

Економічна теорія використовується не тільки для того, щоб описати і пояснити рух виробництва, інфляції, доходів, але й обґрунтування економічної поведінки. Тут спочатку ми маємо справу з позитивною економікою, а потім з нормативною. Позитивна економіка оперує фактами і вільна від суб’єктивних і оціночних суджень вона намагається сформулювати наукові уявлення про економічну поведінку.

Нормативна ж економіка уособлює оціночні судження певної групи людей про те, якою має буди економіка, або яку конкретну політичну акцію треба рекомендувати, ґрунтуючись на певній економічній теорії або на певних економічних відносинах.

Іншими словами, позитивна економіка вивчає те, що є, тоді як нормативна економіка виражає суб’єктивні уявлення про те, що має бути. Позитивна досліджує фактичний стан економіки; нормативна визначає, які конкретні умови чи аспекти економіки бажані або не бажані. Якщо у реченні фігурують слова “має бути” або “слід зробити”, можна бути певним що ми маємо справу з нормативною економікою.

Завдання “позитивної економіки” – описати, пояснити і передбачити рух виробництва, інформації, доходів, тобто дослідити фактичний стан економіки.

Завдання “нормативної економіки” обґрунтування економічної поведінки вироблення економічної політики.