2. Випереджаючий розвиток
В доктринах міжнародних економічних організацій домінує концепція "доганяючого" розвитку, рекомендована постсоціалістичним країнам, а також країнам, що розвиваються. На собі в повній мірі цю концепцію відчула і Україна. Однак в останні десятиліття ця доктрина дискредитувала себе, оскільки країни третього світу внаслідок формування самодостатності західного світу відчувають зниження попиту на традиційні товари їх експорту, що відбувається в результаті його постіндустріальної трансформації, і радикально скоротили потреби в продукції периферійних держав. Як результат, ці держави втратили можливість формування ресурсів для розвитку, що поставило багато з них на межу економічної катастрофи. Найважливішим фактором господарського прогресу віднині стали технологічні зрушення, інтелект та творчі здібності людини.
Єдиною можливістю досягти національних цілей розвитку і рівноправної інтеграції у світогосподарську систему для України є доктрина "випереджаючого" розвитку, яка, враховуючи ймовірні перспективи наближення до розвинених індустріальних країн світу і приєднання до співдружності країн ЄС, може забезпечити у довгостроковій перспективі темпи росту ВВП у 2–3 рази вищі за аналогічні показники країн з розвиненою ринковою економікою.
Світова практика довгострокового економічного розвитку свідчить про його нелінійність, що породжує нову рису в теорії та практиці економічного зростання – її багатоваріантність. Саме тому пряме запозичення тієї чи іншої моделі без ґрунтовної адаптації до місцевих умов та вдосконалення призводить до негативних наслідків.
Вважається що найбільш результативною економічною моделлю в умовах взаємозв’язаного світового розвитку є відкритість економіки та лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків. Україна не може без міжнародного співробітництва досягти успіхів в літакобудуванні, космічній техніці, і в цілому зробити прорив в технологічній та інноваційних сферах і перейти на інноваційний шлях розвитку.
Однак в умовах домінування сировинної складової відкритість української економіки обертається тенденцією "збіднюючого розвитку".
Зламати цю небезпечну з точки зору середньострокових і довгострокових перспектив України тенденцію можна, заклавши підвалини інтенсивного випереджального розвитку. Для цього необхідно:
прискорити формування індустріально-інформаційного устрою;
забезпечити широке впровадження інтенсивного типу відтворення суспільного продукту;
суттєво підвищити якість державного та корпоративного управління економікою;
довести в перспективі частку інноваційних продуктів та високих технологій до 35% ВВП;
скоротити поступово енергоємність ВВП у 2–3 рази;
збільшити частку інвестицій в основний капітал в структурі ВВП за категоріями кінцевого використання щонайменше до 25%;
налагодити повноцінне функціонування фондового ринку, створивши умови для ідентифікації ринкової вартості національного капіталу, розширення спектру фінансових ресурсів корпоративних структур, перетоку їх в галузі з високим вмістом доданої вартості.
Економічне зростання випереджаючого типу не виключає застосування окремих елементів догоняючого розвитку, що обумовлює диференційований підхід до стратегічних орієнтирів в практичній політиці. Сюди входить:
стратегія "переслідування" ("копіювання") яка полягає в освоєнні випуску конкурентоспроможної продукції, що вже виробляється в розвинутих країнах. Ця стратегія має застосовуватися для виробництва побутової техніки, двигуно-, автомобілебудування, хімічної промисловості тощо;
стратегія "лідерних технологій". Передбачає використання власних науково-технічних досягнень на основі нагромадження основного капіталу для створення нових видів продукції і технологій, формування попиту на них і виходу на нові ринки. Таку стратегію потрібно застосовувати в оборонній, аерокосмічній, суднобудівній промисловості, хімічному, важкому та енергетичному машинобудуванні, індустрії інформаційних технологій, інших наукоємних виробництвах;
"проривна" стратегія. Полягає у створенні принципово нових видів продукції, що випереджають сучасні зразки на одне-два покоління. Стратегія базується на концепції "обганяти не доганяючи", має селективний характер і здійснюватиметься в науково-технічних установах та на інноваційних підприємствах на основі підвищення частки інноваційного нагромадження.
Загальним для кожної з цих стратегій є досягнення нового технологічного рівня вітчизняної економіки.
- Україна-2015: національна стратегія розвитку
- Випереджаючий розвиток........................................................................................34
- Завдання і етапи реалізації стратегії
- Політичний і державний розвиток
- Суспільний розвиток
- Економічний розвиток
- Суспільство
- Стартові умови розвитку
- Стратегічні пріоритети соціальної політики
- 1.Соціальні стимули і соціальні гарантії
- Державна допомога
- Державні гарантії
- Державні стимули
- Інституційні зміни системи:
- 2. Створення повномасштабної системи соціального страхування:
- 3. Реформа системи соціальної допомоги:
- 4. Розвиток системи соціальних послуг:
- 5. Трансформація системи пільг:
- 6. Розвиток соціальної інфраструктури:
- 2. Трансформація політики доходів
- 3. Безперервна освіта та конкурентоспроможність ринку праці
- 4. Політика збереження здоров’я нації
- 1. Реформування галузі охорони здоров’я:
- 2. Сприяння створенню безпечних умов праці:
- 3. Заохочення здорового способу життя:
- 5. Громадянська активність та інститути розвитку
- 6. Суспільна мотивація реформ
- 7. Стратегія інтеграції українського суспільства
- Економіка Стартові умови розвитку
- Пропорційність та диспропорції в економіці України
- Фондоозброєність праці та завдання технологічної модернізації
- Бар’єрність у вітчизняній економіці
- Ключові завдання економічної політики до 2015 року
- 1. Позиціонування України у геоекономіці
- 2. Випереджаючий розвиток
- 3. Науково-технологічна та інноваційна політика
- 4. Технологічна модернізація
- 5. Нагромадження капіталу
- 6. Сільське господарство в реалізації Стратегії розвитку України.
- 7. Політика конкурентноздатності
- 8. Програмний метод у бюджетному процесі України – шлях до ефективної державної політики у сфері інвестицій
- 9. Інституційне забезпечення реалізації Стратегії.
- Держава Стартові умови розвитку
- 1. Завершення трансформації політичної системи
- 2. Адміністративна реформа
- 3. Реформа судової системи
- 4. Виборча реформа
- 5. Зовнішньополітичне забезпечення стратегічних національних інтересів
- Додатки
- Реальний сектор (2008–2015 рр.)