2. Випереджаючий розвиток

В доктринах міжнародних економічних організацій домінує концепція "доганяючого" розвитку, рекомендована постсоціалістичним країнам, а також країнам, що розвиваються. На собі в повній мірі цю концепцію відчула і Україна. Однак в останні десятиліття ця доктрина дискредитувала себе, оскільки країни третього світу внаслідок формування самодостатності західного світу відчувають зниження попиту на традиційні товари їх експорту, що відбувається в результаті його постіндустріальної трансформації, і радикально скоротили потреби в продукції периферійних держав. Як результат, ці держави втратили можливість формування ресурсів для розвитку, що поставило багато з них на межу економічної катастрофи. Найважливішим фактором господарського прогресу віднині стали технологічні зрушення, інтелект та творчі здібності людини.

Єдиною можливістю досягти національних цілей розвитку і рівноправної інтеграції у світогосподарську систему для України є доктрина "випереджаючого" розвитку, яка, враховуючи ймовірні перспективи наближення до розвинених індустріальних країн світу і приєднання до співдружності країн ЄС, може забезпечити у довгостроковій перспективі темпи росту ВВП у 2–3 рази вищі за аналогічні показники країн з розвиненою ринковою економікою.

Світова практика довгострокового економічного розвитку свідчить про його нелінійність, що породжує нову рису в теорії та практиці економічного зростання – її багатоваріантність. Саме тому пряме запозичення тієї чи іншої моделі без ґрунтовної адаптації до місцевих умов та вдосконалення призводить до негативних наслідків.

Вважається що найбільш результативною економічною моделлю в умовах взаємозв’язаного світового розвитку є відкритість економіки та лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків. Україна не може без міжнародного співробітництва досягти успіхів в літакобудуванні, космічній техніці, і в цілому зробити прорив в технологічній та інноваційних сферах і перейти на інноваційний шлях розвитку.

Однак в умовах домінування сировинної складової відкритість української економіки обертається тенденцією "збіднюючого розвитку".

Зламати цю небезпечну з точки зору середньострокових і довгострокових перспектив України тенденцію можна, заклавши підвалини інтенсивного випереджального розвитку. Для цього необхідно:

• прискорити формування індустріально-інформаційного устрою;

• забезпечити широке впровадження інтенсивного типу відтворення суспільного продукту;

• суттєво підвищити якість державного та корпоративного управління економікою;

• довести в перспективі частку інноваційних продуктів та високих технологій до 35% ВВП;

• скоротити поступово енергоємність ВВП у 2–3 рази;

• збільшити частку інвестицій в основний капітал в структурі ВВП за категоріями кінцевого використання щонайменше до 25%;

• налагодити повноцінне функціонування фондового ринку, створивши умови для ідентифікації ринкової вартості національного капіталу, розширення спектру фінансових ресурсів корпоративних структур, перетоку їх в галузі з високим вмістом доданої вартості.

Економічне зростання випереджаючого типу не виключає застосування окремих елементів догоняючого розвитку, що обумовлює диференційований підхід до стратегічних орієнтирів в практичній політиці. Сюди входить:

1. стратегія "переслідування" ("копіювання") яка полягає в освоєнні випуску конкурентоспроможної продукції, що вже виробляється в розвинутих країнах. Ця стратегія має застосовуватися для виробництва побутової техніки, двигуно-, автомобілебудування, хімічної промисловості тощо;

2. стратегія "лідерних технологій". Передбачає використання власних науково-технічних досягнень на основі нагромадження основного капіталу для створення нових видів продукції і технологій, формування попиту на них і виходу на нові ринки. Таку стратегію потрібно застосовувати в оборонній, аерокосмічній, суднобудівній промисловості, хімічному, важкому та енергетичному машинобудуванні, індустрії інформаційних технологій, інших наукоємних виробництвах;

3. "проривна" стратегія. Полягає у створенні принципово нових видів продукції, що випереджають сучасні зразки на одне-два покоління. Стратегія базується на концепції "обганяти не доганяючи", має селективний характер і здійснюватиметься в науково-технічних установах та на інноваційних підприємствах на основі підвищення частки інноваційного нагромадження.

Загальним для кожної з цих стратегій є досягнення нового технологічного рівня вітчизняної економіки.