5. Нагромадження капіталу

Теорія та практика господарювання свідчать про провідну роль нагромадження основного капіталу в економічному зростанні. Нагромадження, власне, говорить про приріст ресурсів ВВП, скоригований на вибуття капіталу внаслідок його фізичного та морального зношення. Рівень нагромадження забезпечує стійкий стан економіки з найвищим рівнем споживання населення на середню- та довгострокову перспективу. Суттєвими чинниками є також стан торгівельного та платіжного балансів, валютний курс, паритети купівельної спроможності та залежні від них пропорції міжнародного обміну.

В Україні склались певні співвідношення між приростом ВВП, фондів споживання та нагромадження. Хоча вони потребують гнучкої корекції, не слід переходити об’єктивну межу між нагромадженням та споживанням, коли провідні парламентські сили наголошують на необґрунтованому збільшенні бюджетних витрат. В цьому контексті не слід ігнорувати негативний досвід пропорції нагромадження-споживання в деяких постсоціалістичних країнах. Отримавши політичну незалежність, вони згорнули промислову діяльність, зробивши акцент на традиційних видах господарської діяльності, що суперечить характеру сучасного урбанізованого світу. Зокрема в Киргизії кінцеве споживання становило (2005 р.) 104% до ВВП, в Молдові – 105,41%. У світовій економіці спостерігаються аналогічні процеси: в Гвінеї-Бісау відповідний показник дорівнює 110,54%, Мадагаскарі – 131,9%, Нігерії – 101,42%. В таких випадках нагромаджуються борги, відсутні перспективи розвитку, утворюються зони застійної бідності та жебрацтва. Напроти, в країнах з високою нормою нагромадження, зокрема в Люксембурзі, Ірландії, Норвегії, Кореї, Малайзії, досягнуті високі параметри душового виробництва ВВП та споживання населення.

Зниження промислово-інвестиційної діяльності властиве ряду регіонів України. У 1990–2006 рр. при збереженні на кінець періоду обсягів промислового виробництва в країні в цілому відповідний показник Львівської області становив 63,6%, Сумської – 67,3, Херсонської – 44,8%. В Запорізькій області, а також Миколаївській, Сумський, Тернопільській, Чернігівський областях падіння валової продукції сільського господарства було більшим, ніж в середньому по країні. Це ставить нові вимоги перед регіональною політикою.

Інвестиції в основний капітал в Україні у 1991–2007 рр. збільшилися у середньорічному вимірі в 1,32 рази і становили на кінець періоду 49,4 млрд. грн. у порівняних цінах, поступаючись рівню 1990 р. на 11%. У 2001–2007 рр. був значною мірою компенсований спад початкового періоду ринкової трансформації. Постає стратегічне завдання подальшого підвищення обсягів нагромадження, збільшення його норми в структурі ВВП за категоріями кінцевого використання щонайменше до 25%. Не слід виключати й можливість більш високого нагромадження відповідно до завдань технологічної модернізації економіки.

Однак в цьому контексті необхідно розв’язати гострі соціальні питання зростання фонду споживання та подолання бідності, адже досі понад 50% населення має середньодушові сукупні витрати в місяць нижче прожиткового мінімуму.