5. Громадянська активність та інститути розвитку

Органи державної влади схильні вбачати у суспільстві аморфну масу, яка конче потребує патронажу. Саме тому громадські організації, ініціатива створення яких походить "згори", виявляються штучними, а поодинокі випадки самоорганізації громадян навколо вирішення конкретних проблем (від благоустрою домової території до протестів проти незаконної забудівлі) натикаються на стіну бюрократії й, отже, у більшості винятків закінчуються нічим.

В державі практично відсутній громадський контроль та громадська експертиза у сфері соціального реформування. Житлово-комунальне господарство, охорона здоров’я, освіта – це те, що стосується кожного, тому суспільство має стати безпосереднім ініціатором змін у цих галузях. Проте сьогодні йому не залишається нічого іншого, як реагувати протестами на соціально непрозорі та економічно безпідставні рішення, прийняті державною бюрократією.

Один з непрямих наслідків цього – підтримка неурядових громадських організацій майже виключно західними фондами й, отже, поширення в Україні імпортованих уявлень про «справжню демократію», які часто не приживаються або мутують на українському ґрунті. Поряд з тим, що загально прийнятними явищами стали проплачені мітинги, політичні акції та інші прояви «покупної» демократії, сьогодні практично не сформовані механізми контролю влади з боку суспільства, однобічною є комунікація в системі «суспільство-держава», більшість громадських ініціатив залишається на узбіччі державного життя. Громадянське суспільство досі не стало активним суб’єктом політики держави. Іншими словами, у нас поки що не вистачає ресурсів для пошуку власного шляху консолідації суспільства.

Враховуючи системні вади партійного простору України, саме громадські об’єднання, організації, "групи громадського тиску" сьогодні можуть і мають стати дієвою формою інституціоналізації суто суспільних інтересів і трансформації їх у потужні імпульси розвитку країни в цілому.

Існують два шляхи підтримки і посилення повноважності громадських об’єднань – законодавчий і прецедентний.

Законодавча підтримка діяльності громадських організацій, професійних та інших об’єднань як громадянських інститутів розвитку передбачає істотне корегування і оновлення відповідної законодавчої бази, передусім – надання всеукраїнським громадським організаціям права вносити свої пропозиції щодо законодавчих ініціатив.

Прецедентний шлях розвитку і посилення громадських організацій полягає у накопиченні, узагальненні і осмисленні фактів їхнього реального впливу на розвиток подій у державі. "Український форум" саме в цьому вбачає свою місію, в тому числі, пропонуючи дану Стратегію.

Ми віримо у силу, потенціал і відповідальність громадян України і виходимо з того, що могутня творча енергія українського громадянського суспільства – найголовніший ресурс державотворення. На часі – формування нових підходів у відбудові взаємодії між владою, політичними організаціями, інтелектуальними елітами і широким громадським загалом. Впевнені, що формула успіху України сьогодні визначається саме об’єднанням зусиль незалежного фахового експертного співтовариства з активністю громадянського суспільства. Тільки у такому поєднанні можлива поява нових ідей і проектів випереджального розвитку держави. Україні необхідний прецедент зі створення суспільних "think tanks" ("мозкових центрів"), які, на відміну від їхніх корпоративних, партійних, галузевих прототипів, трансформуватимуть первинні громадські запити на фахові пропозиції з найважливіших напрямів державної політики.

Отже, ключовою метою для громадських об’єднань і неурядових організацій сьогодні є створення моделі ефективної громадської участі у визначенні засад державного і суспільного розвитку, сприяння зміцненню громадянського суспільства і розширенню перспектив України у сучасному світі.