2. Адміністративна реформа

Враховуючи нинішні кризові обставини, основним змістом другого етапу політичної реформи має стати також вдосконалення системи виконавчої влади та посилення її ефективності. Визначальною складовою реформування виконавчої влади повинна бути адміністративна реформа, спрямована на модернізацію, оптимізацію і департизацію державної служби.

Основні напрями адміністративної реформи:

Оптимізація структури і функцій органів державного управління

В даному випадку йдеться не лише про скорочення кількості центральних органів виконавчої влади. Їх структуру й статус треба чітко прив’язати до функцій, які вони виконують. Функції центральних органів державного управління пропонується поділити на правовстановлюючі (нормотворчі) і правозастосовчі. Це дозволить зробити сферу державного управління більш прозорою і функціональною та менш корумпованою.

Функцію нормотворчості (підготовку законопроектів і постанов Уряду) мають взяти на себе міністерства, які, таким чином, перетворяться на органи стратегічного управління, що виробляють державну політику в певній галузі. Паралельно необхідно чітко визначити сектори державного управління, які знаходяться в підпорядкуванні окремих міністерств. В результаті відбудеться природне скорочення кількості міністерств та позбавлення їх від функцій оперативного галузевого управління.

Правозастосовчі (виконавчо-розпорядчі) функції, зокрема, управління державною власністю та надання публічних послуг населенню, мають здійснювати державні комітети і національні агенції, що підпорядковуються відповідним міністерствам.

Контрольні і наглядові служби повинні діяти незалежно від міністерств і підпорядкованих ним відомчих органів (державних комітетів і національних агенцій). Це дозволить більш ефективно боротися з корупцією і звести до мінімуму кругову бюрократичну поруку.

В процесі перетворення центральних органів виконавчої влади необхідно також встановити чітку і прозору процедуру ухвалення рішень на всіх рівнях державного управління, створити ефективну систему планування, звітності і аудиту, зокрема за рахунок широкої інформатизації сфери державного управління.

Оптимізація структури і функцій органів державного управління має здійснюватись під гаслом трьох «де-»:

• дебюрократизація (спрощення процедур і скорочення термінів ухвалення рішень в державних органах влади);

• децентралізація (передання більшої кількості повноважень до нижчих рівнів управління);

• дерегуляція (відмова держави від частини регулятивних функцій).

У підсумку оптимізація структури і функцій органів державного управління буде спрямована на вдосконалення системи і підвищення якості публічних послуг, що надаються громадянам і суспільним структурам.

Модернізація інституту державної служби

Ключова ланка адміністративної реформи – модернізація, якісне оновлення інституту державної (публічної, цивільної) служби, приведення його у відповідність з нормами і стандартами Європейського Союзу.

Перш за все, необхідно відокремити державний апарат від політичної сфери, а політичні посади (які посідають на основі виборів та політичних процедур, пов’язаних з виборами) - від патронажних і адміністративних посад. Державні службовці повинні жорстко слідувати принципу політичної нейтральності, а конкуруючі партії не мають права використовувати державні структури в політичній боротьбі. Посади в сфері державної служби (крім посад членів Уряду та інших чітко визначених політичних посад) не можуть бути предметом торгу між політичними партіями, що перемогли на парламентських виборах.

В новому законі про державну службу слід чітко регламентувати статус, права, обов’язки, державні гарантії та обмеження для різних категорій державних службовців і працівників виконавчих органів місцевого самоврядування. Система прийому на державну службу, атестації, службового підвищення і ротації кадрів має бути побудована на чітких, прозорих і демократичних правилах і процедурах. Зокрема, слід ширше використовувати конкурсний відбір при заміщенні вакантних посад державних службовців.

Для посилення престижу і стимулювання праці державних службовців, а також зниження корупційних ризиків, необхідно поступове підвищення рівня оплати праці осіб, що зайняті в сфері державного управління. Це, в свою чергу, потребує оптимізації чисельності і функціонального складу корпусу державних службовців.

Адміністративно-територіальна реформа, реформування відносин між центром і регіонами

Одним з найбільш важливих і складних напрямів у здійсненні адміністративної реформи є формування нової, більш демократичної системи відносин між центром і регіонами в органічному взаємозв’язку з адміністративно-територіальною реформою.

Необхідна оптимізація адміністративно-територіального устрою України. Не йдеться про механічне скорочення кількості районів і областей за рахунок їх об’єднання в більш великі територіальні утворення. При формуванні нового адміністративно-територіального устрою країни слід враховувати комплекс факторів:

• наявність регіонів, що склалися історично, мають спільні культурні традиції і відповідну територіальну (регіональну) ідентичність;

• необхідність оптимального соціально-економічного районування на основі економічних взаємозв’язків, що склалися природно (в умовах ринкової економіки);

• наявність в межах нової адміністративно-територіальної одиниці достатнього соціально-економічного потенціалу для підтримки відповідної управлінської інфраструктури;

• відносна територіальна компактність і наявність достатньої комунікаційної інфраструктури в межах нової адміністративно-територіальної одиниці.

Адміністративно-територіальна реформа має максимально можливою мірою сприяти доступності публічних послуг, що надаються державними органами (а також органами місцевого самоврядування) для забезпечення повсякденних потреб громадян. Трансформація адміністративно-територіального устрою країни повинна супроводжуватись децентралізацією владних повноважень і бюджетних ресурсів.

Забезпечення громадського контролю за функціонуванням сфери державного управління

Ефективність і демократичність адміністративної реформи значною мірою залежить від створення дієвої системи громадського контролю за функціонуванням сфери державного управління. Необхідно забезпечити прозорість процесу підготовки і ухвалення рішень в органах державного управління, створити систему публічного інформування про їх діяльність. Оптимальною формою співпраці структур виконавчої влади з різними інститутами громадянського суспільства має стати створення при центральних і місцевих органах державної влади громадських рад. Порядок їх формування та права повинні бути визначені законодавчо. Доцільно застосовувати, розвивати і вдосконалювати різні форми громадських слухань (громадської експертизи) в процесі ухвалення і реалізації органами державного управління і місцевого самоврядування суспільно значущих рішень.

Громадськість може і повинна сприяти налагодженню діяльності органів державного управління таким чином, щоб держава працювала на суспільство, на потреби і інтереси громадян, а не навпаки. В цьому і є головний сенс адміністративної реформи.