5. Громадянська активність та інститути розвитку
Органи державної влади схильні вбачати у суспільстві аморфну масу, яка конче потребує патронажу. Саме тому громадські організації, ініціатива створення яких походить "згори", виявляються штучними, а поодинокі випадки самоорганізації громадян навколо вирішення конкретних проблем (від благоустрою домової території до протестів проти незаконної забудівлі) натикаються на стіну бюрократії й, отже, у більшості винятків закінчуються нічим.
В державі практично відсутній громадський контроль та громадська експертиза у сфері соціального реформування. Житлово-комунальне господарство, охорона здоров’я, освіта – це те, що стосується кожного, тому суспільство має стати безпосереднім ініціатором змін у цих галузях. Проте сьогодні йому не залишається нічого іншого, як реагувати протестами на соціально непрозорі та економічно безпідставні рішення, прийняті державною бюрократією.
Один з непрямих наслідків цього – підтримка неурядових громадських організацій майже виключно західними фондами й, отже, поширення в Україні імпортованих уявлень про «справжню демократію», які часто не приживаються або мутують на українському ґрунті. Поряд з тим, що загально прийнятними явищами стали проплачені мітинги, політичні акції та інші прояви «покупної» демократії, сьогодні практично не сформовані механізми контролю влади з боку суспільства, однобічною є комунікація в системі «суспільство-держава», більшість громадських ініціатив залишається на узбіччі державного життя. Громадянське суспільство досі не стало активним суб’єктом політики держави. Іншими словами, у нас поки що не вистачає ресурсів для пошуку власного шляху консолідації суспільства.
Враховуючи системні вади партійного простору України, саме громадські об’єднання, організації, "групи громадського тиску" сьогодні можуть і мають стати дієвою формою інституціоналізації суто суспільних інтересів і трансформації їх у потужні імпульси розвитку країни в цілому.
Існують два шляхи підтримки і посилення повноважності громадських об’єднань – законодавчий і прецедентний.
Законодавча підтримка діяльності громадських організацій, професійних та інших об’єднань як громадянських інститутів розвитку передбачає істотне корегування і оновлення відповідної законодавчої бази, передусім – надання всеукраїнським громадським організаціям права вносити свої пропозиції щодо законодавчих ініціатив.
Прецедентний шлях розвитку і посилення громадських організацій полягає у накопиченні, узагальненні і осмисленні фактів їхнього реального впливу на розвиток подій у державі. "Український форум" саме в цьому вбачає свою місію, в тому числі, пропонуючи дану Стратегію.
Ми віримо у силу, потенціал і відповідальність громадян України і виходимо з того, що могутня творча енергія українського громадянського суспільства – найголовніший ресурс державотворення. На часі – формування нових підходів у відбудові взаємодії між владою, політичними організаціями, інтелектуальними елітами і широким громадським загалом. Впевнені, що формула успіху України сьогодні визначається саме об’єднанням зусиль незалежного фахового експертного співтовариства з активністю громадянського суспільства. Тільки у такому поєднанні можлива поява нових ідей і проектів випереджального розвитку держави. Україні необхідний прецедент зі створення суспільних "think tanks" ("мозкових центрів"), які, на відміну від їхніх корпоративних, партійних, галузевих прототипів, трансформуватимуть первинні громадські запити на фахові пропозиції з найважливіших напрямів державної політики.
Отже, ключовою метою для громадських об’єднань і неурядових організацій сьогодні є створення моделі ефективної громадської участі у визначенні засад державного і суспільного розвитку, сприяння зміцненню громадянського суспільства і розширенню перспектив України у сучасному світі.
- Україна-2015: національна стратегія розвитку
- Випереджаючий розвиток........................................................................................34
- Завдання і етапи реалізації стратегії
- Політичний і державний розвиток
- Суспільний розвиток
- Економічний розвиток
- Суспільство
- Стартові умови розвитку
- Стратегічні пріоритети соціальної політики
- 1.Соціальні стимули і соціальні гарантії
- Державна допомога
- Державні гарантії
- Державні стимули
- Інституційні зміни системи:
- 2. Створення повномасштабної системи соціального страхування:
- 3. Реформа системи соціальної допомоги:
- 4. Розвиток системи соціальних послуг:
- 5. Трансформація системи пільг:
- 6. Розвиток соціальної інфраструктури:
- 2. Трансформація політики доходів
- 3. Безперервна освіта та конкурентоспроможність ринку праці
- 4. Політика збереження здоров’я нації
- 1. Реформування галузі охорони здоров’я:
- 2. Сприяння створенню безпечних умов праці:
- 3. Заохочення здорового способу життя:
- 5. Громадянська активність та інститути розвитку
- 6. Суспільна мотивація реформ
- 7. Стратегія інтеграції українського суспільства
- Економіка Стартові умови розвитку
- Пропорційність та диспропорції в економіці України
- Фондоозброєність праці та завдання технологічної модернізації
- Бар’єрність у вітчизняній економіці
- Ключові завдання економічної політики до 2015 року
- 1. Позиціонування України у геоекономіці
- 2. Випереджаючий розвиток
- 3. Науково-технологічна та інноваційна політика
- 4. Технологічна модернізація
- 5. Нагромадження капіталу
- 6. Сільське господарство в реалізації Стратегії розвитку України.
- 7. Політика конкурентноздатності
- 8. Програмний метод у бюджетному процесі України – шлях до ефективної державної політики у сфері інвестицій
- 9. Інституційне забезпечення реалізації Стратегії.
- Держава Стартові умови розвитку
- 1. Завершення трансформації політичної системи
- 2. Адміністративна реформа
- 3. Реформа судової системи
- 4. Виборча реформа
- 5. Зовнішньополітичне забезпечення стратегічних національних інтересів
- Додатки
- Реальний сектор (2008–2015 рр.)