3. Реформа судової системи
Одною з основних перешкод на шляху створення розвиненої ринкової економіки і зміцнення демократії в Україні є слабкість і корумпованість судової системи. Загострення політичних конфліктів в країні стало каталізатором кризових тенденцій і в системі судочинства.
Забезпечення принципу верховенства права, подолання кризових явищ в системі судочинства потребує проведення комплексної судової реформи.
Її ключові завдання:
забезпечення гарантій права кожного суб'єкта на справедливий розгляд судової справи відповідно до міжнародно-правових стандартів та у розумний термін;
оптимізація і модернізація структури судової влади і процедур здійснення судочинства;
забезпечення реальної, а не декларативної незалежності судової влади;
подолання корупції в судовій системі і посилення відповідальності суддів;
відновлення дієвої системи конституційного судочинства.
Для здійснення завдань судової реформи пропонується:
створити збалансовану і гармонічну структуру судової влади, яка забезпечує доступність до органів правосуддя за місцем проживання (на рівні районів), спеціалізацію суддів (на рівні судів першої інстанції) і судів (з окружного чи обласного рівня) при збереженні єдності системи судів загальної юрисдикції;
оптимізувати процедури судочинства (через внесення змін до процесуального законодавства), зокрема спростити значну частину судових процедур в судах першої інстанції (з метою зменшення навантаження на суддів), забезпечити чітку систему правил підсудності та оскарження рішень в судах вищої інстанції;
ввести суд присяжних з чітким визначенням його компетенції і функцій та механізмів процесуального контролю за його діяльністю і рішеннями;
вивести процедури призначення голів судів з впливу і Президента, і Верховної Ради (призначати голів судів або Радою суддів або іншим органом суддівської спільноти);
законодавчо обмежити повноваження голів судів щодо розподілу судових справ між суддями;
посилити дієвість і прозорість механізмів процесуального контролю за рішеннями суддів різних інстанцій з боку вищих судів та Верховного суду України;
забезпечити конкурсний відбір на посади суддів (через Вищу кваліфікаційну комісію) з чітко визначеними кваліфікаційними вимогами до кандидатів на посади суддів;
вдосконалити систему дисциплінарної відповідальності суддів, у тому числі через створення Спеціальної судової інспекції і Дисциплінарної комісії;
впровадити спеціальну процедуру імпічменту суддів (відсторонення суддів з посади);
посилити роль органів суддівського самоврядування, яке має стати ефективною формою для вирішення питань внутрішньої діяльності судів та захисту професійних інтересів суддів;
забезпечити ефективність системи підготовки і перепідготовки суддів (через Академію суддів);
змінити принципи формування Конституційного суду України на основі їх деполітизації: доцільно визначати кандидатів на посади членів Конституційного суду виключно З’їздом суддів на основі жорстких кваліфікаційних вимог (в першу чергу – з урахуванням високого рівня компетенції в сфері конституційного права) з правом обґрунтованого відхилення окремих кандидатур з боку Президента України або з боку не менш ніж 150 народних депутатів України. Необхідно також чітко визначити процедуру звільнення з посади судді Конституційного суду на підставі вимог, визначених в законі про Конституційний суд України.
- Україна-2015: національна стратегія розвитку
- Випереджаючий розвиток........................................................................................34
- Завдання і етапи реалізації стратегії
- Політичний і державний розвиток
- Суспільний розвиток
- Економічний розвиток
- Суспільство
- Стартові умови розвитку
- Стратегічні пріоритети соціальної політики
- 1.Соціальні стимули і соціальні гарантії
- Державна допомога
- Державні гарантії
- Державні стимули
- Інституційні зміни системи:
- 2. Створення повномасштабної системи соціального страхування:
- 3. Реформа системи соціальної допомоги:
- 4. Розвиток системи соціальних послуг:
- 5. Трансформація системи пільг:
- 6. Розвиток соціальної інфраструктури:
- 2. Трансформація політики доходів
- 3. Безперервна освіта та конкурентоспроможність ринку праці
- 4. Політика збереження здоров’я нації
- 1. Реформування галузі охорони здоров’я:
- 2. Сприяння створенню безпечних умов праці:
- 3. Заохочення здорового способу життя:
- 5. Громадянська активність та інститути розвитку
- 6. Суспільна мотивація реформ
- 7. Стратегія інтеграції українського суспільства
- Економіка Стартові умови розвитку
- Пропорційність та диспропорції в економіці України
- Фондоозброєність праці та завдання технологічної модернізації
- Бар’єрність у вітчизняній економіці
- Ключові завдання економічної політики до 2015 року
- 1. Позиціонування України у геоекономіці
- 2. Випереджаючий розвиток
- 3. Науково-технологічна та інноваційна політика
- 4. Технологічна модернізація
- 5. Нагромадження капіталу
- 6. Сільське господарство в реалізації Стратегії розвитку України.
- 7. Політика конкурентноздатності
- 8. Програмний метод у бюджетному процесі України – шлях до ефективної державної політики у сфері інвестицій
- 9. Інституційне забезпечення реалізації Стратегії.
- Держава Стартові умови розвитку
- 1. Завершення трансформації політичної системи
- 2. Адміністративна реформа
- 3. Реформа судової системи
- 4. Виборча реформа
- 5. Зовнішньополітичне забезпечення стратегічних національних інтересів
- Додатки
- Реальний сектор (2008–2015 рр.)