logo search
Strateg-ost2

1. Завершення трансформації політичної системи

Першочергова, але проміжна мета – політична стабілізація, яка є обов’язковою передумовою здійснення всього комплексу соціально-економічних реформ, подальшого успішного розвитку країни. Необхідно створити стійкі і довгострокові, прозорі і взаємоприйнятні правила організації системи влади, взаємовідносин державних інституцій і політичних суб’єктів. Вслід за макроекономічною стабільністю необхідно забезпечити і стабільність політичну, повернення крани в конституційно-правове поле.

Стратегічна мета реформування політичної системи – забезпечення демократичності і ефективності системи влади, всіх її інститутів, створення умов для здійснення верховенства права в Україні.

Ключовий напрям політичної реформи – конституційний процес, спрямований на оптимізацію Основного Закону країни, розробку його нової редакції, а також законів, які покликані забезпечувати дію всіх основних інституцій влади в країні на основі базових положень Конституції. Для того, щоб цей процес став результативним, потрібен пошук узгоджених рішень, спільна законотворча робота Президента, Парламенту і Уряду, провідних політичних сил, представлених у Верховній Раді, громадських об‘єднань. І тому треба починати зі створення спільної конституційної комісії (ради).

Найважливіші завдання конституційної трансформації:

Необхідно подолати дуалізм виконавчої влади, сформувати чітку і ефективно діючу адміністративну вертикаль, яку очолює Уряд і Прем’єр-міністр. Весь склад Уряду має формуватись парламентською коаліцією. Органічною складовою єдиної вертикалі виконавчої влади мусять стати місцеві державні адміністрації. Треба відпрацювати і механізми взаємодії між місцевими державними адміністраціями і виконавчими органами місцевих рад, створення яких передбачається другим етапом конституційної реформи.

Україні потрібна сильна і демократична виконавча влада. Демократичність цієї системи буде забезпечуватись відповідальністю парламенту, який формуватиме Уряд і затверджуватиме кандидатуру Прем’єра, і збереженням інституту Президента, наділеного достатніми повноваженнями. Глава держави, як гарант додержання Конституції, має зберегти вагомий вплив на правоохоронну систему і систему національної безпеки. Нарешті, демократичний баланс забезпечуватиме і повноправна опозиція, права якої мають бути закріплені законодавчо.

Для того, щоб мінімізувати вибухонебезпечні імпульси політичних конфліктів, в системі органів державної влади доцільно внести зміни в виборчу систему. Доцільно, у тому числі, повернутись до мажоритарної системи на місцевих виборах, і до системи з регіональними виборчими списками на виборах парламентських.

На ці зміни потрібен час і добра воля більшості політичних сил. Тому зміни до Конституції мають бути ухвалені за конституційною процедурою, кваліфікованою конституційною більшістю голосів.

Новий склад парламенту має розробити і ухвалити узгоджену модель системи влади, парламентсько-президентська сутність якої має залишитись незмінною. А набути чинності ця модель має після президентських і парламентських виборів. Тому розробники нової конституційної моделі не залежатиме від того, хто виграє, а хто програє в результаті її реалізації.