2. Сторони в справі про банкрутство

Участь у справі про банкрутство беруть:

а) сторони в справі про банкрутство - боржник (банкрут) і кредитори;

б) інші учасники провадження у справі про банкрутство: арбітражний керую- чий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство: Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, пред- ставник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника; уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатко- вою відповідальністю.

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами (у тому числі зобов'язання щодо спла­ти страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видів обов'язкових платежів), які сукупно складають не менше 300 міні­мальних розмірів заробітної плати, протягом трьох місяців після Настання вста­новленого строку їх сплати. Боржник, неспроможність якого виконати свої гро­шові зобов'язання встановлена господарським судом, іменується банкрутом або суб'єктом банкрутства. Суб'єктами банкрутства не можуть бути:

• відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представни­цтва, відділення тощо);

• казенні підприємства;

• комунальні унітарні підприємства згідно з прийнятим на пленарному за­сіданні органу місцевого самоврядування відповідним рішенням;

• у частині санації та ліквідації - державні підприємства, майно яких не під­лягає приватизації.

Законом (ч. 6 ст. 5) встановлені деякі особливості щодо окремих категорій підприємств. Так, справи про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудни­ки, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовугледобувні підпри­ємства), створених у процесі приватизації та корпоратизації, яким надається дер­жавна підтримка, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25% і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніше, ніж через один рік від початку виконання плану приватизації (розміщення акцій).

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністютасвоєчасністюсправляннястраховихвнесківназагальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Проте не мо­жуть бути стороною у справі про банкрутство:

• кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою;

• кредитори, вимоги яких задоволені; вимоги, щодо яких досягнуто згоди про їх припинення, у тому числі заміну або припинення зобов'язання, відповід­но до Закону Вважаються погашеними.

За ознакою часу виникнення вимог до боржника і, відповідно, особливос­тями правового становища розрізняють конкурсних кредиторів (це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у спра­ві про банкрутство або визнані конкурсними відповідно до вимог Закону та зобов'язання яких не забезпечені заставою) і поточні кредитори (тобто кре­дитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами де боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Вимоги, що подаються першою категорією кредиторів (конкурсними кредиторами), якщо вони стали ініціаторами порушення справи про банкрутство, мають бути безспірними: ви­знані боржником, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Поточні кредитори вступають у процес після пу­блікації оголошення про порушення справи про банкрутство (їхні вимоги по­даються як господарському суду, так і боржнику, мають бути обґрунтованими, але не обов'язково безспірними).

Органи кредиторів: збори кредиторів та комітет кредиторів.

Крім сторін, учасниками провадження у справі про банкрутство є:

• арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквіда­тор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодав­ством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду;

• власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника;

• Фонд державного майна України і державний орган з питань банкрутства -у разі порушення провадження щодо державних підприємств-боржників, або підприємств, частка державного майна в статутному фонді яких пере­вищує 50%;

• представник органу місцевого самоврядування - щодо комунальних підприємств-боржників;

• представник працівників боржника;

• уповноважена особа акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи до­датковою відповідальністю - особа, уповноважена загальними зборами акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відпові­дальністю, що володіють більше ніж половиною статутного капіталу това­риства, представляти їхні інтереси під час проведення процедур банкрут­ства цього товариства з правом дорадчого голосу.

Здійснення державної політики щодо запобігання банкрутству, а також за­безпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств і підпри­ємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, і суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, пе­редбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржни­ка або визнання його банкрутом», покладається на державний орган з питань банкрутства - Державний департамент з питань банкрутства, утворений згід­но з постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2006 р. № 370 «Про утворення Державного департаменту з питань банкрутства» у складі Мініс­терства економіки.

Державний орган з питань банкрутства відповідно до ст. 214 Господарського кодексу України та ст. 2 Закону здійснює такі повноваження:

• сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом;

• пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (роз­порядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних під­приємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених Законом;

• організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

• здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприєм­ницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (роз­порядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);

• забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;

• здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких пору­шено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для веден­ня єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

• організовує проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, при підготовці справи про банкрутство до роз­гляду або під час її розгляду господарським судом у разі призначення су­дом експертизи та надання відповідного доручення;

• готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу ви­сновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%;

• готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у встановлено­му порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства;

• здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Відповідно до Положення про Департамент з питань банкрутства, затвердже­ного постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2006 р. № 533:

• Державний департамент з питань банкрутства (далі - Департамент) є уря­довим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки та йому підпорядковується;

• має статус юридичної особи, самостійний баланс, рахунки в органах Дер­жавного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням;

• основні завданнями Департаменту: участь у реалізації державної політики у сфері запобігання банкрутству і забезпечення умов здійснення процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, і суб'єктів підприємницької ді­яльності інших форм власності у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його бан­крутом»;

• Департамент відповідно до покладених на нього завдань:

1. сприяє створенню організаційних, економічних та інших умов для здій­снення процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

2. забезпечує ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких пору­шено провадження у справі про банкрутство, визначає форму подання арбітраж­ними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) (далі - арбітражні керуючі) інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних;

3. забезпечує здійснення процедури банкрутства відсутнього боржника;

4. організовує роботу із забезпечення підготовки, перепідготовки та підви­щення кваліфікації арбітражних керуючих;

5. ліцензує діяльність арбітражних керуючих;

6. організовує роботу комісії з підготовки пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих, утвореної Мінекономіки;

7. пропонує господарському суду за участю органу, уповноваженого управля­ти державним майном, кандидатури арбітражних керуючих для державних під­приємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, та в інших випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом»;

8. аналізує результати діяльності арбітражних керуючих, готує та подає на розгляд Мінекономіки відповідні матеріали з висновками та пропозиціями;

9. організовує проведення експертизи фінансового становища державних під­приємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, у процесі підготовки справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи з на­данням відповідного доручення;

10) готує на запит суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки щодо наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства стосовно державних підприємств та підприємств, у статут­ному фонді яких частка державної власності перевищує 25%;

11. узагальнює практику застосування законодавства з питань банкрутства та ліцензування діяльності арбітражних керуючих, готує та подає на розгляд Міне­кономіки пропозиції щодо його вдосконалення;

12. розробляє проекти типових документів з питань здійснення процедур від­новлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом і подає їх Мінекономіки;

13. розглядає пропозиції органів виконавчої влади щодо фінансування захо­дів, передбачених планом досудової санації, за рахунок коштів Державного бю­джету і подає Мінекономіки відповідні висновки;

14. здійснює у визначених Мінекономіки межах управління майном підпри­ємств, що належать до сфери управління зазначеного міністерства;

15. видає відповідно до законодавства довідки про порушення провадження у справі про банкрутство підприємств, визнання їх банкрутами, перебування у процедурі банкрутства;

16) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань. • Департамент має право:

1. залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за пого­дженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетен­ції;

2. одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та ор­ганізацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

3. проводити у межах своїх повноважень моніторинг здійснення процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосов­но державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка дер­жавної власності перевищує 25 відсотків, відповідно до вимог законодавства;

4. утворювати для виконання покладених на нього завдань комісії, експертні та консультаційні ради, робочі групи;

5. скликати наради з питань, що належать до його компетенції.