logo
Господарське право (Вінник Оксана Мар'янівна)

1.4. Договір міни (бартеру)

Договір міни (бартеру) - ст. 293 ГК України, статті 715 і 716 ЦК України. За цим договором кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у влас­ність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Кожна зі сторін вважається і продавцем (щодо товару, який вона передає в обмін), і покупцем (щодо товару, який вона одержує взамін).

Товаром, що є предметом обміну, зазвичай є майно, проте, згідно з ч. 5 ст. 715 ЦК України, договором може бути передбачений обмін майна на роботи (послуги),

Деякі види майна не можуть бути предметом договору міни (бартеру). Так, відповідно до ч. 4 ст. 293 ГК України подібна заборона встановлена для майна, яке згідно із законодавством належить до основних фондів, що перебувають у дер­жавній або комунальній власності, а іншою стороною за договором не є відповід­но державне чи комунальне підприємство.

До договору міни (бартеру) застосовуються положення ГК та ЦК щодо до­говорів купівлі-продажу, поставки, контрактації або інших договорів, елементи яких містяться в договорів міни, якщо інше не суперечить законодавству і суті зобов'язань.

Особливості договору міни (бартеру) щодо певних сфер господарювання чи певних видів майна можуть передбачатися спеціальними законами. Так, у сфері зовнішньоекономічної діяльності специфіка цього різновиду договору на реаліза­цію майна визначається Законом України від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»:

Yandex.RTB R-A-252273-3
Yandex.RTB R-A-252273-4