2.1. Право державної власності на засоби виробництва: поняття, зміст, правові форми реалізації

Право державної власності на засоби виробництва в об'єктивному

розумінні - це сукупність правових норм, що регулюють відносини державної власності щодо цього майна.

Право державної власності на засоби виробництва в суб'єктивному розумін­ні - це юридично визначена і забезпечена можливість суб'єкта цього права вико­ристовувати належні йому засоби виробництва своєю владою в інтересах народу України.

Своєрідність права державної власності полягає в тому, що:

• функції власника щодо об'єктів державної власності (засобів виробництва у тому числі) здійснюються вищими органами державної влади: Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України і реа­лізуються через їх повноваження щодо визначення складу, структури, дина­міки розвитку єдиного фонду державної власності, нормативно-правового регулювання відносин державної власності, а також щодо передачі окремих частин єдиного фонду державної власності в господарське управління пев­них центральних органів виконавчої влади та встановлення порядку управ­ління вказаними частинами;

• суб'єкт права власності (держава) сам встановлює правові норми, що регу­люють відносини державної власності;

• реалізація права державної власності здійснюється за допомогою створе­них державою підприємств та організацій, які діють у певних правових формах.

Великий масив об'єктів права державної власності, специфіка правового ста­тусу суб'єкта - держави, яка діє через систему органів, підприємств та організа­цій, зумовлює численність правових форм реалізації права державної власності у сфері економіки.

Правові форми реалізації права державної власності - це врегульовані правом, різні за призначенням та способами здійснення види діяльності державних орга­нів і державних господарських організацій, пов'язані з використанням державно­го майна. Можна виділити кілька таких форм:

1. Загальне управління фондом державної власності, що здійснюється вищи­ми органами державної влади - Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Мі­ністрів України і реалізуються через їх повноваження щодо визначення складу, структури, динаміки розвитку єдиного фонду державної власності, нормативно-правового регулювання відносин державної власності, а також щодо передачі окремих частин єдиного фонду державної власності в господарське управління певних центральних органів виконавчої влади та встановлення порядку управ­ління вказаними частинами.

2. Господарське управління окремими частинами фонду державної власності стосовно засобів виробництва державної власності здійснюється головним чи­ном господарськими міністерствами та відомствами, Фондом державного майна України, державними господарськими об'єднаннями та державними холдингови­ми компаніями - в частині делегованих їм функцій відповідними господарськими міністерствами через такі повноваження: створення, реорганізація та ліквідація державних підприємств та організацій, визначення мети та предмета їх діяльності (затвердження статутів і положень), здійснення контролю за ефективністю ви­користання ними державного майна, встановлення підвідомчим підприємствам економічних лімітів і нормативів, розміщення державних замовлень тощо.

1. Корпоративні права: створення державних (національних) акціонерних товариств (холдингових компаній) та участі в господарських організаціях кор­поративного типу за участю інших осіб. Корпоратизація державних підприємств (перетворення державних унітарних підприємств на відкриті акціонерні това­риства) була започаткована Указом Президента від 15.03.1993 р. Низка питань, пов'язаних з корпоратизацією, регулюється законами від 15 березня 2006 року «Про холдингові компанії в Україні» і від 21 вересня 2006 року «Про управління об'єктами державної власності», а відносини, що виникають у процесі створен­ня змішаних ВАТ (за участю держави та осіб, які можуть бути покупцями в про­цесі приватизації), - Законом України «Про приватизацію державного майна», відповідно до якого на базі підприємств військово-промислового комплексу, що - потребують інвестування, можуть створюватися ВАТ із залишенням у власнос­ті держави контрольного пакету акцій (ч. З ст. 5 цього Закону). Основні засади управління державними корпоративними правами визначаються в главі 18 ГК України «Корпоративні права» (статті 167-172).

2. Господарське відання державними засобами виробництва здійснюється дер­жавними комерційними підприємствами - суб'єктами цього права. Зміст права повного господарського відання державного підприємства складають повнова­ження щодо володіння, користування та розпорядження закріпленим за підпри­ємством майном з дотриманням вимог закону і статуту підприємства.

3. Оперативне управління державним майном здійснюється державними уста­новами та казенними підприємствами - суб'єктами цього права. Воно передбачає цільове володіння, користування та розпорядження державним майном з істотни­ми обмеженнями законом, статутом і вказівками відповідного державного органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

4. Користування державним майном здійснюється на підставі договорів орен­ди, лізингу, концесії, укладених із суб'єктами господарювання, які функціонують на базі колективної та приватної власності, відповідно до законів «Про оренду державного та комунального майна», «Про фінансовий лізинг», «Про концесії», «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг».