3. Правовий статус холдингових компаній

Різновидом господарських об'єднань є холдингові групи.

Поняття холдингової групи як своєрідного виду об'єднання господарських ор­ганізацій використовується в Законі «Про банки та банківську діяльність» (статті 11-12). Банківська холдингова група визначається як банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки (ст. 11), а фінансова холдингова група - об'єднання переважно фінансових установ за участі щонайменше одного банку (ст. 12). Центром таких груп є материнська компанія (або материнський банк), якій/якому належить щонайменше 50% акціонерного (пайового капіталу) або го­лосів кожного з інших учасників групи, які у випадку банківської холдингової групи іменуються дочірніми підприємствами материнського банку. Дочірні під­приємства банківської холдингової компанії не можуть володіти акціями холдин­гової компанії.

У Господарському кодексі (частини 5-7 ст. 126) та Законі від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії» законодавець уникає поняття «холдингова група», оперуючи поняттями, що позначають дві категорії учасників холдингової групи: Холдингову компанію та її корпоративні підприємства (ст. 1 та ін.), а також ви­значає основи їх правового статусу. Холдингова компанія в такому об'єднанні (холдинговій групі) є суб'єктом організаційно-господарських повноважень щодо своїх/корпоративних дочірніх підприємств, завдяки володінню контрольними пакетами акцій останніх.

Правовий статус холдингових компаній визначається ст. 126 ГК України та Законом від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії», а також відповідними по­ложеннями про господарські товариства - об'єднання капіталів, що містяться в Цивільному кодексі, Господарському кодексі, законах «Про господарські товари­ства», «Про цінні папери та фондовий ринок».

Відповідно до ст. 1 Закону «Про холдингові компанії в Україні», холдингова компанія - це відкрите АТ, яке володіє, користується та розпоряджається холдин­говими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпора­тивних підприємств.

Своєю чергою корпоративне підприємство визначається як господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого воло­діє, користується та розпоряджається холдингова компанія.

Холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв), за визначенням ст. 1 згаданого Закону, є пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.

Відповідно до ст. З Закону, ХК можуть створюватися двома шляхами:

• у процесі корпоратизації та приватизації відповідними органами (ор­ганом, уповноваженим управляти державним майном, або органом прива­тизації) самостійно або разом з іншими засновниками шляхом об'єднання у статутному фонді холдингових корпоративних пакетів акцій (часток (паїв);

• іншими суб'єктами (в Законі не зазначається, якими саме) на договірних засадах.

При цьому до уваги не береться такий спосіб утворення холдингової компанії, про який зазначалося в Указі Президента від 11.05.1994 р. «Про холдингові ком­панії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», що втратив чин­ність згідно з Указом Президента від 12.07.2007 р. № 640/2007, як поглинання, тоб­то набуття одним господарським товариством (зазвичай відкритим акціонерним) контрольних пакетів акцій або відповідної частки в статутному фонді інших госпо­дарських товариств. Проте Закон встановлює (ч. З ст. 3), що холдинговими компа­ніями є лише організації, створені згідно з цим Законом, і, відповідно, використання словосполучення «холдингова компанія» дозволяється лише таким організаціям.

У випадках, передбачених Законом «Про захист економічної конкуренції», створення ХК обумовлюється необхідністю отримання попереднього дозволу антимонопольних органів або Кабінету Міністрів України на економічну концен­трацію, узгоджені дії.

Особливості правового статусу ХК:

І. Закон передбачає спеціальний порядок реєстрації холдингових компаній, що має встановлюватися Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації (Держкомпід­приємництва) забезпечує ведення Державного реєстру холдингових компаній України як складової Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

II. Рішення про утворення ХК (відповідно до ст. 4 Закону) приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та оформляється відповідним договором.

3. Статутний фонд ХК формується за рахунок вкладів засновників у фор­мі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових вкладів у формі майна, коштів і нематеріальних активів, необхідних для забез­печення діяльності ХК; при цьому частка у формі майна, коштів і нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності ХК, не повинна перевищувати 20% статутного фонду ХК.

4. До виключної компетенції загальних зборів ХК належить вирішення пи­тань:

• формування єдиної фінансової, інвестиційної, виробничо-господарської та науково-технічної політики щодо корпоративних підприємств;

• визначення напрямів та порядку використання прибутку корпоративного підприємства;

• затвердження планів виробничого та соціального розвитку корпоративних підприємств;

• питання про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпора­тивних підприємств та/або ліквідацію ХК.

V. Правомочність загальних зборів ХК у разі включення до порядку денного питань про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств та/або ліквідацію ХК - за умови реєстрації для участі в них акціонерів (їхніх представників), що мають відповідно до статуту ХК більше ніж 80% голосів; зазначені рішення приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів (їхніх представників), що зареєструвалися для участі у загальних зборах.

VI. Корпоративне підприємство не може володіти акціями своєї ХК.

VII. Обов'язковість щорічної аудиторської перевірки ХК та її корпоративних підприємств (ст. 8 Закону).

VIII. Публічність діяльності ХК: а) протягом місяця з дня державної реєстрації ХК вона повинна оприлюднити інформацію про напрями своєї діяльності в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР; б) протягом усього періоду своєї діяльності повинна не рідше одного разу на рік оприлюднювати свою консолідовану фінансову звітність і фінансову звітність своїх корпоративних підприємств (ст. 9 Закону).

IX. Ліквідація ХК: а) підстави: прийняття загальними зборами акціонерів ХК рішення про її ліквідацію; б) скасування відповідним органом АМК чи КМУ дозволу на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання; в) ліквідація усіх корпоративних підприємств ХК та/або залишення у статутному фонді ХК холдингового корпоративного пакета акцій (часток, паїв) тільки одного корпоративного підприємства.

Аналіз правового становища холдингових компаній та їх корпоративних (до­чірніх) підприємств дозволяє визначити характерні риси холдингової групи.

Особливості правового статусу державних холдингових компаній (ДХК) Державна холдингова компанія - холдингова компанія, утворена у формі від­критого акціонерного товариства, не менше ніж 100% акцій якого належить дер­жаві (ст. 1 Закону «Про холдингові компанії в Україні»).

ДХК має низку рис, зумовлених специфікою правового регулювання (статті 6-7 зазначеного закону), а саме:

1. Створюються органами, уповноваженими управляти державним майном, та/або державними органами приватизації у встановленому ФДМУ та центральним органом влади з питань економіки порядку; засновники в процесі корпоратизації - органи, уповноважені управляти державним майном; у процесі приватизації - органи, уповноважені управляти державним майном та/або державні органи приватизації; рішення приймають зазначені органи за погодженням з Кабміном України (відповідно до порядку, передбаченого постановою КМУ № 1477 від 25.10.2006 р. «Про погодження з Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації»).

2. Ініціатором створення ДХК може бути:

• у процесі корпоратизації: державне підприємство; орган, уповноважений управляти державним майном;

• у процесі приватизації: державний орган приватизації; підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію; господарські товариства, утво­рені в процесі приватизації.

3. Перелік документів, що подається ініціатором створення ДХК органу, уповноваженому управляти державним майном:

• обґрунтованість доцільності утворення ДХК;

• перелік підприємств та їх структурних підрозділів, на базі яких пропону­ється створити ДХК та її корпоративні підприємства;

• проект статуту ДХК.

У разі створення ДХК за ініціативою органу, уповноваженого управляти дер­жавним майном, перелік підприємств та їх структурних підрозділів, на базі яких пропонується утворити ДХК та її корпоративні підприємства, і проект статуту ДХК готує цей орган.

4. Статутний фонд ДХК формується за рахунок належних державі акцій (час­ток, паїв) відповідних господарських товариств у встановленому законодавством порядку.

5. Єдиними акціонером ДХК від моменту її утворення до завершення проце­дури приватизації або припинення є держава.

6. Управління акціями ДХК здійснюється в установленому законом порядку; їх заборонено передавати в управління будь-яким особам.

7. Державні пакети акцій і державне майно, передане до статутного фонду ДХК, не можуть бути відчужені або перебувати у заставі, використані для форму­вання статутних фондів будь-яких підприємств.

8. ДХК не може бути корпоративним підприємством іншої ХК.

9. Рішення про приватизацію ДХК може бути прийняте лише після прийнят­тя рішення про приватизацію всіх корпоративних підприємств ДХК, пакети акцій яких передано до статутного фонду ДХК.

4. Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного фонду ДХК, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві госпо­дарського відання (ст. 13).

4. Особливості управління холдинговим корпоративним пакетом акцій кор­поративного підприємства ДХК, переданим до статутного фонду ДХК:

• про проведення загальних зборів акціонерів (учасників) корпоративного підприємства виконавчий орган такого підприємства має письмово пові­домити ДХК та орган, уповноважений управляти державним майном, від­повідно до вимог законодавства; таке повідомлення повинно містити такі дані: повне найменування та місцезнаходження товариства; дату, час і місце проведення загальних зборів; час початку та закінчення реєстрації акціо­нерів (їх представників) для участі у загальних зборах; перелік питань, що виносяться на голосування; інші відомості, передбачені законодавством;

• ДХК спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, у визначеному КМУ порядку має прийняти рішення з кожного питання, вне­сеного до порядку денного загальних зборів, і надати відповідні доручення на голосування представникові в термін і порядку, визначені КМУ; пред­ставник має право брати участь у загальних зборах тільки після отримання відповідного доручення на голосування від органу, уповноваженого управ­ляти державним майном;

• як господарська структура ДХК виконує повноваження, передбачені ст. 9 Закону «Про управління об'єктами державної власності», а саме:

1. укладає контракти з керівниками державних акціонерних товариств, які є її корпоративними підприємствами;

2. розробляє річні фінансові та інвестиційні плани ДХК, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) і подає на затвердження упо­вноваженому органу управління, який здійснює контроль за її діяльністю;

3. забезпечує розроблення та затверджує річні фінансові й інвестиційні пла­ни, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) дер­жавних акціонерних товариств, які є її корпоративними підприємствами;

4) проводить аналіз і обов'язкові щорічні аудиторські перевірки своєї фінансово-господарської діяльності та подає отримані результати органу виконавчої влади, який здійснює контроль за її діяльністю.