4.1. Корпоративна форма іноземного інвестування

Корпоративна форма іноземного інвестування має місце у разі:

створення іноземним інвестором самостійно чи за участю українських суб'єктів господарювання господарських організацій;

набуття іноземним інвестором корпоративних прав діючої господарської організації чи цілісного майнового комплексу унітарного підприємства;

створення іноземним інвестором з правами юридичної особи філії чи пред­ставництва, реєстрація яких здійснюється відповідно до Інструкції про по­рядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяль­ності в Україні, затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 р. № 30.

Особливу роль серед організаційно-правових форм іноземного інвестування відіграють підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства, осо­бливості правового статусу яких визначаються ГК України (ч. 2 ст. 63, статті 116-117) та Законом «Про режим іноземного інвестування» (оперує лише поняттям підприємства з іноземними інвестиціями - п. З ст. 1, статті 16-21).

Підприємством з іноземними інвестиціями визнається підприємство (госпо­дарська організація) будь-якої організаційно-правової форми, в статутному фон­ді якого не менше 10% становить іноземна інвестиція.

Іноземне підприємство є різновидом підприємства з іноземними інвестиці­ями. Характерною ознакою іноземного підприємства є 100-відсоткова іноземна інвестиція в його статутному капіталі (фонді).

Набуття спеціального статусу - підприємства з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства - відбувається з дня зарахування іноземної інвестиції на баланс такої організації.

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, у тому числі внески до статутного фонду таких підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахування інвестиційних сум в інозем­ній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.

До установчих документів підприємств з іноземними інвестиціями (інозем­ного підприємства) ставляться спеціальні вимоги: крім відомостей, передбачених законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підпри­ємств, вони також повинні містити відомості про державну належність засновни­ків такого підприємства.

Іноземна юридична особа, засновуючи або беручи участь у заснуванні на те­риторії України суб'єкта підприємницької діяльності, повинна засвідчити свою реєстрацію у країні місцезнаходження відповідним документом, яким може бути витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо.

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Порядок пропуску такого майна на територію України визначається ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. № 937 «Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контр­актами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі від­чуження цього майна».

Підприємство з іноземними інвестиціями є самостійним у здійсненні госпо­дарської діяльності. Воно самостійно визначає умови реалізації продукції (ро­біт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України.

Продукція цих підприємств не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови їх сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Ка­бінетом Міністрів України.

Оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями (іноземних підпри­ємств) здійснюється у загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядку, тобто відповідно до податкового законодавства України.

Охорона та здійснення підприємствами з іноземними інвестиціями прав ін­телектуальної власності забезпечується згідно з законодавством України. Ці підприємства самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) в Україні та за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, які їм належать, керуючись при цьому україн­ським законодавством.

Законом можуть бути визначені галузі господарювання та/або території, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також те­риторії, на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями (іноземних підприємств) обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення на­ціональної безпеки.

Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затв. постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 280, виділяє такі різновиди корпоративного інвестування за критерієм об'єкта інвестування:

а) портфельне (передбачає придбання цінних паперів, їх похідних та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку);

б) пряме (полягає у придбанні об'єктів нерухомого та рухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, а також внесення коштів і майна до статутного фонду (статутного капіталу) юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані цією юридичною особою).

Для портфельного інвестування в Україну іноземний інвестор має право:

перераховувати на поточний рахунок торговця цінними паперами в упо­вноваженому банку іноземну валюту з-за кордону;

відкрити інвестиційний рахунок та перераховувати на нього іноземну ва­люту з-за кордону;

зараховувати ввезену в Україну в межах, визначених Національним банком України, і задекларовану митним органом під час в'їзду в Україну готівкову іноземну валюту, що визнається вільноконвертованою (за наявності митної декларації або документа банку про одержання іноземним інвестором готів­кової іноземної валюти), на поточний рахунок фізичної особи-нерезидента в уповноваженому банку;

перераховувати іноземну валюту з поточного рахунку фізичної особи-нерезидента в уповноваженому банку на власний інвестиційний рахунок або на інвестиційний рахунок іноземного інвестора - юридичної особи;

перераховувати з інвестиційного рахунку іноземну валюту на поточний ра­хунок торговця цінними паперами;

перераховувати кошти в гривнях, отримані як прибутки, доходи, інші ко­шти, одержані іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, з інвестиційного рахунку на поточний рахунок торговця.

Для прямого інвестування в Україну іноземний інвестор має низку вищезгада­них та деякі специфічні права, а саме:

• перераховувати безпосередньо на поточний рахунок резидента іноземну ва­люту з-за кордону;

відкрити інвестиційний рахунок та перераховувати на нього іноземну ва­люту з-за кордону;

зараховувати ввезену в Україну в межах, визначених Національним банком України, і задекларовану митним органом під час в'їзду в Україну готівкову іноземну валюту, що визнається вільно конвертованою (за наявності митної декларації або документа банку про одержання іноземним інвестором готів­кової іноземної валюти) на поточний рахунок фізичної особи-нерезидента в уповноваженому банку;

перераховувати іноземну валюту з власного поточного рахунку фізичної особи-нерезидента в уповноваженому банку на власний інвестиційний ра­хунок іноземного інвестора - фізичної особи або на інвестиційний рахунок іноземного інвестора - юридичної особи;

перераховувати з інвестиційного рахунку іноземну валюту на поточний ра­хунок резидента;

здійснювати продаж іноземної валюти з інвестиційного рахунку та зарахо­вувати на інвестиційний рахунок кошти в гривнях, отримані від продажу іноземної валюти, для подальшого здійснення прямої інвестиції;

перераховувати кошти в гривнях, отримані як прибутки, доходи, інші ко­шти, одержані іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, з інвестиційного рахунку на поточний рахунок резидента.

Розрахунки за об'єкти інвестування здійснюються виключно через рахунки, відкриті в уповноважених банках.

Здійснюючи корпоративне (портфельне чи пряме) інвестування, іноземний інвестор має право:

розмістити інвестиційний вклад в іноземній валюті на підставі укладе­ного з уповноваженим банком в письмовій формі договору банківського вкладу;

перераховувати кошти в іноземній валюті на інвестиційний вклад з інвес­тиційного рахунку та з власних рахунків за кордоном, додержуючись при цьому письмової форми договору, що є обов'язковою умовою взаємовідно­син між уповноваженим банком та іноземним інвестором;

перерахувати іноземну валюту з інвестиційного рахунку на поточний ра­хунок резидента для розрахунків за об'єкт інвестування без індивідуальної ліцензії Національного банку України на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.