Глава 31 Управління в господарсько-економічних сферах

Комплекс господарсько-економічних питань, які постають у сфері місцевого самоврядування, зумовлює виникнення різноманітних суспільних, у тому числі управлінських відносин, а також виділення управлінських функцій місцевого самоврядування у господарсько-економічних сферах. Коло управлінських дій місцевого самоврядування у господарсько-економічних сферах не є тотожним системі економічних функцій місцевого самоврядування. Управління є лише одним із функціональних проявів місцевого самоврядування. Але управління, яке здійснюється місцевим самоврядуванням у господарсько-економічних сферах, охоплює або обслуговує основні галузі та сфери діяльності економічного або господарського профілю — промисловість, сільськогосподарське виробництво, житлове будівництво, транспорт та зв'язок, торгівля, природні ресурси і т. п.

В основному управлінський потенціал суб'єктів місцевого самоврядування в господарсько-економічних сферах полягає у розгляді і вирішенні економічних питань місцевого значення, у тому числі їх участі в утворенні, реорганізації та ліквідації комунальних підприємств, а також здійсненні контролю за їх діяльністю; у виконанні програм економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць тощо.

У господарсько-економічних сферах виділяються повноваження місцевого самоврядування у сферах інноваційної діяльності, державної регуляторної політики тощо.

Деякими повноваженнями органи місцевого самоврядування наділяються у сфері інноваційної діяльності. Так, сільські, селищні, міські ради відповідно до їх компетенції затверджують місцеві інноваційні програми; у межах коштів бюджету розвитку визначають кошти місцевих бюджетів для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм; створюють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм за кошти місцевих бюджетів, затверджують їх статути чи положення про них, підпорядковують їх своїм виконавчим органам; доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих інноваційних програм за рахунок коштів місцевого бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення) або через комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи; затверджують порядок формування і використання коштів комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; контролюють фінансування місцевих інноваційних програм за кошти місцевого бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення); контролюють діяльність комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ⁸⁴.

Також органи та посадові особи місцевого самоврядування беруть участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні та обласні ради з метою реалізації покладених на них повноважень у здійсненні державної регуляторної політики можуть створювати у своєму складі постійні комісії з питань реалізації державної регуляторної політики або можуть покладати ці повноваження на одну з існуючих постійних комісій відповідної ради. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад з метою реалізації покладених на них повноважень у здійсненні державної регуляторної політики створюють у своєму складі в межах граничної чисельності структурні підрозділи з питань реалізації державної регуляторної політики або покладають реалізацію цих повноважень на один з існуючих структурних підрозділів чи окремих посадових осіб відповідного виконавчого органу ради. Організаційне забезпечення здійснення державної регуляторної політики сільським, селищним та міським головою здійснює відповідальний структурний підрозділ виконавчого органу сільської, селищної, міської ради⁸⁵.

Варто згадати й те, що органи місцевого самоврядування належать до системи суб'єктів, які у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, можуть застосовувати адміністративно-господарські санкції. Так, згідно з Господарським кодексом України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання органами місцевого самоврядування можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання та інші адміністративно-господарські санкції, встановлені законодавством.

Певну роль суб'єкти місцевого самоврядування відіграють у сфері будівництва житлового сектора і шляхів місцевого значення. Виконавчі органи місцевих рад у межах власних (самоврядних) повноважень організовують за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництво, реконструкцію і ремонт об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, житлових будинків, а також шляхів місцевого значення; виконують або делегують на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функції замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності; розглядають і вносять до відповідних органів виконавчої влади пропозиції до планів і програм будівництва та реконструкції об'єктів на відповідній території; залучають на договірних засадах підприємства, установи та організації незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування; визначають у встановленому законодавством порядку відповідно до рішень ради території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією; готують і подають на затвердження ради відповідні місцеві містобудівні програми, генеральні плани забудови населених пунктів, іншу містобудівну документацію; встановлюють на відповідній території режим використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; координують на відповідній території діяльність суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів; надають відповідно до законодавства дозвіл на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.

Управлінськими повноваженнями господарсько-економічного характеру органи місцевого самоврядування наділяються й у сфері житлово-комунального господарства. Зокрема, вони зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм⁸⁶.

Деякими управлінськими повноваженнями органи місцевого самоврядування наділяються у такому секторі господарсько-економічної сфери, як енергетика. Зокрема, у відносинах із суб'єктами електроенергетики до їхнього відання належить погодження питань розміщення на підпорядкованій їм території об'єктів електроенергетики, виходячи з інтересів територіальної громади; участь у розробці комплексних планів постачання енергії споживачам на підпорядкованій їм території; участь у розробці і реалізації системи заходів щодо роботи об'єктів електроенергетики у надзвичайних умовах; регулювання тарифів на теплову енергію відповідно до законодавства; сприяння розвитку енергетики в регіоні2.

Важливим сектором місцевого господарсько-економічного життя виступає сфера транспорту. Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про транспорт» належать до суб'єктів, які здійснюють державне управління в галузі транспорту. У межах своїх повноважень вони подають допомогу підприємствам і організаціям транспорту в поліпшенні використання транспортних засобів відправниками (одержувачами) вантажів і розвитку (в тому числі на пайових засадах) будівельної індустрії, об'єднують кошти підприємств, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, кооперативів (за їх згодою), а також бюджетні та позабюджетні кошти для вдосконалення транспортної мережі, будівництва вокзалів, шляхопроводів та інших об'єктів транспорту; організовують взаємодію різних видів транспорту з метою більш ефективного їх використання, підвищення якості обслуговування1.

Невід'ємною частиною господарсько-економічних сфер є торгівля. У сфері торгівлі можна, наприклад, виділити деякі управлінські повноваження органів місцевого самоврядування щодо обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до законодавства ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, які видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності та у сільській місцевості, підлягають обов'язковій реєстрації не тільки в органі державної податкової служби, а і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Глибоко «інтегрованою» у господарсько-економічні сфери муніципального життя є сфера природоохорони, тобто сфера, пов'язана зі збереженням і раціональним використанням землі, надр, вод, лісів, охороною рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря тощо. Тому одним із напрямів і видів управління, яке здійснюється місцевим самоврядуванням, є управління в галузі екології. Місцеві жителі не можуть бути сторонніми спостерігачами того, як використовуються на їх території природні ресурси не тільки місцевого, а й загальнодержавного значення. Створення сприятливих екологічних умов на місцевому рівні є однією з умов реалізації іншого невід'ємного права людини, яке передбачене Конституцією України та міжнародними документами — права на достатній життєвий рівень та поліпшення умов життя.

1 Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — Ц 51. — Ст. 446.

Управління, яке здійснюється суб'єктами місцевого самоврядування у сфері природоохорони, передбачає комплекс заходів із забезпечення сприятливого оточуючого природного середовища на відповідній території. За предметом природоохоронної діяльності прерогативи місцевого самоврядування можна поділяти на чотири групи. До першої належать управлінські повноваження органів місцевого самоврядування з охорони навколишнього природного середовища у цілому (як комплексного об'єкта). До другої — з охорони окремих видів природних об'єктів. Третя група охоплює повноваження з утворення особливо охоронюваних природних територій та об'єктів місцевого значення. Четверта група передбачає повноваження з охорони навколишнього середовища при здійсненні різних видів діяльності: у сільському господарстві, містобудуванні, процесі утилізації побутових відходів тощо. Місцеве самоврядування бере участь у створенні місцевих програм та в підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля або, наприклад, виступає як замовник екологічного аудиту1 та здійснює інші управлінські повноваження.

Законодавством передбачається, що спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається органами місцевого самоврядування. За поданням спеціально уповноважених місцевих органів виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища органами місцевого самоврядування визначається порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів місцевого значення.

Органи місцевого самоврядування у сфері формування, збереження та використання екомережі⁸⁷ в межах своїх повноважень забезпечують розроблення та виконання регіональних і місцевих схем та програм розвитку екомережі, проведення необхідних для цього наукових досліджень; надання відповідно до закону фінансової та іншої підтримки власникам і користувачам земельних ділянок, що знаходяться в межах територій та об'єктів екомережі. У межах повноважень, визначених законом, органами місцевого самоврядування здійснюється контроль за формуванням, збереженням та використанням екомережі.

Слід зазначити, що екологічна сфера органічно взаємопов'язана з економічною галуззю. Так, органи місцевого самоврядування у разі порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності передбачених законом об'єктів електроенергетики.

Переплетення управлінських впливів місцевого самоврядування в економічній сфері та сфері охорони навколишнього середовища демонструє у гірниче законодавство України. Так, згідно з Гірничим законом України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері гірничих відносин відповідно до їх компетенції належать: погодження місць розташування на підпорядкованій їм території гірничих підприємств, виходячи з інтересів територіальної громади; участь у розробці комплексних планів розвитку гірничодобувної промисловості на підпорядкованій їм території; участь у розробці та реалізації системи заходів щодо роботи гірничих підприємств в умовах надзвичайного стану; участь у здійсненні необхідних заходів щодо ліквідації наслідків аварій на гірничих підприємствах, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; вжиття заходів у встановленому порядку для відшкодування збитків, заподіяних гірничими підприємствами, підприємствам, установам, організаціям, громадянам та довкіллю; створення, реорганізація та ліквідація або консервація гірничих підприємств комунальної власності; здійснення контролю за збиранням, переробкою, утилізацією та захоронениям промислових відходів гірничих підприємств тощо.