logo
Адміністративне право

3. Організація державного управління у сфері оборони

Важливі функції державного управління у сфері оборони покладені на Президента України — гаранта державного суверенітету та територіальної цілісності держави. Президент:

є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сфері оборони держави та приймає рішення у цій сфері, які в подальшому затверджуються парламентом; затверджує військово-адміністративний поділ території України; очолює Раду національної безпеки та оборони України; формує її персональний склад відповідно до Конституції України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України, про загальну оборону або часткову мобілізацію у разі загрози та небезпеки державної незалежності України; затверджує концепції, програми розвитку і застосування Збройних Сил України, їх структуру та склад, мобілізаційні плани; видає укази про призов громадян України на військову службу та про звільнення з військової служби, вирішує інші питання в галузі оборони.

Кабінет Міністрів України здійснює необхідні заходи щодо забезпечення оборони та національної безпеки України, а саме:

забезпечує в межах своєї компетенції державний суверенітет України, виконання Державного бюджету України щодо фінансування заходів у сфері оборони; організовує розробку та виконання державних програм розвитку Збройних Сил України, інших військових формувань та розвитку озброєння і військової техніки; здійснює заходи щодо формування, розміщення, фінансування та виконання державного оборонного замовлення на поставку (закупівлю) продукції для потреб Збройних Сил України; встановлює порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна; здійснює загальнодержавні заходи щодо забезпечення живучості об'єктів національної економіки та державного управління у воєнний час; здійснює заходи, пов'язані з підготовкою та проведенням призову громадян України на строкову військову службу, згідно із законодавством здійснює заходи з мобілізаційної підготовки та мобілізації, створення державного матеріального резерву, резервного фонду грошових коштів, інших резервів для забезпечення потреб оборони держави; організовує підготовку населення і території держави до оборони; вирішує питання щодо врегулювання діяльності місцевих органів військового управління (військових комісаріатів), допризовної та призовної підготовки, підготовки призовників з військово-технічних спеціальностей, ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників; керує цивільною обороною та виконує ряд інших важливих повноважень.

Безпосереднє управління Збройними Силами здійснює Міністерство оборони України (далі — Міноборони), функції та завдання якого визначаються окремими законами та Положенням про Міноборони, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р.

Як центральний орган виконавчої влади Міноборони втілює у життя державну політику у сфері оборони, функціонування, бойову та методичну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій та завдань.

Міноборони виконує різноманітні функції:

• бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва;

• координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони;

• проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки та оборони держави;

• забезпечує належний рівень боєздатності, укомплектованості, бойової та мобілізаційної готовності і підготовки Збройних Сил України;

• проводить державну військову кадрову політику, забезпечує розвиток військової освіти і науки, зміцнення дисципліни, правопорядку та виховання особового складу;

• виступає замовником на розроблення, виробництво, постачання, ремонт, знищення та утилізацію озброєння, військової техніки, військового майна, а також на поставку матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву Збройних Сил України;

• разом з іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування здійснює заходи щодо підготовки громадян до військової служби, їх призову на військову службу або прийняття на військову службу за контрактом;

• забезпечує реалізацію заходів демократичного цивільного контролю за Збройними Силами України;

• здійснює в межах своєї компетенції військове і військово- технічне співробітництво з відповідними державними органами інших держав;

• забезпечує участь підрозділів Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях та надання військової допомоги іншим державам;

• реалізовує деякі інші функції та повноваження, що випливають із законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.

Міністр оборони видає накази та директиви, організовує і контролює їх виконання, а накази і директиви з питань реформування та розвитку Збройних Сил України, їх бойової і мобілізаційної готовності, оперативної та бойової підготовки, організаційних заходів та інспектування військ — спільно з начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Генеральний штаб Збройних Сил України є головним військовим органом з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями (далі — інші військові формування), органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, Державною спеціальною службою транспорту (Держспецтрансслужба) і Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України (Держспецзв'яз- ку). Повноваження Генерального штабу Збройних Сил України визначені законами та Положенням, яке затверджене Указом Президента від 21 вересня 2006 р.

Генеральний штаб Збройних Сил України:

прогнозує тенденції розвитку форм і способів воєнних дій та засобів збройної боротьби, формує та реалізує державну політику у сфері оборони, стратегії воєнної безпеки, обґрунтовує напрями розвитку Збройних Сил України; планує застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів для оборони держави; здійснює керівництво у сфері оборони та забезпечення громадського порядку в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан; бере участь у створенні та контролює стан системи управління державою в особливий період; організовує стратегічне розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань; здійснює контроль за станом бойової та мобілізаційної готовності і боєздатності органів управління, з'єднань, частин, установ і організацій військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів, призначених для підпорядкування органам військового управління в особливий період та для виконання завдань територіальної оборони; здійснює розвідувальну діяльність в інтересах оборони та безпеки; забезпечує згідно з міжнародними договорами у галузі роззброєння та контролю над озброєннями інспекційну діяльність на території України та поза її межами і т. ін.

До системи державного управління у сфері оборони на місцевому рівні входять військові комісаріати, які створюються в областях, містах і районах. Керують їх роботою військові комісари, які є організаторами військової роботи в області, місті, районі.

Військові комісаріати створюються Міноборони України і є військовими органами, які входять до єдиної системи військових органів Міноборони. Загальне керівництво військовими комісаріатами здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України.

Військові комісаріати — це та частина системи управління, в якій військовий апарат безпосередньо діє з органами виконавчої влади на місцях та органами місцевого самоврядування. Зокрема, в тісній взаємодії з цими органами військові комісаріати ведуть військово- мобілізаційну та обліково-призовну роботу, беруть активну участь в організації оборонно-масових заходів, патріотичному вихованні молоді. На військові комісаріати покладені завдання проведення заходів з обліку людських та народно-господарських ресурсів в інтересах Збройних Сил України, підготовки і здійснення мобілізації, підготовки громадян до військової служби, призову на військову службу та військові збори. На них покладаються завдання щодо забезпечення соціальної і професійної адаптації звільнених військовослужбовців строкової служби, створення необхідних санітарно-гігієнічних і побутових умов з урахуванням економічної обстановки.

Для виконання своїх повноважень військові комісари мають право видавати накази в межах своїх повноважень і здійснювати заходи щодо накладення адміністративних стягнень до військовозобов'язаних, призовників, посадових осіб за порушення правил військового обліку, законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу.

Певні повноваження у сфері військового управління покладаються на начальника гарнізону (старшого морського начальника) та військового коменданта, які забезпечують керівництво гарнізонною та комендантською службою.

У разі військового нападу (агресії) чи його загрози на всій території або в окремих місцевостях України вводиться воєнний стан. При цьому проводиться загальна або часткова мобілізація, призивається із запасу необхідний контингент військовозобов'язаних, здійснюються заходи щодо мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, галузі господарства держави переводяться у воєнний стан, створюються місцеві органи військового управління.