2. Органи місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування в усіх країнах наділені публічно-владними повноваженнями, і це означає, що вони можуть від імені населення набувати прав та обов'язків, укладати договори (угоди), виступати в суді, мати власні матеріальні й фінансові ресурси, свій штат службовців.

В усіх країнах повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на дві великі групи — власні повноваження і делеговані повноваження¹⁰⁹.

Власні повноваження, які стосуються питань, що мають місцеве (регіональне) значення, здійснюються місцевою владою самостійно. Вони не переглядаються в адміністративному порядку, не можуть змінюватися і обмежуватися державними органами, за винятком випадків, спеціально передбачених законом.

Делеговані повноваження становлять другу групу повноважень органів місцевого самоврядування. Вони мають загальнодержавне значення, але справлятися з їх реалізацією більш успішно може місцева, а не центральна влада.

Поряд з виокремленням власних і делегованих повноважень органів місцевого самоврядування законодавство багатьох країн передбачає поділ повноважень місцевої влади на обов'язкові і факультативні (допоміжні).

Обов'язковими визнаються повноваження, які закріплені законом і повинні виконуватися органами місцевого самоврядування в обов'язковому порядку. Місцева влада визначає лише спосіб їх реалізації. Ці повноваження зазвичай пов'язані із забезпеченням основних систем життєдіяльності населення на відповідній території — з водо- і газопостачанням, утриманням і прибиранням вулиць, охороною здоров'я, громадською безпекою та іншими подібними питаннями.

Факультативні повноваження можуть здійснюватися органами місцевого самоврядування на власний розсуд, що залежить від фінансових можливостей муніципалітетів. До них насамперед належать деякі соціальні повноваження, такі як утримання парків та інших місць відпочинку, бібліотек, будівництво житла тощо.

Отже, місцеве самоврядування характеризується тим, що воно:

• здійснюється в інтересах місцевого населення;

• поширюється виключно на управління місцевими справами;

• є самостійним і впроваджується під власну відповідальність громади.

Юридичною особою, тобто суб'єктом права, виступає рада — головний орган місцевого самоврядування, наділений корпоративною правосуб'єктністю, що дає змогу їй здійснювати свої функції щодо захисту прав громади в суді й перед будь-якими третіми особами.

Очолює раду голова місцевого адміністративного апарату (мер, бургомістр і т. д.), який обирається або населенням, або радою.

У деяких країнах голови місцевої ради призначаються. У Бельгії, наприклад, мер призначається монархом за рекомендацією муніципальної ради з депутатів — представників провідної політичної партії.

Виконавчі комітети і бюро муніципальних рад зазвичай формуються представницькими органами зі свого складу або шляхом залучення спеціалістів. Хоча, наприклад, у Португалії виконавчий орган — муніципальна палата — обирається безпосередньо населенням.