logo
Адміністративне право

1. Нормативно-правові акти, що передбачають адміністративну відповідальність фізичних осіб

Адміністративне стягнення застосовується на підставі закону за порушення вимог правової норми. Склади адміністративних правопорушень фізичних осіб передбачені в ряді законодавчих та інших нормативно-правових актів, якими тією чи іншою мірою врегульовано питання застосування адміністративних стягнень. Загалом ці правові акти можна згрупувати так.

1. Насамперед, це кодифіковані законодавчі акти, основними з яких є Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП), Митний кодекс України (МК), які містять систематизований перелік складів правопорушень та регламентують застосування адміністративних стягнень.

Хоча основним законодавчим актом, що регулює питання адміністративної відповідальності фізичних осіб, є КпАП, існує певна специфіка застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил, земельного законодавства та правовідносин, врегульованих іншими галузевими нормами.

  1. Поряд з вказаними кодексами існують й інші кодифіковані законодавчі акти: Лісовий, Повітряний, Водний кодекси України. Але на відміну від КпАП та МК України вони, закріплюючи певні правила поведінки, не передбачають конкретних примусових заходів (адміністративних стягнень), спрямованих на забезпечення дотримання встановлених норм, використовуючи правові норми відсильного характеру.

Так, ст. 98 Лісового кодексу України передбачає, що «порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України». Безпосередньо ж склади адміністративних правопорушень та стягнення за їх вчинення передбачені статтями 63—77 КпАП, де, зокрема, передбачена адміністративна відповідальність за: незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63); порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці (ст. 64); незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур (ст. 65); знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень (ст. 65і); знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66); здійснення лісових користувань не відповідно до мети або вимог, передбачених в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст. 67); порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини (ст. 68); пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69); самовільне сінокосіння і випасання худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів грибів, ягід (ст. 70); введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст. 71); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72); засмічення лісів відходами (ст. 73); знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74); знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75); знищення корисної для лісу фауни (ст. 76); порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 77).

  1. До іншої групи належать окремі нормативно-правові акти — закони України та підзаконні нормативні акти, що регулюють питання застосування адміністративних стягнень за порушення правил, якими врегульовано певний вид суспільних відносин.

Залежно від характеру відносин, можна говорити про законодавчі акти в сфері оподаткування, фінансової діяльності, регулювання дотримання дозвільної системи здійснення підприємницької діяльності та інші. Так, у численних законодавчих актах передбачено застосування адміністративних стягнень за порушення правових норм, якими регулюється певне коло суспільних відносин. Це, наприклад, Закон України «Про електроенергетику». Відповідно до ст. 27 цього Закону «громадяни та службові особи несуть адміністративну відповідальність за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у вигляді штрафу у розмірі до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в порядку, встановленому Законом»103.

До речі, відповідальність за вчинення правопорушень у сфері електроенергетики передбачена також і нормами КпАП, зокрема, за: марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів (ст. 98); порушення Правил охорони електричних мереж ресурсів (ст. 99); порушення, пов'язані з використанням газу (ст. 101); недотримання вимог щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів (ст. 101і); порушення, пов'язані з неефективною експлуатацією паливно- і енерговикористовуючого устаткування (ст. 102); непідготовленість до роботи резервного паливного господарства (ст. 103); порушення правил користування енергією чи газом у побуті (ст. 103і); пошкодження газопроводів при провадженні робіт (ст. ЮЗ2).

Законом України «Про боротьбу з корупцією» (статті 7—11) також визначені певні склади адміністративних правопорушень та передбачена можливість притягнення осіб, уповноважених на виконання функцій держави до адміністративної відповідальності.

4. В окрему групу іноді виокремлюють укази Президента України, декрети й постанови Кабінету Міністрів України. При цьому зазначають, що норми про адміністративну відповідальність, котрі містяться в цих актах, рано чи пізно будуть віднесені до кодексу, але зараз вони діють самостійно2.

  1. У науковій літературі також виділяють акти місцевих органів, які вони приймають згідно зі ст. 5 КпАП з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями та епізоотіями.

  2. До самостійної групи пропонується також віднести рішення місцевих рад, які встановлюють адміністративну відповідальність у вигляді штрафу для фізичних та юридичних осіб за влаштування смітників у не відведених для цього місцях, забруднення вулиць, площ, інших територій, які підпорядковані раді, належать міському транспорту, закладам культури тощо; знищення або пошкодження зелених насаджень, клумб та інше; порушення правил торгівлі; порушення правил паркування автомобілів, порушення громадського спокою.

Таким чином, притягнення до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення передбачають не всі, а лише певне коло правопорушень, які мають характер адміністративного проступку, причому санкція порушеної правової норми, або норми, що забезпечує її належне виконання, має містити відповідне стягнення за вчинення згаданих правопорушень.

Водночас практиці відомі й інші підстави застосування адміністративних стягнень. Тривалий час законодавством України передбачалось, що підставою накладення адміністративного стягнення та настання адміністративної відповідальності можуть бути і злочини. Так, ст. 51 попереднього Кримінального кодексу України декларувала положення, згідно з яким особа, що скоїла злочин, який не становить великої суспільної небезпеки, може бути звільнена від кримінальної відповідальності за рішенням про притягнення особи до адміністративної відповідальності104.

Однак після прийняття нового Кримінального кодексу України, що набрав чинності 1 вересня 2001 p., зазначене положення було виключено. Таким чином, на сьогодні підставою застосування адміністративного стягнення є адміністративне правопорушення (проступок).

У чинному законодавстві не розмежовуються поняття «адміністративне правопорушення» та «адміністративний проступок» — зокрема, в КпАП вони ототожнюються. У статті 9 КпАП закріплено визначення, відповідно до якого адміністративне правопорушення (проступок) — це протиправна, винна (умисна чи необережна) дія або

бездіяльність, що посягають на державний чи громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.