2. Організація державного управління у сфері безпеки

В організації державного управління у сфері безпеки ключову роль відіграють кілька суб'єктів.

Президент України як глава держави:

• визначає основні напрями забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки держави;

• здійснює загальне керівництво державними органами забезпечення безпеки;

• контролює і координує діяльність цих органів;

• формує й очолює Раду національної безпеки та оборони України;

• у межах компетенції, визначеної законом, приймає оперативні рішення щодо забезпечення безпеки;

• за умов і в порядку, передбачених Конституцією України і чинним законодавством, вводить на території України або в окремих її місцевостях надзвичайний стан з негайним повідомленням про це Верховній Раді України;

• не рідше одного разу на рік подає Верховній Раді України доповідь про забезпечення безпеки України;

• здійснює контроль за діяльністю Служби безпеки України.

Конституцією України (ст. 107) передбачене особливе місце Ради національної безпеки та оборони України (далі — РНБО), яка є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

РНБО розробляє та розглядає на своїх засіданнях і надає пропозиції Президентові України щодо визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки й оборони в різних сферах життєдіяльності держави, координує та здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції, координує і контролює діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану.

РНБО створює умови для реалізації Президентом України його конституційних повноважень щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, охороні суверенітету України, її незалежності і державної цілісності. РНБО розглядає питання внутрішньої і зовнішньої політики України в сфері забезпечення безпеки, стратегічні проблеми державної, економічної, громадської, оборонної, інформаційної, економічної й інших видів безпеки, охорони здоров'я населення, прогнозування, запобігання надзвичайним ситуаціям і подолання їхніх наслідків, забезпечення стабільності і правопорядку в країні.

Головою РНБО є Президент України. Персональний склад РНБО формує Президент України. До складу РНБО за посадою входять Прем'єр-міністр України, міністр оборони України, голова Служби безпеки України, міністр внутрішніх справ України, міністр закордонних справ України. Її членами також можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади.

Секретар РНБО призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Правовий статус секретаря РНБО як державного службовця визначається

Президентом України відповідно до Закону України «Про державну службу».

Секретар РНБО забезпечує організацію роботи і виконання її рішень, він має заступників, які за його поданням призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України.

Рада безпеки та оборони України:

визначає життєво важливі інтереси особистості, суспільства і держави, виявляє внутрішні та зовнішні загрози об'єктам безпеки; розробляє основні напрями стратегії забезпечення безпеки України, організовує підготовку програм її забезпечення; готує рекомендації Президентові України для прийняття рішень із питань внутрішньої та зовнішньої політики в галузі забезпечення безпеки особистості, суспільства і держави, оперативні рішення щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, що можуть спричинити суттєві соціально-політичні, економічні, військові, екологічні та інші наслідки, рішення з організації їхньої ліквідації; подає пропозиції Президентові України про введення, продовження або скасування надзвичайного стану; розробляє пропозиції з координації діяльності органів виконавчої влади в процесі реалізації прийнятих рішень у галузі забезпечення безпеки і оцінює їх ефективність; удосконалює систему забезпечення безпеки шляхом розробки пропозицій з реформування існуючих або створення нових органів, що забезпечують безпеку особистості, суспільства і держави.

Відповідно до зазначених завдань і функцій РНБО утворює постійні або тимчасові міжвідомчі комісії, що можуть створюватися за функціональною або регіональною ознакою на постійній або тимчасовій основі.

Засідання РНБО проводяться не рідше одного разу на місяць. У разі потреби можуть проводитися позачергові засідання. Постійні члени РНБО мають рівні права при прийнятті рішень. Члени РНБО беруть участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Рішення РНБО з найважливіших питань оформляються указами Президента України, інші рішення — протоколами.

Щодо забезпечення державної безпеки ключове місце посідає Служба безпеки України (далі — СБУ), основи організації і діяльності якої закріплені в Законі України «Про Службу безпеки України» (1992 p.). Згідно з цим Законом СБУ — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку

України, підпорядкований Президентові України і підконтрольний Верховній Раді України.

На СБУ у межах визначеної законодавством компетенції покладається захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань СБУ також входить запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

У Законі України «Про Службу безпеки України» закріплені обов'язки її органів, а саме: здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу; проводити заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ; виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено до їх компетенції; проводити дізнання і слідство у цих справах, розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів; здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, енергетики, транспорту, зв'язку, а також важливих об'єктів інших галузей господарства; брати участь у розробці і здійсненні заходів щодо захисту державних таємниць; надавати допомогу прикордонним військам, органам внутрішніх справ, митної служби у боротьбі зі злочинністю, порушниками прикордонного режиму і митних правил.

СБУ, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надані відповідні права: вимагати від громадян та посадових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень СБУ, перевіряти у зв'язку з цим документи, які посвідчують їх особу, а також проводити огляд осіб, їх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховування речових доказів злочинної діяльності; подавати органам державного управління обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки України; отримувати за письмовим запитом керівника відповідного органу СБУ від міністерств, державних комітетів, інших відомств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об'єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цією метою службовою документацією і звітністю; входити у порядку, погодженому з адміністрацією підприємств, установ та організацій і командуванням військових частин, на їх територію і в службові приміщення; мати слідчі ізолятори для утримання осіб, взятих під варту та затриманих органами СБУ та інші.

Окремим органом виконавчої влади у сфері безпеки є Управління державної охорони України (далі — Управління), яке відповідно до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» (1998 р.) є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України.

Державна охорона — це система організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених згаданим Законом. Державна охорона здійснюється на принципах законності, безперервності, поваги до прав, свобод, гідності людини і громадянина, єдиноначальності.

Керівництво діяльністю Управління здійснює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.

Управління в межах своїх повноважень на основі та на виконання законів та інших нормативно-правових актів видає накази, організовує та контролює їх виконання.

На Управління покладаються такі завдання: здійснення державної охорони щодо органів державної влади України; забезпечення безпеки посадових осіб, а саме Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, Першого заступника Голови Верховної Ради України, Першого віце-прем'єр-міністра України, міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України, а також членів їх сімей, які проживають разом з ними або супроводжують.

Посадові особи, щодо яких здійснюється державна охорона, мають певні права та обов'язки. Вони мають право на отримання інформації про заходи забезпечення їх безпеки; на надання особистої згоди щодо кандидатур осіб, які забезпечуватимуть їх особисту охорону; на тимчасову відмову від особистої охорони (в письмовій формі), беручи на себе повну відповідальність за можливі негативні наслідки цієї дії. Основні обов'язки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, виявляються у такому: відповідальне ставлення до власної безпеки, сприяння органам державної охорони у здійсненні покладених на них завдань.

Державна охорона здійснюється за такими напрямами: а) припинення протиправної діяльності окремих осіб або груп, яка загрожує нормальному функціонуванню органів державної влади України, життю, здоров'ю, честі та гідності посадових осіб і членів їхніх сімей; б) особиста охорона осіб; в) охорона об'єктів і підтримання на них контрольно-пропускного режиму; г) оснащення об'єктів технічними засобами охорони за рахунок коштів юридичних осіб, в користуванні яких ці об'єкти перебувають; ґ) проведення комплексу профілактичних заходів з метою запобігання протиправним посяганням.

Контроль за діяльністю Управління здійснює Президент України.

Держава як гарант забезпечення прав громадян повинна мати систему органів, сил і засобів, за допомогою яких здійснює організацію і забезпечення захисту населення від негативних наслідків у різноманітних надзвичайних ситуаціях.

У реалізації комплексу заходів щодо захисту життєво важливих інтересів основних об'єктів безпеки головна роль належить центральним органам виконавчої влади. При здійсненні діяльності в умовах екстремальної обстановки вони використовують свої штатні, а також спеціально створювані органи управління, координують сили та засоби, необхідні для своєчасного запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі — МНС) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, забезпечення керівництва діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, рятувальної справи, техногенної і пожежної безпеки, створення та функціонування системи страхового фонду документації, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями МНС є:

• забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, запобігання, реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, рятувальної справи, техногенної і пожежної безпеки, створення та функціонування системи страхового фонду документації, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності;

• керівництво у мирний час та особливий період діяльністю єдиної системи цивільного захисту, з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, правового, радіаційного та комплексного медико-санітарного захисту громадян, які постраждали від радіаційних аварій і катастроф або брали участь у ліквідації їх наслідків, а також реабілітації радіоактивно забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територій, проведення пошуково-рятувальних робіт, забезпечення техногенної і пожежної безпеки;

• здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та запобігання надзвичайним ситуаціям, профілактики травматизму невиробничого характеру, готовності органів управління та сил реагування до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайної ситуації, техногенної небезпеки на потенційно небезпечних об'єктах, а також здійснення державного пожежного нагляду;

• забезпечення в межах своїх повноважень реалізації державної політики щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснення методичного забезпечення та контролю за їх діяльністю із зазначених питань;

• здійснення в межах своїх повноважень заходів щодо виконання Державної програми забезпечення безпечного зберігання відпрацьованих високоактивних джерел іонізуючого випромінювання;

• ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, реабілітація радіоактивно забруднених територій і забезпечення захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання, організація і координація робіт та здійснення заходів щодо комплексного розв'язання проблем, пов'язаних із зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворенням об'єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему;

• організація та координація робіт на території зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення, інших радіоактивно забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територіях, вирішення в установленому порядку питань фінансування таких робіт, забезпечення охорони здоров'я персоналу, а також громадського порядку на зазначених територіях;

• забезпечення координації дій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, установ та організацій з питань біологічного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно із статтями 85, 106 Конституції України надзвичайний стан на території України або в окремих її місцевостях вводиться за рішенням Президента України, яке підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.

При введенні режиму надзвичайного стану відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» (2000 р.) можуть застосовуватися заходи, що спричиняють тимчасову зміну встановлених законом прав, свобод та обов'язків громадян. Застосування таких заходів на окремій території, де введено надзвичайний стан, не може тягнути за собою зміну прав та обов'язків громадян в інших місцевостях чи в Україні в цілому. Стаття 7 зазначеного Закону встановлює строк дії надзвичайного стану: на всій території України він може бути введений не більше ніж на 30 діб, на окремій місцевості — на 60 діб. Після закінчення цього строку надзвичайний стан скасовується, а у разі потреби він може бути продовжений Президентом України, але не більш як на 30 діб.