2. Збройні Сили України та військовий обов'язок

Організація Збройних Сил України

Збройні Сили України — це військове формування - на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, за хист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Керівництво Збройними Силами України здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України. В особливий період керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями Президент України може здійснювати через ставку Верховного Головнокомандувача, робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України у мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних Сил України — міністр оборони України, якщо він військовослужбовець, а у разі коли міністр оборони України є цивільною особою — начальник Генерального штабу України.

Збройні Сили України мають таку загальну структуру:

• Генеральний штаб Збройних Сил України як основний орган військового управління;

• види Збройних Сил України — Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;

• об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Військовий обов'язок

Військовий обов'язок — один із найважливіших конституційних обов'язків громадян України. Частина перша ст. 65 Конституції України встановлює: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України».

Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» передбачає різноманітні форми реалізації військового обов'язку: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку у запасі, проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» покладається на громадян України, центральні органи державного управління, органи місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, громадські об'єднання, підприємства, установи та організації, незалежно від підпорядкування і форми власності.

Засади комплектування Збройних Сил визначаються двома основними законами України: «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та «Про оборону України».

Встановлено, що всі особи чоловічої статі — громадяни України — повинні пройти військову службу у Збройних Силах України. В окремих випадках, передбачених Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» (в редакції від 18 лютого 1999 р.) замість військової служби громадяни можуть пройти альтернативну службу. Загальний військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Жінки від 19 до 35 років можуть проходити військову службу в добровільному порядку на підставах складеного контракту.

Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» закріплена змішана система комплектування Збройних Сил, яка передбачає службу на основі призову громадян на військову службу і службу на добровільних засадах.

Нині Збройні Сили комплектуються переважно за рахунок призову громадян на військову службу.

Громадяни мають право виконувати обов'язок щодо захисту Вітчизни шляхом добровільного вступу на військову службу за контрактом у порядку, передбаченому законодавством. Служба за контрактом з ряду причин, передусім економічних, ще не отримала відповідного розвитку.

На військову службу призиваються громадяни, які досягли призовного віку.

Призовний вік — це вік, по досягненні якого громадянин підлягає призову на військову службу. У мирний час призовний вік установлений 18 років до дня призову. Підлягають призову на військову службу й інші громадяни до досягнення ними 25-літнього віку, якщо вони користувалися відстрочкою або з інших причин не були призвані в армію. У періоди мобілізації, воєнного стану й у військовий час призову на військову службу, як правило, підлягають громадяни і більш старшого віку, у тому числі й ті, хто у свій час вже призивався на військову службу.

Призов на військову службу здійснюється двічі на рік на підставі указів Президента України, які публікуються у засобах масової інформації не пізніш як за місяць до початку призову.

Не підлягають призову на військову службу особи, які відбувають кримінальне покарання, щодо яких ведеться дізнання, попереднє слідство або кримінальна справа стосовно яких передана до суду.

На військову службу у добровільному порядку приймаються особи, які відповідають вимогам військової служби. Вони укладають добровільний письмовий контракт з Міністерством оборони України. Попередньо громадянин підлягає медичному обстеженню. Він повинен відповідати встановленим вимогам: за загальноосвітнім цензом; за рівнем професійної підготовки; за морально-психологічними якостями; щодо виконання нормативів фізичної підготовки. Тільки відповідно до вимог, що пред'являються до стану здоров'я, громадянин може укласти контракт про проходження військової служби.

Державою передбачений перехід комплектування Збройних Сил на контрактну основу: з цього приводу Указом Президента України від 7 квітня 2001 р. схвалена Концепція переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями контрактної служби на період до 2015 р.1

І Офіційний вісник України. — 2001. — № 15. — С. 20-24.

Концепція визначає основні напрями та етапи переходу Збройних Сил до комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Перший етап (2001—2005 pp.): створення необхідних передумов для розроблення нормативно-правової бази з цього питання; завершення оптимізації організаційно штатних структур органів військового управління; перехід до змішаного принципу комплектування Збройних Сил; доведення кількості військовослужбовців контрактної служби до 50 тисяч (30 %) їх загальної чисельності; вирішення питання щодо зменшення строкової військової служби до 12 місяців.

Другий етап (2006—2010 pp.): поступове оснащення Збройних Сил сучасними зразками озброєння; зменшення військовослужбовців на 25 тисяч і на 10 тисяч працівників; 50 % військовослужбовців на контрактній основі; реформування навчальних військових частин та військ, навчальних закладів.

Третій етап (2011—2015 pp.) — переведення Збройних Сил на 100 % їх укомплектування військовослужбовцями контрактної служби; доведення загальної чисельності Збройних Сил до 300 тисяч осіб.

Альтернативна (невійськова) служба запроваджена замість проходження військової служби. Право на альтернативну службу як вид виконання загального військового обов'язку мають за наявності справжніх релігійних переконань громадяни України, які належать до діючих релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та служби у Збройних Силах.

Від призову звільняються також громадяни, які закінчили курс навчання за програмою підготовки офіцерського складу чи прапорщиків у навчальних закладах органів внутрішніх справ і продовжують службу в системі МВС України, Служби безпеки України, інших військових формуваннях, мають військові або спеціальні звання.