1. Походження основних принципів права Європейського Союзу

Основні принципи права ЄС як його неписані джерела походять передусім від спільних цінностей і норм, які становлять європейські так звані конституційну філософію та політику судочинства. Однак процес «відкриття» основних принципів права ЄС надає їм власних характеристик, які ще раз ілюструють специфічність договірної системи Євросоюзу.

По-перше, визначення принципів, зведених до основних принципів права ЄС, відбувається як доволі еклектична процедура, що звертається, з одного боку, до принципів, запозичених із міжнародного та внутрішнього права держав-членів, а з іншого — виділяє принципи, що походять, власне, від самої правової системи ЄС.

По-друге, надання цим принципам якості основних передбачає, що вони узгоджуються з власними характеристиками права ЄС і це веде до їх вибіркового прийняття в ході так званого процесу фільтрування, мета якого — запобігти порушенню гармонії правової системи ЄС.

Першим запозиченням Суду ЄС із міжнародно-правових норм були загальні принципи міжнародного порядку (перша категорія запозичень). Задумане спочатку як «новий правопорядок міжнародного права», право ЄС було змушене апелювати до міжнародного публічного права. До цієї категорії запозичень можна також віднести принципи, що походять з міжнародних інструментів захисту прав людини й становлять одне з головних підґрунть для закріплення основних прав у правопорядку ЄС. З цих міркувань запозичення з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Європейська конвенція з прав людини, Європейська конвенція, ЄКПЛ) чи Європейської соціальної хартії (ЄСХ), а також (але меншою мірою) з пактів ООН чи конвенцій* СОТ ілюструють факти звернення до міжнародного права, що мають на меті почерпнути матеріальний зміст основних принципів права ЄС.

Друга категорія запозичень стосується посилань на спільні основні принципи, що існують у внутрішньому праві держав-членів. Крім випадку, коли таке посилання нав'язується самими договорами, дуже часто задля визначення основних принципів права ЄС використовуються посилання на основні права людини, закріплені конституціями чи законодавством або ж судовою практикою чи доктриною держав-членів.

Окрім принципів, авторство яких можна знайти у відповідних міжнародних чи внутрішніх правопорядках, Суд ЄС встановив існування основних принципів права ЄС, що ґрунтуються на конституційних, економічних і політичних засадах європейської інтеграції (третя категорія запозичень). Ці засади внутрішньої побудови правового простору ЄС містять передусім суто конституційні (тобто закріплені в засновницьких договорах) принципи, метою яких є структуризація функціонування інституційної системи. Водночас економічні цілі інтеграції породили структурні принципи, які створюють ряд правил, що частково застосовуються в окремих секторах економічного права ЄС.

З'ясувавши характер походження основних принципів права ЄС, для чіткого бачення їх системи варто класифікувати їх за однорідними групами. При цьому слід почати з основних прав людини і міжнародного права, позаяк ці категорії прав відсилають до сукупності прав людини та громадянських свобод, що гарантуються національними конституційними законами й міжнародними інструментами захисту прав людини, серед яких ключову роль відіграє Європейська конвенція з прав людини.

Отже, в ЄС діє цілий ряд принципів, що відображають побудову, структуру та особливості функціонування цього міждержавного утворення нового типу, аналогів якому не існує в світі. За ознаками змісту цих принципів їх доцільно розподілити на такі групи:

• принцип захисту основних прав людини й принципи міжнародного права;

• принципи, що випливають із правопорядку Співтовариства;

• структурні принципи, що відображають економічну й політичну структури Співтовариства.