4. Державний контроль у сфері підприємництва

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і нагляд щодо господарської діяльності, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю й нагляду визначаються законами.

Це, зокрема, закони України «Про державну податкову службу в Україні» (1990 р.), «Про пожежну безпеку» (1993 р.), «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (1993 р.), «Про міліцію» (1990 р.), «Про Службу безпеки України» (1992 р.), «Про прокуратуру» (1991 р.), «Про боротьбу з корупцією» (1995 р.), «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991 р.), «Про охорону праці» (1992 р.), «Про Антимонопольний комітет України» (1993 р.), «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.), «Про захист прав споживачів» (1991 р.), «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.), «Про метрологію та метрологічну діяльність» (1998 р.), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994 р.) тощо.

ГК містить заборону незаконного втручання органів державної влади, їх посадових осіб та перешкоджання ними господарської діяльності суб'єктів господарювання. Згідно зі ст. 6 ГК одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Однією із загальних гарантій прав підприємця є відшкодування йому збитків, завданих внаслідок порушення органами державної влади його майнових прав.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Основною формою здійснення контролю за діяльністю підприємців є проведення перевірок їх діяльності, які регламентовані Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 р.

Поява цього указу Президента України була викликана насамперед тим, що підприємництво в Україні на той час перебувало під надмірним тиском державного регулювання. Необхідність виконання значної кількості встановлених нормативами різного рівня правил і процедур гальмує появу на ринку нових суб'єктів підприємницької діяльності і заважає нормальній роботі діючих суб'єктів підприємництва. Зокрема, це стосується численних перевірок контролюючих органів, яких нараховується близько тридцяти.

За результатами досліджень, проведених різними недержавними організаціями, середня кількість перевірок одного підприємства на рік — близько 80, середня кількість документів, на які необхідно підготувати відповідь контролюючим органам, — близько 70, із п'яти робочих днів на перевірки і взаємодію з державними органами керівник підприємства витрачає в середньому два дні. Грошові витрати підприємства, пов'язані з перевірками, становлять у середньому 4,2 тис. грн на рік.

Серед наймасовіших порушень з боку контролюючих органів відзначається: використання службового становища в особистих інтересах; трактування законодавства винятково на користь перевіряючих; примушування підприємців до перерахування коштів у різні фонди та організації; нав'язування підприємцю різних комп'ютерних програм; перевірки суб'єктів підприємницької діяльності без відповідних дозволів, за власною ініціативою; перевищення припустимої частоти перевірок.

При цьому найчастіше контролюючі органи керуються не вимогами законів, а приписами підзаконних актів або відомчих інструкцій, що навіть не пройшли відповідну реєстрацію у Міністерстві юстиції України.

З метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність передбачено, що органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (тобто контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

До контролюючих органів, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, належать:

О органи державної податкової служби — щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів;

• митні органи — щодо сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України під час перетинання митного кордону;

• органи державного казначейства, державної контрольно- ревізійної служби та органи державної податкової служби в межах їх компетенції — щодо бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.

Зазначені контролюючі органи мають право проводити перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності лише в зазначених межах їх компетенції. Здійснення планових та позапланових виїзних перевірок із зазначених питань іншими державними органами забороняється.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта або за місцем розташування об'єкта власності, щодо якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з вказівкою дати її проведення.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу за наявності хоча б однієї з таких обставин: а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства; б) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений термін документи обов'язкової звітності; в) виявлена недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності; г) суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової або позапланової виїзної перевірки; ґ) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту; д) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; позапланові виїзні перевірки з цієї підстави проводяться лише органами державної податкової служби та органами контрольно-ревізійної служби в межах їх повноважень.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися і на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі приймати рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових (службових) осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. ДПА вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її голови.

Планові виїзні перевірки проводяться всіма контролюючими органами водночас у день, визначений органом державної податкової служби. Порядок координації проведення таких перевірок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку координації проведення виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 p., формування планів-графіків планових виїзних ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, які проводяться для забезпечення своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ними податків та зборів (обов'язкових платежів) (далі — перевірки), здійснюється щокварталу всіма контролюючими органами за місцезнаходженням суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Контролюючий орган погоджує до 20 числа останнього місяця поточного кварталу з відповідним органом державної податкової служби плани-графіки на наступний квартал щодо одночасного проведення планових виїзних перевірок.

Якщо під час проведення планових виїзних ревізій і перевірок у міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, а також на підприємствах, в установах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та з державних валютних фондів, передбачених планом роботи органу державної контрольно-ревізійної служби, виявлено порушення нормативно-правових актів з питань регулювання обігу готівки, встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, що може свідчити про заниження об'єкта оподаткування чи ухилення від сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також виявлено факти, що можуть свідчити про здійснення з порушенням законодавства операцій із заставленими активами, органи державної контрольно-ревізійної служби повідомляють відповідні органи державної податкової служби у порядку, встановленому ГоловКРУ разом з Державною податковою адміністрацією.

Заміна у планах-графіках планових виїзних ревізій і перевірок суб'єкта господарювання, діяльність якого підлягає перевірці, та зміна строків їх проведення забороняється, крім випадків виникнення об'єктивних обставин (ліквідація, банкрутство суб'єкта господарювання, припинення його діяльності на тривалий час, обставини непереборної сили тощо). Про зміни, що вносяться до планів-графіків, відповідні контролюючі органи інформуються у триденний строк з часу прийняття такого рішення.

Проведення планових виїзних ревізій і перевірок розпочинається одночасно всіма контролюючими органами в день, установлений згідно з планом-графіком, про який суб'єкт господарювання та всі контролюючі органи інформуються не пізніш як за 10 днів до дня їх проведення. За неможливості одночасного проведення планових виїзних ревізій і перевірок всіма контролюючими органами

(відсутність умов праці для всіх перевіряючих, неможливість спільної роботи працівників суб'єкта господарювання, діяльність якого підлягає перевірці, одночасно з усіма перевіряючими) вони проводяться за згодою суб'єкта господарювання у погоджені з ним строки, що не перешкоджають провадженню його господарської діяльності.

При цьому про зміну строків проведення планових виїзних ревізій і перевірок контролюючі органи повідомляють відповідні органи державної податкової служби.

За результатами проведення планових виїзних ревізій і перевірок службові особи кожного контролюючого органу складають акт або довідку відповідно до компетенції, що підписуються посадовими особами суб'єкта господарювання чи в яких ставиться відмітка про складення акта щодо відмови від підпису, згідно з якими керівники контролюючих органів приймають відповідні рішення та здійснюють заходи в порядку, встановленому законодавством.

Рішення про вилучення документів первинного обліку, зупинення операцій на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах, а також заборону відчуження майна суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку з порушенням податкового, бюджетного або валютного законодавства можуть прийматися лише органами державної податкової служби, а у випадках, визначених митним законодавством, — митними органами.

У розглядуваному Указі Президента України від 23 липня 1998 р. рекомендовано підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності ведення журналів відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов'язковим зазначенням у цих журналах строків та мети відвідання, посади і прізвища представника, який обов'язково ставить свій підпис у цьому журналі. Відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки. Про факт цієї відмови суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє письмово у триденний термін контролюючому органу, в якому працює такий представник.

Нормативно-правові акти контролюючих органів, що регламентують порядок проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, погоджуються з Держпідприємництвом.

Позапланові перевірки дотримання суб'єктами підприємницької діяльності пожежної безпеки не проводяться, якщо суб'єкт підприємницької діяльності уклав договір страхування цивільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди. У такому разі збиток, завданий третім особам у зв'язку з порушенням суб'єктом підприємницької діяльності вимог пожежної безпеки, компенсується в повному обсязі страховою комісією.

Державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності лише на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Скарга споживача повинна подаватися в письмовому вигляді та містити відомості про його прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, серію та номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, а також дані про товар, при продажу якого були порушені права споживача. Органи у справах захисту прав споживачів не мають право розголошувати зазначені відомості про споживача, який подав скаргу.

Органи, які здійснюють реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або видають ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, а також видають інші дозволи, передбачені законодавством, не можуть ставити як умову реєстрації або видачі ліцензій, інших дозволів відрахування коштів на користь будь-яких бюджетних або позабюджетних фондів, установ, підприємств, організацій чи окремих осіб.

Обмеження у термінах та підставах проведення перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, визначені згаданим Указом, не поширюються на перевірки, проведені на особисте прохання суб'єкта підприємницької діяльності, або перевірки, проведені відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Однією з позитивних тенденцій державного контролю у сфері підприємництва є передача державою частини контрольних функцій професійним некомерційним об'єднанням підприємців у вигляді саморегулівних організацій. Так, згідно з Положенням про саморе- гулівні організації ринку цінних паперів, затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 p., саморегулівна організація на підставі своїх установчих документів та правил, а також делегованих зазначеною Державною комісією згідно зі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» повноважень має, зокрема, право: перевіряти діяльність своїх учасників у порядку, затвердженому Державною комісією; контролювати дотримання своїми учасниками законодавства, прийнятих саморегулівною організацією правил та вимог під час здійснення професіональної діяльності та угод (операцій) з цінними паперами.